СПЕЦІАЛЬНА ОРТОПЕДИЧНА ТА ОРТОДОНТИЧНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ДО ПРОТЕЗУВАННЯ.

Підготувала

Студентка 4 к.18групи

Бережна В.І

Реферат

на тему:"Періодонтальна хірургія, використання матеріалів і обладнання, техніка НРТ."

Підготувала

Студентка 4к. 18 групи

Губ'як Т.В

Особливості підготовки порожнини рота до протезування залежно від вибору конструкції протеза.

Успіх ортопедичного лікування хворих залежить від багатьох чинників, але, на нашу думку, однією з головних ланок складного механізму лікування є правильне складання його плану. План лікування складають після обстеження хворого та постановки діагнозу. У нього передусім включають необхідність і обсяг спеціальної підготовки ротової порожнини до протезування, вид протезування та конструкцію протеза. Спеціальна підготовка ротової порожнини до ортопедичного лікування викладена в розділі "Підготовка ротової порожнини до протезування".

Підготовка до протезування починається із загальних оздоровчих заходів, тобто із санації ротової порожнини.

Крім того, проводиться спеціальна підготовка ротової порожнини залежно від конструкції та виду протезування. Нині неможливо уявити цей процес без психологічної підготовки хворого.

ЗАГАЛЬНОСАНАЦІЙНІ ЗАХОДИ В РОТОВІЙ ПОРОЖНИНІ

Проведення загальносанаційних заходів у ротовій порожнині є обов'язковим для усіх хворих. Як свідчить практика, всі хворі, за незначним винятком, потребують лікування різних захворювань ротової порожнини. Лікування ортопедичними конструкціями за умови несанованої ротової порожнини є серйозною лікарською помилкою, оскільки це протирічить лікарській етиці, збільшує небезпеку інфікування СОПР під час ортопедичних маніпуляцій, створює загрозу зміни плану лікування, що проводиться, або після завершення його.

Загальносанаційні заходи в порожнині рота перед протезуванням включає:

видалення зубних відкладень;

лікування слизової оболонки;

лікування карієсу та його ускладнень;

видалення зубів та коренів, що не підлягають лікуванню.

Необхідно диференційовано підходити до лікування за наявності деяких захворювань слизової оболонки ротової порожнини, що мають хронічний перебіг і для їх лікування необхідно багато часу. До таких захворювань належать лейкоплакія, червоний плоский лишай, парестезії різного характеру. Тривалий термін терапії цих захворювань буде спричинювати подальше прогресування хвороб травного каналу, щелепно-лицевої ділянки, тому вважається, що ортопедичне лікування їх є доцільним. За наявності таких захворювань можна використовувати знімні конструкції зубних протезів, але хворі повинні бути під постійним наглядом лікаря.

Використання знімних конструкцій зубних протезів за наявності лейкокератозу протипоказано. Необхідно пам'ятати, що деякі захворювання слизової оболонки ротової порожнини не уражують коміркових відростків та тверде піднебіння, наприклад, червоний плоский лишай, і обмежень у такому разі в ортопедичному лікуванні не повинно бути.Низка захворювань є прямим показанням до лікування, наприклад, глибокий травмувальний прикус, різного роду парастезії та глосалгії, адже використання у таких випадках звичайної медикаментозної терапії є неефективним.

ВИДАЛЕННЯ КОРЕНІВ ЗУБІВ

Існує загальноприйняте положення, що всі корені зубів, які знаходяться у ротовій порожнині, підлягають видаленню, за винятком тих, які можуть бути використані для відновлення анатомічної будови зуба сучасними конструкціями (куксовими вкладками, анкерними штифтами тощо). Такі зуби можуть використовуватисяяк опори у разі знімного протезування. Вимоги до коренів,які будуть використані з цією метою, дуже жорсткі: вони повинні міцно триматисяу комірці, підвищуватися над ясенним краєм, канали бути запломбованимидо верхівкового отвору. За таких жорстких умов реально можуть бути використанілише корені окремих груп зубів, це передусім корені ікол на обохщелепах та корені різців на верхній щелепі. Рідше використовуються кореніпремолярів. Корені всіх інших груп зубів підлягають видаленню.Особливої уваги заслуговує клінічна картина у разі збереження одиночних зубів чи коренів на щелепах, видаливши які щелепи стають беззубими. Розглянемо окремо клінічну картину на нижній щелепі, де умови для фіксації протезів дуже несприятливі, якщо видалити останній зуб, який зберігся.Отже, одиночні зуби на нижній щелепі необхідно зберігати, як необхідно зберігати і корені зубів. Це має важливе значення у хворих, які раніше не користувалисязнімними конструкціями зубних протезів. Корені збережених зубів найчастішеможна використовувати для виготовлення покривних протезів (Evans,Vilmor, М.І.Кирилюк). Термін служби таких зубів і коренів обмежується негативною дією на них кламерів та інших фіксувальних елементів знімних протезів, але він дозволяє адаптуватися хворим до таких протезів, зберігає міостатичні рефлекси, зменшує швидкість атрофії коміркової частини.Інший підхід існує до збереження одиночних зубів та коренів на верхній щелепі, де анатомічні умови фіксації добрі. Усі одиночні збережені зуби та кореніна верхній щелепі підлягають видаленню. Існують рідкісні клінічні ситуації, коли є необхідність тимчасового збереження одиночних зубів на верхній щелепі (рубцеві зміни, післяопераційний період тощо).

Гінгівоектомія. Суть цієї операції полягає у висіканні слизової оболонки, яка перекриває корінь зуба, та звільнення і від неї між'ясенних сосочків. Після рубцювання рани зовнішня частина кореня звільняється, що дозволяє використовуватийого у разі застосування ортопедичних конструкцій. Цей метод підготовкидозволяє використовувати корені зубів навіть у тих випадках, коли межавідлому або руйнування коронкової частини знаходиться під яснами.

СПЕЦІАЛЬНА ОРТОПЕДИЧНА ТА ОРТОДОНТИЧНА ПІДГОТОВКА РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ДО ПРОТЕЗУВАННЯ.

Часткова втрата зубів призводить не тільки до порушення цілісності зубних рядів, але й до порушення оклюзійних взаємовідношень, що перешкоджає ефективно проводити ортопедичне лікування. У разі значних порушень оклюзій них взаємовідношень між зубними рядами протезування без попередньої спеціальної підготовки стає неможливим. Виправити оклюзійну поверхню можна за рахунок підвищення прикусу, вкорочення зубів, які вийшли із зубного ряду, дії на коміркові відросток і частину ортодонтичної апаратури, видалення зубів, які порушують оклюзійні співвідношення. Вибір одного із цих методів залежить від віку і загального стану хворого, стану та положення зубів у зубній дузі, а також від наміченого плану лікування.