Проблема художньої творчості 11 страница

3. Волков Н. Н. Восприятие произведений живописи и скульптуры / Под ред. Мейла- ха. -Л., 1971. - 120с.

4. Дошкольникам о художниках детской книга: Из опыта работы: Кн. для воспитате­ля дет. сада: Сб. / Сост. Т. Н. Доронова. —М., 1991. — 124 с.

5. Зубарева Н. М. Дети и изобразительное искусство (натюрморт и пейзаж в эстети­ческом воспитании детей 5—7 лет). — М., 1969. — 111с.

6. Казакова Г. Г., Вишнева Г. М. Эстетическое восприятие скульптуры малых форм (старший дошкольный возраст) // Дошк. воспитание. — 1984. — № 6. — С.44—49.

7. Кудрявцева Л. С. Художникам о детской книге. — М.. 1998. — 208 с.

8. Кузнецова Л. С. Беседы об изобразительном искусстве и архитектуре. — К.. 1989. — 319с.

9. Курочкина Н. А. Знакомство с натюрмортом. — СПб., 1996. — 112 с.

10. Курочкина Н. А. Дегям о книжной графике. — СПб., 1997. — 190 с.

11. Ул-ршнсь/ахудожники-шюстратори дитячої книги / Уклад. 0.1. Білан.—Л., 2004. — 120 с.

Запитання і завдання для контролю

1. Поясніть феномен краси: природи, людини, праці, побуту, образотворчого мис­тецтва. Доведіть, що краса і творчість нероздільні.

2. Розробіть фрагмент естетичного спілкування з дітьми на матеріалі краси природи, розкрийте її різнобічну життєву цінність: моральну, естетичну, таку, що творчо на­дихає.

3. Придумайте для дітей гру «Я — фотограф», за допомогою якої вони відкривати­муть таємниці людської краси, психології, настроїв, взаємин і спілкування.

4. Розробіть у вигляді наочної або образної моделі питання про завдання ознайом­лення дітей з творами образотворчого мистецтва.

5. Дайте характерне гику різних форм ознайомлення дошкільнят зі зразками образо­творчого мистецтва.

6. Поясніть специфіку методів ознайомлення дошкільнят зі зразками образотворчо­го мистецтва (можна на прикладі одного з його видів).

7. Наведіть приклади занять, на яких репродукції художніх картин використовува­лися б як метод і як прийом навчання.

8. Розробіть фрагмент естетичного спілкування з дітьми на тему: «Види скульптури».

9. Перелічіть, що стане предметом обговорення з дітьми старшої групи під час роз­глядання ілюстрацій до книжок.

10. Складіть план естетичного спілкування з дітьми на тему: «Чарівні розписи Петри- ківки».

 

4.2. Образотворчість і художньо-естетичний розвиток особистості в ранньому дитинстві

Раннє дитинство — період становлення базових стосунків дитини зі світом, тому пріоритетним у педагогічних технологіях стає відкрите емпі­ричне дослідження навколишнього простору. Тон спілкування між дорос­лим і дитиною має бути емоційно теплим, люблячим і схвальним, доступ­ним розумінню дитини. Діти дивляться на дорослих як на зразок для на­слідування і чекають від них підтримки.

Педагогу, який працює з дітьми раннього віку, важливо пам’ятати, що діти сприймають світ інакше, ніж дорослі. Вони не бачать того, що бачить до­рослий. і навпаки, завважують те, чого дорослі не помічають. Світ дитин­ства казковий і фантастичний, сповнений яскравих барв і гострих емоцій. У дитини, яка живе і розвивається в нормальних умовах, цей світ здебіль­шого добрий, красивий, позитивний. Взаємини з навколишнім світом будуються на засадах довіри, анімітизму (оживлення), антропоморфізму (олюднення) та анімізму (одухотворення). Сучасні діти потребують сво­боди, самостійності, уваги і поваги — як умов розвитку, а також свободи вибору — як джерела саморозвитку. У цьому полягає феномен дитячого соціуму.

Дослідження, проведені, наприклад, Г.ДоманомтаМ. Ібукою, свідчать на користь того, що в ранньому віці дитину можна навчити всього, адже її здібність засвоювати інформацію є значно вищою, ніж у дорослого. Мо­зок дитини готовий до отримання енциклопедичних знань. Г. Доман за­значав. шо наше завдання — дати дітям необмежені можливості в житті, які досягаються лише відкриттям всіляких дверей у світі, всіляких обріїв. На думку М. Ібуки, головним є розвиток в дитині її безмежних потенцій­них можливостей для того, щоб у її житті і в світі стало більше радості. У своїй книжці «Після трьох уже пізно» він дає низку порад щодо ранньо­го розвитку:

• дитячий садок — вже пізно;

• головне — середовище, а не гени;

• кожна дитина може добре вчитися — усе залежить від методу навчання;

• ранній розвиток не ставить за мету виховання геніїв;

• структура мозку формується до трьох років;

• навіть п’ятимісячний малюк може оцінити Баха;

• мозок дитини здатний вмістити безмежний обсяг інформації;

• кімната, позбавлена стимулів, шкідлива для малюка;

• враження раннього дитинства визначають подальший спосіб мислен­ня і дій дитини;

• дитяча уява і фантазії розвивають творчі здібності;

• оточуйте дитину найкращим, що маєте;

• дайте дитині олівці якомога раніше;

• стандартний папір для малювання — стандартна дитина;

 

 

• ліплення, вирізування візерунків з паперу і складання паперових фігур розвиває творчі задатки дитини;

• тренуйте ліву руку так само, як і праву;

• вчіться у дитини та інше.

Щодо методики Г. Домана, то вона дає змогу відкрити дитині безліч точних найцікавіших фактів, зокрема і з галузі мистецтва. Можна, наприк­лад, показувати їй зразки образотворчого мистецтва.

 

Художній розвиток дитини у пренатальний та немовлячий періоди

Педагогу потрібно розуміти, що в сучасному суспільстві ставлення до загального розвитку дітей раннього віку змінилося, як змінилося ставлення до їхніх можливостей. Дедалі частіше педагогу доводиться виконувати функції соціального педагога-консультанта. Малоймовірно, що дитина, икч тільки-но народилася, по-справжньому зможе захопитися мистецт­вом без допомоги дорослого. Адже дитина потрапляє у світ своєї сім’ї, який вже склався і має власну культуру. Наскільки гармонійно почуватиметься в ній дитина — залежить від рівня естетичноїосвіти батьків. Творчий зв’я­зок з дитиною потребує тренувань. Вагітність — не лише фізичний розви­ток, а й чудовий шанс вплинути на інтелект і творчі здібності дитини, сти­мулювати її пізнавальний та емоційний розвиток.

Для того щоб «зсередини» впливати на художній розвиток дитини, мамі потрібно навчитися зосереджуватися на власних естетичних почуттях і «пропонувати» дитині «співпереживати». До того ж майбутній мамі ко­рисно відчути радість власної творчості. їй можна запропонувати «кольо­рові» вправи, виконуючи які, вона має ознайомитися з кольорами та від­тінками, визначити улюблені кольори та сполучення, встановити асоціа­ції (слухові, смакові, нюхові, дотикові).

Розширення діапазону кольоросприймання створює сприятливі умо­ви для сприйняття творів живопису («Подорож улюбленою картиною», похід до музею, на виставку картин, збирання репродукцій). Майбутній мамі можна порадити збирати твори за тематикою («Материнство», «Ди­тячі образи», «Образи природи» та ін.); за інтересом, бажанням, смаком; збирати скульптуру, народну іграшку, дитячу книжкову графіку.

Під час власної образотворчості майбутня мама поділяє з дитиною відчуття радості, натхнення, тому їй можна запропонувати малювання, ліплення, вишивання, плетіння, складання квіткових композицій, аплі­каційну техніку, печворк та інше.

Пріоритетом в роботі з дітьми від народження до шести місяців стає розвиток художнього сприймання.

Естетичні реакції дітей цього віку обмежені й примітивні, але без них не може існувати повноцінне естетичне сприймання творів мистецтва. Йдеться про задоволення від форми, кольору, лінії, ритму.

Залучати дитину до перших художніх дослідів можна в піврічному віці. У неї формуються навички сидіння і починає розвиватися моторика рук. Період до шести місяців — це час споглядання. Відомо, що здібності до сприймання мистецтва бувають успадкованими, тому розвиток сприйман­ня може відбуватися природно, спонтанно. Наприклад, у 2—2,5 місяця у дитини з’являється улюблений колір. Здебільшого він збігається з кольо­ром одягу мами, з якою у малюка пов’язане відчуття контакт-комфорту. Однак, якщо не надавати дитині різноманітних зорових стимулів у віці активного формування мозку, з’являється небезпека збіднити як майбутній образний фонд дитини, гак і її подальший художній розвиток. Великого значення набувають інтер'єр, одяг, іграшки, які оточують малюка.

Розпочинати розвиток художнього сприймання можна з контрастних чорно-білих зображень, а потім збагачувати кольорове середовище. Най­кращими для розвитку навичок споглядання є ігри зі світловими ефекта­ми. З розмаїттям форм дитину ознайомлять різні іграшки та речі. Треба нам ятати, що сприймання дітей цього віку синтезоване. Це означає, що «бачити» дитині допомагають руки і язик. Зорову увагу привертає те, що звучить, смачно пахне. У цей час сприятливим є ознайомлення з різними фактурами (хутро, пір’я та інші натуральні матеріали). Вироби народної творчості: брязкальця, писанки, народна іграшка-мотрійка стають елемен­тами розвивального середовиша. Дітям показують портретні фотографії, ознайомлюють з мистецтвом оп-арта. Наприклад, з мобілем, який рухаєть­ся завдяки потокам повітря (кольорові стрічки, закріплені на кільці та інші варіанти). Збагатять художнє спілкування кольорові повітряні кульки, парасолька, кольоровий ліхтарик, дзвоники, мильні кульки, дзеркало, світлотінь на стелі, а на прогулянках — небо над головою. Крони дерев і хмаринки стають предметами, спостерігати які може і дитина, і дорослий.

З дитиною розглядають предмети, прикрашені народним розписом (Петриківка, Хохлома, Жостово та ін.), пропонують погратися з дерев’я­ними виробами (ложка, яєчко), провести долонькою по різьбленій по­верхні дерев’яної таці, приміряти яскраве намисто. Килимки, ковдри, виконані в техніці печворк (клаптикова), є чудовим матеріалом для роз­глядання. Кольори та відтінки, ретельно дібрані, впливають на розвиток кольоросприймання, а композиція візерунків розвиває почуття ритму.

Сенсорні навички успішно розвиваються, коли малюку пропонують ма­теріали різної фактури: шовк, бавовна, вовна, хутро, фольга, вата тощо. Ігри з матеріалами у цьому віці зумовлюють чутливість до художньої фактури.

Упродовж перших шести місяців можна починати тренування паль­чиків: легкий масаж кожного пальчика, забавки. Вчені вважають, що ди­тина шести місяців є готовою до спільної з дорослим творчості, передусім до малювання фарбами.

Від шести місяців до одного року відбуваються перші відкриття влас­ноїтворчості. Цьому сприяють діїдитини з предметами, у яких вона пізнає їхні властивості. Збагачується зорово-моторна

 

 

координація: малюк на­вчається різних способів утримувати їх.

Ознайомлення з фактурою предметів стає більш цілеспрямованим. Ди­тина впізнає на фотографії близьку людину, розглядає картинки і маленькі ілюстровані книжечки. Виникає погреба у співробітництві з дорослим. Малюк активно спостерігає діїдорослого з художніми матеріалами, нама­гається наслідувати їх. Дорослий має схвалювати інтерес дітей до різних матеріалів і пропонувати нові матеріали для активних дій (м’яти фольгу, папір, тримати фломастер, пензлик). Дорослий виступає як партнер у спільних діях. Дитина починає розуміти, що треба робити фарбою, вже у 8—10 місяців.

Емоційний стан дитини тепер залежить не тільки від задоволення її органічних потреб, а й від того, як організовані її діяльність і спілкування з дорослим. Емоційний фон занять, ситуативно-особистісне спілкування дуже важливі.

Дорослому необхідно зрозуміти дитину, не викликати негативних емоцій, досяіти контакту.

Для розвитку художнього сприймання пропонують вироби декоратив­но-ужиткової творчості. При цьому важливо пам’ятати, що в такому віці головні «методичні» прийоми аналізу мистецтва — тримання в руках і про­ба «на смак», тому треба подбати про безпечність предметів. їх потрібно мити, прати, кварцуваги.

Час починати цілеспрямоване ознайомлення з книжкою. Книжки для цього віку особливі. Вони міцні, з твердими сторінками і яскравими пред- метними ілюстраціями (пісеньки, потішки, забавки), з героями —Півни­ком, Собачкою, Котиком.

Під час розглядання книжкової ілюстрації використовують ігрові дії з нею: «впізнавання», «захоплення», звуконаслідування, погладжування ге­роїв, вивчення деталей (очі, носик, хвостик, лапки).

Ознайомлення з кольором збагачується новими іграми. Дорослий має вміти придумати їх, спираючись на природні властивості та досягнення цього віку. Наприклад, дітям властива природна допитливість, тому ціка­вою буде гра «Сюрпризи в кольоровій обгортці». Для гри треба загорнути іграшку в різнокольорові аркуші і запропонувати дитині розгорнути її (на­зивати кожний колір). У грі розвивається сприймання, стимулюються дослідницькі навички, уміння скеровувати рухи рук. Варіантами гри є «Різнокольорові кубики», «Кольорові коробочки», «Повітряні кульки»та ін.

Перші спроби з малювання можна робити пальчиком, долонькою (йо­гурт, кисіль), виконувати «малюнки з макаронів», малювати морквою, буряком, соком. Поступово готуємо дитину до малювання фарбою (гуаш): «Її не треба їсти, краще бути художником». Можна запропонувати дитині «малювати ніжками». Для цього потрібна тепла фарба, великий аркуш, губка, насичена фарбою.

 

 

Після «малювання» долонькою та ніжками треба помити їх теплою во­дою і розтерти. Долоні і стопи мають тонку чутливість і легкий масаж за­спокоїть збудженого малюка.

Для «настінного живопису» треба заклеїти частину стіни у кімнаті па­перовим аркушем (йоготреба змінювати). Дитині пропонують фломасте­ри, воскові крейдочки, широкі пензлі, гуашеву фарбу.

Цінною є спільна творчість мами з дитиною для збереження контакту засобами творчої діяльності.

Ознайомлення з фактурою збагачується іграми з тістом («Мозаїка з род­зинок»), обведенням контуру, іграми з пензликами, рванням паперу.

Тренування пальчиків збагачується іграми «Пальчики танцюють», «Три­маємо пензлик».

Ознайомлюємо дитину з набором для ігрового будівництва. У ньому є різні за кольором та формою деталі. Під час гри доцільно назвати малюку і колір, і розмір, збудувати споруду і коментувати свої дії. Наприклад: «Це будинок! Це стілець! Це вежа!».

Для ігор з предметами педагог рекомендує мамі давати дитині дерев’я­не намисто, дерев’яні та пластмасові пірамідки, кубики.

У віці одного року діти продовжують досліджувати художні матеріали, кольори та форми. Головним досягненням стає відкриття «слідів» власної творчості. В художньому вихованні важливо пам’ятати, що будь-який ма­теріал може стати художнім, якщо його застосування пов’язане з отри­манням естетичного задоволення. При цьому для малюка важливіший саме процес використання матеріалу, ніж отриманий результат. Вчені назива­ють цей періоду творчому житті дитини «дозображальним». Малюк, який вже має досвід творчості, помічає свої художні сліди. Педагог розповідає батькам, що потреба у руховій активності в цей період є надзвичайно ви­сокою. Вона може бути реалізована саме емалюванні. Прагнення кінесте­тичних експериментів, задоволення «потреби забруднитися» часто при-

пиняються батьками, але вони важливідля розвитку дитини. Завдяки цим дослідженням розвиваються навички сприймання, відчуття форми, ко­льору, фактури, простору, вдосконалюється зорово-рухова координація. А головне — вони стимулюють дослідницьке і творче мислення. Адже чим більше дитина переймається таким художнім експериментуванням, тим багатшою стає її палітра, ширшим арсенал художніх засобів. Дуже важли­вою є позитивна вербальна та емоційна оцінка батьками дитячої творчості.

Образотворчість і художній розвиток дитини на другому і третьому роках життя

На другому році життя активно розвивається мовлення дитини. Доб­ре, якшо разом з батьками вона навчається давати назву своїм сенсорним дослідам. Це допоможе їй у подальшому пояснювати свої творчі бажання і домовлятися з дорослими для співробітництва.

Ознайомлення з кольором продовжується у цікавих, придуманих до­рослим, іграх. Наприклад, «Гараж для машини», «Різнокольорове моро­зиво», «Покпади цукерки у вазочки», «Збери крапельки у склянку», «По­ловинки м’ячиків», «Посади метелика на квітку», «Прив’яжи ниточки до кульок». Ігри складають за простим принципом поєднання кольорів. Зав­дання для дитини — знайти потрібний колір.

Цікавими і розважальними для малюків є ігри з шифоном. Різнокольо­ровий прозорий шифон — чудовий матеріал для розвитку кольорового світосприймання. Ігри ознайомлять дітей з кольором і фактурою через візуальні і тактильні відчуття, допоможуть осмислити поняття «легкий». Це поняття невдовзі стане у пригоді для створення і розуміння художньо­го образу. Термін «прозорий» також збагатить майбутній художній фонд дитини. Прикладами ігор можуть стати: «Кольорова мама», «Кольоровий світ», «Змішування кольорів». Принципом цієї групи ігор є гра у «схован­ку» з ефектом перетворення: знайома людина під прозорим шифоном стає іншого кольору; сама дитина крізь кольорову тканину бачить світ іншим; змішування кольорів допомагає малюку помітити їхню гру, змінність.

Ознайомлення з формою, лінією, фактурою може відбуватися в іграх з формочками для печива («Знайди печиво»), з листям («Підбери листя»), силуетними зображеннями («Допоможи мамі знайти своїх діточок»), з об'ємними формами («Чарівний мішечок», «Впізнай на дотик»). Ігрові вправи («Прогулянка по контурах фігур», «Гра в лінії») мають бути таки­ми, щоб малюк разом з мамою весело подорожував, стрибав, повзав, мар­ширував, приспівував водночас ознайомлюючись з колом, квадратом, три­кутником, зигзагом, або навчався малювати різні лінії на піску, землі, во­логій поверхні (запітнілому склі) пальчиком, паличкою, іграшкою (на­приклад, слід від коліс машинки). Під час малювання на склі варто звернути увагу дитини на сліди від пальців: вертикальні — «дощик», гори­зонтальні — «доріжка» і таке інше.

Дитина вже «працювала» з фольгою, пізнаючи нову блискучу фактуру. Тепер можна спробувати запропонувати їй скористатися фольгою як по­верхнею для нових дій — малювання паличкою ліній, рисочок, крапок. Корисним буде перегорнути фольгу і торкнутися пальчиками і долонь­кою малюка зворотного боку.

У цьому віці корисно й доцільно розгорнути діяльність ліплення. Ігри з піском добре розвивають творчі здібності. До того ж дитина отримає ве­лике задоволення від цих ігор. «Інструментами» стають лопаточка, ложка з отворами, пасочки, формочки для печива. Малюку треба показати, як діяти з ними, щоб створити щось із піску. Іншим матеріалом може бути сіль. На сухій солі можна малювати пальчиком.

Досліди з тістом не менш цікаве й корисне заняття. Потрібні палички, качалка, формочки для печива. Разом з дорослим дитина пізнає власти­вості тіста — м’якість, пластичність. Вона може м’яти, розкачувати тісто, розривати його.

Із м’якої і теплої глини дитина може зліпити колобка, м’ячика, змійку, зернятка для пташок. Для справжньої гри можна взяти іграшки, силуетні зображення. Наприклад, «Сніг на ялинці»: ялинку, вирізану із зеленого картону, малюк «прикрашає» снігом з білого пластиліну.

Взимку, у теплу погоду, з липкого м’якого снігу можна ліпити так само, як з мокрого піску («морозиво» для ляльок).

Малювання розгортається як ігри з фарбами. На другому році життя дитині можна запропонувати пензлі № 22, № 24 і після кількох занять — мольберт. Пензлик може налякати малюка, тому спочатку треба пограти­ся ним, погладити руку, папір. Усі дії дорослий супроводжує словами. Можна попросити дитину провести по поверхні аркуша сухим пензли­ком, потім мокрим. Звертаємо увагу дитини на те, що мокрий пензлик залишає слід. Далі пропонуємо малюку фарбу. Червона може налякати дитину. Краще запропонувати жовту або помаранчеву. Перші цілеспря­мовані спроби доцільно робити на аркуші формату А4, надалі — формату АЗ. Дитина ще не вміє мити пензлика, та це і не головне на цьому етапі. Краще зосередити увагу і сили малюка на фарбі і пензлику. Тому для кож­ного кольору на цьому занятті доцільно пропонувати новий пензлик. Ди­тина сама обирає колір фарби в наборі з основних кольорів та білої. Мож­на пропонувати малювати на тонованому папері, кольоровому картоні. Дорослий має називати кольори фарб. Наприклад: «Ось жовта фарба». Під час малювання дорослий називає фарбу кілька разів. Він також обережно підказує малюку різні способи володіння пензлем. Ним можна «водити», «плескати», «прикладати», «крутити».

Іноді можна брати руку малюка у свою, але лише в разі необхідності, адже діти люблять самостійність у творчості. Дорослий може брати свій пензлик і малювати на своєму аркуші поруч. Дітям потрібен приклад для наслідування, але важлива тактовність.

Цікаво спробувати сили малюка в техніці «монотипії». Цей вид твор­чості дає змогу отримати дуже ефектні твори. Вони є результатом спільних дій дитини й дорослого. Основою може бути пластикова дошка для ліплен­ня з пластиліну або пласт лінолеуму. Дорослий викладає гуашеві фарби різного кольору, а дитина за власним смаком розмазує їх по поверхні. (Цей етап малюк з досвідом може виконати самостійно). На вологу фарбу до­рослий накладає чистий аркуш паперу і притискає. Можна запропонува­ти зробити це дитині. Обережно зняти аркуш і разом з малюком захопле­но розглянути отримане зображення. Якщо «картинка» сподобалась — її можна «тиражувати»

Разом здитиною можна зробити «печатки» з гарбуза, картоплі, вирі­завши фігури різної форми: квадрати, трикутники, кола та ін. і запропо­нувати робити відбитки на папері за допомогою гуашевихфарб. Водночас доцільно буде повторити назви фігур.

Для отримання відбитків можна скористатися губками. Разом з дити­ною можна вирізати з губки цікаві фігурки, або купити готові. Взагалі губ­кою можна розмазувати фарбу або прикладати й отримувати відбиток форми. Перший спосіб малюк легко знайде сам, а другого треба навчити. Для цього потрібно взяти руку дитини у свою. Якщо робити відбитки на стіні, можна отримати красивий декор — перші сюжетні картинки: каче­нята у ставку, квіткова клумба тощо.

Малювання поролоновим валиком відкриває нові можливості для твор­чості дорослого й дитини. Спочатку дитина із задоволенням буде катати валик на розісланому на підлозі аркуші, потім дорослий пропонує валик, змашений фарбою. Діяльність стане для дитини ще цікавішою. Дорослий називає колір і повторює його назву з дитиною, досягаючи емоційного відгуку. У подальшій роботі за цією технікою дорослий може заздалегідь накпеїти на аркуш силуети фігурок. Після фарбування валиком він обе­режно знімає силуети-шаблони. трафарети і пропонує дитині впізнати їх. Він широ радіє отриманому результату і хвалить дитину за успіх.

Для графічних робіт дитини другого року життя можна запропонувати товсті фломастери (на водяній основі) або масляну пастель. Малюку має бути зручно тримати зображальний матеріал трьома пальцями, а не затис­кувати кулачком. Можна пропонувати олівці (прості й кольорові) М, 2М, які краше вкоротити навпіл; кулькові ручки різного кольору. Надаючи дитині різні матеріали, дорослий заохочує її до малювання. Спочатку це будуть лише кривулі, але ці вправи мають велике значення для розвитку узгодженості рухів очей і рук, що є цінним для подальшого розвитку.

Зверніться до монографії: Мухина В. С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. — М., 1981. Спробуйте визначити педагогічну цінність особливостей спонтанних дитячих ма­люнків дітей раннього віку.

Педагог спонукає батьків до активного спостерігання перших кроків дитини в образотворчості і переконує іх у тому, що участь в ній може стати захопливим і радісним заняттям для всієї сім ї. Потрібно лише сісти до столу разом з малюком, розкласти аркуші паперу для малювання, показа­ти йому, як треба тримати фломастер, пастель або олівець чи ручку і поча­ти рухати руку по поверхні паперу. «Візьміть олівець або крейду і нама­люйте щось цікаве!». Немає потреби давати дитині відразу багато інстру­ментів. адже це відволікатиме и від процесу малювання.

Наприклад, дорослий може намалювати будь-яку тваринку, зайчика, кошеня, рибку, пташку. Завдання малюка — «сховати» його від небезпеки. Він буяє старанно малювати «кривулі» спрямованими рухами, а це дуже корисно для нього.

Дитина може малювати на дошці крейдою — і це дуже зручно, адже можна витирати дошку і малювати знову.

На другому році життя до освітнього простору дитини активніше залу­чається архітектурно-конструювальна діяльність та елементи декоративноі діяльності. Наприклад, ігри з мозаїкою. Для наймолодших дітей випус­кають мозаїку з деталями великого розміру — 1,5 см. Деталі бувають різні за формою: квадратні, шестикутні, круглі. Вони вкладаються у вічка. З дити­ною можна викласти кольорові доріжки. Спочатку це буде доріжка одного кольору, а потім з чергуванням двох кольорів (візерунчаста доріжка).

Дитину цього віку можна захопити збиранням конструктора («Лего»), якщо показати ій, як зчепити і роз’єднати дві деталі. Або ж скористатися наборами ігрового будівельного матеріалу і розгорнути будівні ігри. На­приклад, побудувати вежу з однакових за розміром кубиків. Ускладнен­ням буде використання різних за розміром кубиків. Дорослий експери­ментує з матеріалом, перевіряє надійність будівлі. Розміщуючи деталі у просторі, дитина засвоює не тільки зорово, а й моторно такі поняття, як «розмір», «форма», «баланс».

Будувати можна на столі і на підлозі. Дорослий разом з дитиною роз­гортає гру з будівлею. Пропонує «запросити» до неї «гостей», «мешканців» з іграшок. Вони мають випробувати будівлю на зручність та міцність.

Разом з дитиною можна зробити кубики з паперових пакетів. Для цьо­го потрібні кілька паперових пакетів з бакалійних товарів і велика кількість газет. Малюк допоможе зім’яти газети і вкласти їх у паперові пакети. їх треба заклеїти і можна використовувати як легкі кубики для різних ціка­вих справ.

Конструктором може стати також комплект різних губок для миття посуду. Це чудовий матеріал для стимулювання дослідницьких навичок дитини, сенсорного розвитку (порівняння з дерев’яними кубиками).

Діти активно вивчають папір і тканину. Папір є в кожному домі і педа­гог обов’язково порадить сім’ї скористатися усіма його видами для роз­витку творчості дитини: газети, кольорова упаковка, серветки, фантики, калька, фольга та ін. Ігри з папером створюють у малюка радісний настрій і сприяють розвиткові тонкої моторики рук. Через експеримент дитина пізнає, що папір шурхотить, рипить, торохтить, тріщить. Він змінює фор­му: його можна дерти, м’яти, катати, скручувати, згинати, з мокрого па­перу можна ліпити. Дорослий запрошує дитину допомогти йому скатати з паперу кольорові кульки. Дитина тренуватиме координацію рухів руки під час проштовхування кульок у вузький отвір пляшки. Результат: мож­на помилуватися калейдоскопом, катаючи пляшку по підлозі.

Можна повчити папір «літати». Дорослий розглядає з дитиною фанти­ки, створює «метелика», пропонує дитині зробити те саме й пустити «ме­телика» в повітря.

Аплікація як вид художньої творчості і декоративна техніка надає бага­то можливостей для ігрового експериментування у ранньому віці. Дорос­лий збирає картинки, вирізані з різних журналів, карток, обгортки, клей, щіточку і намазує картинки по черзі. Дитині він пропонує наклеїти кар­тинку на папір. Малюк може сам обирати картинки, які йому хотілося б наклеїти.

Для творчих ігор із застосуванням прийому аплікації підійде такий ви­нахід, як фланелеграф — планшет, обтягнутий фланелевою тканиною. Така тканина має ворсову основу, тому на ній легко утримуються паперові фігур­ки на фланелевій основі.

Дітям дуже подобаються ігри з пальчиками, особливо, якщо вони супро­воджуються веселими віршиками, пісеньками. Для тренування пальчиків дорослий залучає до гри кожен з них. Рухи мають бути в міру енергійни­ми («Сорока», «Пташки». «Пальчик, пальчик, де ти був?» та ін.).

Для третього року життя характерна суперечність між прагненням до самостійності, шо швидко зростає, бажанням брати участь у діяльності дорослих та реальними можливостями дитини. Цю суперечність можна розв’язати за певної організації продуктивних видів діяльності, якщо в спільній з вихователем роботі задовольняється прагнення малюка одер­жати певну свободу, самостійність, незалежність і якщо вихователь сприяє реалізації його потреби у визнанні та самоствердженні в гурті однолітків.

Вчені стверджують, що роль педагога полягає не лише в тому, щоб навчити дитину певних зображувальних умінь. Головне завдання доросло­го — супроводжувати її у відкритті світу, йдучи поряд із нею від хаосу до гармонії, формувати впевненість у собі й запалити вогниктворчості в душі. За певних умов малята в цей період здатні до елементарного самовира­ження в малюнку, ліпленні, архітектурній та декоративній діяльності (ап­лікації). Важливою умовою є активізація спонтанної діяльності. Педагогу треба пам'ятати, що дитина здатна зосередитися лише на тому, що їй по­добається. Тому заняття, які в цьому віці тривають 15—20 хвилин, органі­зуються у підгрупах і мають форму гри.

Спонтанна діяльність у визначенні дослідниці Л.Олійник є діяльністю із внутрішньою мотивацією. Вона має подобатися малюкові і забезпечу­вати вільний розвиток дитини в багатому предметному середовищі за участі значущого дорослого. Педагог, батьки малюють, будують, ліплять, моде­люють та конструюють разом з дитиною, але не замість неї. У будь-якій роботі завжди має знаходитися місце для власної творчості малюка. До того ж. чим старшою стає дитина, тим меншою стає її потреба в образах, вигаданих дорослим. Дорослий лише супроводжує дитину на її шляху від наочно-дійового до образного мислення. Від його умінь і тактовності у спільних діях з малюком залежать почуття впевненості малюка в собі, по­будова власної картини світу та уявлення про своє місце в цьому світі, а також загальний психічний розвиток дитини.