Огляд місця події. Етапи, стадії та методи огляду місця події

Огляд місця події — це слідча (розшукова) дія, мета якої полягає в дослідженні матеріальної обстановки місця події шляхом безпосеред­нього особистого її сприйняття слідчим, іншими учасниками огляду з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів кримінального правопо­рушення та інших речових доказів, - з'ясування механізму події та ін­ших обставин, що мають значення для провадження.

Загальні завдання огляду місця події:

- безпосереднє вивчення слідчим обстановки місця події для з'ясування характеру й обставин події;

- виявлення, збирання, закріплення, попереднє дослідження, оцінка слідів і речових доказів;

- одержання інформації для висування та перевірки версій щодо по­дії. яка розслідується;

- одержання даних для організації оперативно-розшукових заходів та використання допомоги громадськості, переслідування підозрюваної

особи, встановлення її особистості, мотивів вчинення кримінального правопорушення;

- виявлення причин і умов, які сприяють чи полегшують вчинення кримінального правопорушення.

Завдання, які підлягають вирішенню під час проведення огляду міс­ця події, мають свої особливості залежно від виду розслідуваного кри­мінального правопорушення. Стосовно кожного вони різноманітні, специфічні. Наприклад:

а) чи мало місце кримінальне правопорушення у даному випадку або такого не було. Досвід і знання слідчого повинні виявлятися не в квапливих висновках досліджуваного явища. Так, наприклад, не існує безперечних ознак самогубства (передсмертний лист);

б) чи вчинено кримінальне правопорушення там, де проводиться огляд місця події, або в іншому місці. Це питання з'ясовується на під­ставі вивчення слідів;

в) які шляхи проникнення осіб, що брали участь у досліджуваній події, на місце події, шляхи їх відходів, транспортні засоби, куди ведуть сліди, за якими можна організувати переслідування;

г) скільки було осіб на місці події, їх типові ознаки. Вивчаються слі­ди ніг, рук, недопалки;

д) які цілі переслідували учасники події, мотиви їхніх дій;

е) протягом якого часу знаходилися учасники події на місці. Ви­вчення та оцінка слідів (сліди частково механічно знищувалися або за­мивалися, створювалися штучні сліди);

є) коли відбулася подія, що розслідується. Оцінюється характер трупних плям, температура трупу, опалювальні й освітлювальні прила­ди, положення постелі, їжі, інструментів;

ж)який пункт території, що оглядається, або приміщення є місцем події, у якім положенні знаходилися злочинці і потерпілий у момент нанесення останньому тілесних ушкоджень;

з) які побічні дії вчинені на місці події (приховання або фальсифіка­ція слідів);

и) які предмети залишили особи, причетні до вчинення криміналь­ного правопорушення, на місці події;

і) які сліди з місця події залишилися на злочинцеві;

ї) хто і відкіля міг спостерігати і чути те, що відбувалося на місці події, пошук очевидців;

й) які є дані, що вказують на обставини, що сприяли чи полегшили здійснення кримінального правопорушення та його приховання та ін.

Проведення огляду місця події складається з декількох етапів:

1)підготовчого;

2)робочого;

3) заключного.

Підготовчий етап огляду місця події. Він починається з моменту прийняття слідчим рішення про проведення огляду. Прийнявши таке рішення, слідчий повинен:

- забезпечити охорону місця події до свого прибуття, тобто не допу­стити до нього сторонніх осіб і забезпечити збереження і недоторкан­ність обстановки і слідів кримінального правопорушення;

- вжити заходів до запобігання або ослаблення шкідливих наслідків

кримінального правопорушення (наприклад, розпорядитися про поси­лення заходів для ліквідації пожежі);

- забезпечити до моменту свого прибуття присутність поблизу від місця події осіб, що можуть дати необхідну інформацію: очевидців зло­чину. якщо вони відомі, інших свідків;

- визначити, яких спеціалістів варто залучити до участі в огляді,

за­безпечити їх прибуття;

- внести пропозиції про склад слідчо-оперативної групи, що

виїжджає на місце огляду;

- перевірити готовність технічних засобів огляду.

З моменту прибуття слідчого, прокурора на місце події починаєть­ся другий період підготовчого етапу. Безпосередньому огляду передують:

- вжиття заходів для падання необхідної медичної допомоги потер­пілим, якщо вона не була надана;

- видалення з місця події всіх сторонніх осіб;

- залучення, при необхідності, до участі в огляді понятих і

остаточне визначення кола інших учасників огляду. Інструктаж учасників огляду про їх права і обов'язки;

- збирання шляхом опитування попередніх відомостей, які повинні бути враховані при огляді, встановлення, які зміни, ким і з якою метою були зроблені на місці події;

- проведення інших невідкладних дій і вживання заходів, спрямова­них на поліпшення умов огляду (забезпечення штучного освітлення й ін.).

Як на цьому, гак і на наступних етапах паралельно з оглядом здійс­нюються необхідні пошукові заходи, наприклад переслідування злочи­нця, застосування службово-розшукової собаки.

Робочий етап огляду місця події. Він складається з загального і де­тального огляду.

Загальний огляд починається з огляду місця події з метою орієнту­вання; визначення кордонів огляду; вирішення питання про вихідну то­чку і спосіб огляду, тобто визначення його послідовності; вибору пози­ції для орієнтуючої і оглядової фотозйомки. Потім слідчий разом з іншими учасниками огляду з'ясовує, які об'єкти знаходяться на місці події, досліджує весь комплекс питань, що відносяться до його обстановки, визначає взаємне розташування і взаємозв'язок елементів цієї обстановки, вивчає їх зовнішній вигляд, стан і з максимально необхід­ними і можливими в даних умовах подробицями фіксує все виявлене за допомогою фотозйомки, складання схем, планів і креслень, а також не­обхідних заміток для майбутнього протоколу огляду.

По закінченню загального слідчий переходить до детального огляду, під час якого:

- об'єкти ретельно і детально оглядаються (з цією метою вони мо­жуть зрушуватися з місця, перевертатися і т.п.);

- приймаються всі доступні заходи до розшуку і виявлення па само­му місці події і на окремих об'єктах слідів кримінального правопору­шення і підозрюваної особи;

- відбираються об'єкти зі слідами на них, піддаються вилученню сліди з тих об'єктів, які самі не можуть бути вилучені, а якщо це немо­жливо, з них знімаються копії;

- фіксуються негативні ознаки стану предметів;

- перевіряються дані загального огляду;

- проводиться вузлова і детальна фотозйомки.

Заключний етап огляду місця події. Закінчивши дослідження об'єктів на місці події, слідчий переходить до заключного етапу огляду:

- складає протокол огляду і необхідні плани, схеми та креслення;

- при необхідності робить дактилоскопіювання трупа і відправ­ляє в морг;

- упаковує об'єкти, вилучені з місця події;

- вживає заходів до збереження тих що мають доказове значення об'єктів, які вилучити неможливо або недоцільно;

- вживає заходів по заявам, що надійшли від учасників огляду й ін­ших осіб.

Огляд місця події проводиться згідно етапів з використанням визна­чених методів й тактичних прийомів огляду.

Методи огляду:

- концентричний, ексцентричний і фронтальний.

При концентричному методі огляд ведеться по спіралі від периферії до центра місця події, під яким, зазвичай, розуміється найважливіший об'єкт (труп, зламаний сейф) або умовне місце. Ексцентричний метод полягає в тому, що огляд ведеться по спіралі від центра місця події до його периферії. Фронтальний метод являє собою лінійний огляд площ від одного з кордонів, прийнятого за вихідний, до іншого.

Постійного правила застосування того або іншого методу (способу) огляду не існує, і питання вирішується виходячи з конкретних обставин провадження. Так, огляд приміщення рекомендується проводити кон­центричним методом; огляд відкритої місцевості звичайно проводятьвід центра до периферії, тому що іноді важко на початку огляду визна­чити кордони місця події, або методом фронтального огляду, коли те­риторія велика і її можна розбити на смуги.

- суцільний чи об'єктивний методи дослідження характерні тим, що вивчається вся територія огляду;

- вибірковий чи суб'єктивний методи застосовуються для вивчення окремих ділянок, де, на думку слідчого, можна знайти фактичні дані про подію. Вивчаючи ці сліди, слідчий моделює дії підозрюваної особи на місці події і пересувається у тому ж напрямі, що й останній. У слід­чій практиці застосовуються, як правило, одночасно об'єктивний та суб'єктивний методи дослідження слідів з мстою встановлення дійсних обставин кримінального правопорушення;

- вузловий (квадратний) метод доцільно застосовувати в складних випадках розслідування, коли необхідно одержати за короткий час ін­формацію про найбільш істотні обставини події, її характер. Під вузлом розуміють ту частину обстановки, на якій зосереджені найбільш істотні сліди та інші речові докази. Це може бути труп з навколишнім оточен­ням і слідами, місце проникнення в схованку, квартиру, поламаний сейф.

Під час проведення огляду місця події, слід особливу увагу звернути на криміналістичні рекомендації, які регламентують найбільш пошире­ні прийоми роботи зі слідами на місці події. Так, наприклад, якщо під час огляду на предметах виявлені сліди (пальців, злому), доцільним є вилучення цих предметів цілком, з метою проведення наступного екс­пертного дослідження. Перед вилученням ці предмети необхідно сфо­тографувати. При упаковці речові докази слід уберігати від зміщення і пошкодження слідів. Речі біологічного походження, виявлені у процесі огляду, поміщають в скляні ємності, які на час транспортування закри­ваються кришками, пробками. Якщо предмети, на яких виявлені сліди біологічного походження, неможливо вилучити цілком, то для дослі­дження беруть їх частини чи роблять зіскоби. Виявлені на снігу плями речовини, схожої на кров, переносять разом із снігом на чисту марлю, просушують при кімнатній температурі і поміщають в пробірку чи в чистий конверт. Мікрочастинки краще вилучати разом із об'єктом- носієм. Якщо це неможливо, то вони вилучаються окремо, за допомо­гою дактилоскопічної плівки, лейкопластира, пінцета тощо. При цьому кожний об'єкт експертного дослідження упаковується окремо, відби­раються контрольні зразки. Слід пам'ятати, що сліди крім трасологіч- ної, містять одорологічну інформацію. Тому при огляді дрібних пред­метів слід користуватися пінцетом, великих - рукавичками. Перш за все, предмет оглядається для виявлення папілярних слідів і мікрочасти­нок, потім його слід «законсервувати», тобто помістити в герметичну ємність. Якщо відсутні спеціальні ємності, з щільними пробками, звичайну банку закривають поліетиленовою кришкою, а щілину замазують пластиліном.

Загальні правила виявлення, фіксації та вилучення об'єктів, що ма­ють значення для провадження, є спільними для всіх видів огляду. Так, якщо на місці огляду виявляють залишені підозрюваною особою осо­бисті речі і предмети, то після їх огляду пінцетом чи руками в гумових рукавичках кожну річ чи предмет помішують в окремий поліетилено­вий пакет, який герметично закривається.

Якщо місцевість оглядається відповідно до шляху руху злочинця, доцільним є використання допомоги кінолога і службової собаки. У та­кому випадках огляд проводиться на ділянках шириною до ЗО метрів по обидві сторони руху службової собаки. Це пов'язано із відхиленням «повітряного» сліду під впливом вітру від справжнього маршруту лю­дини і забезпечує виявлення предметів, від яких злочинець позбувся.

Фіксація ходу і результатів огляду. Згідно КПК України, процесуальні дії під час кримінального прова­дження можуть фіксуватися: 1)у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; у журналі судового засідання (ст. 103 КПК України).

Важливо, що законодавчо визначеними є додатки до протоколів (ст. 105 КПК України). Додатками до протоколу можуть бути: 1) спеціаль­но виготовлені копії, зразки об'єктів, речей і документів; 2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної про­цесуальної дії; 3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп'ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Додатки до протоколів по­винні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціа­ліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні та­ких додатків.

Поняття та види обшуку.

Одним із способів отримання доказової інформації у кримінальному процесі є обшук. Порядок проведення обшуку регламентований ст. 234- 236 КГІК України. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмо­тивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України і ст. ІЗ КПК України).

Обшук - це слідча (розшукова) дія, змістом якої є примусове обсте­ження приміщень і споруд, ділянок місцевості, окремих громадян, їх одягу і речей з метою виявлення і вилучення джерел доказової і орієн­туючої інформації (знарядь злочину, предметів і цінностей або інших речовин, здобутих злочинним шляхом або що можуть мати значення у кримінальному провадженні), а також виявлення розшукуваних осіб і трупів або відомостей про їх місцезнаходження.

Метою проведення обшуку є: виявлення джерел доказової і орієн­туючої інформації; перевірка наявних доказів; перевірка версій; встано­влення обставин, що сприяють вчиненню злочину.

В процесі проведення обшуку вирішуються наступні завдання:

- виявлення та вилучення знарядь злочину, речей і цінностей, здо­бутих злочинним шляхом, предметів і документів, що мають значення у кримінальному проваджені (наприклад, одяг зі слідами крові, накладні, чорнові записи, фотографії, відеозаписи або фонограми).

- виявлення майна, яке забезпечує відшкодування матеріальної шкоди,спричиненої злочином;

- встановлення місцезнаходження розшукуваної особи, трупа, або його частин, викраденої людини;

- вилучення предметів у відношенні яких є спеціальна заборона або обмеження, зберігання та збут яких карається згідно кримінального за­конодавства (вогнепальна зброя, боєприпаси, наркотики, сильнодіючі, отруйні, вибухові, радіоактивні та інші речовини, на зберігання і вико­ристання яких відсутній дозвіл).

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. У разі необ­хідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:

- найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

- короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання;

- правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

- підстави для обшуку;

- житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого во­лодіння особи, де планується проведення обшуку;

- особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у факти­чному володінні якої воно знаходиться;

- речі, документи або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії доку­ментів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує дово­ди клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розсліду­вань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. При цьому, клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора (ст. 234 КПК України).

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, що підозрюються у вчиненні злочинів, ст. 233 КПК України передбачено проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчою судді. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокуро­ром зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Згідно зі ст. 236 КПК України ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, пі­дозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів.

Під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, об­шуку особи, обов'язковою є участь не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Окрім цього, слідчий, прокурор вживає належних за­ходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права га законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Відповідно до ст.ст. 166, 223 КПК України здійснення обшуку, як і іншої слідчої (розшукової) дії може проводитись за участю сторони за­хисту, якщо саме вона ініціювала її проведення, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Класифікація видів обшуку здійснюється за різними підставами:

- за місцем проведення: обшук приміщень, обшук на місцевості, обшук транспортних засобів, обшук особи;

- за характером об'єктів пошуку: обшуки спрямовані на виявлення людей, трупів (або їх частин), знарядь та засобів вчинення злочину, предметів злочину;

- за способом організації: одиночний (обшук у окремої особи або в будь-якому одному місці) та груповий (обшуки у декількох осіб або в кількох місцях);

- за часом: може бути первинний обшук і повторний;

- за обсягом обстеження: основний та додатковий.

Підготовка до проведення обшуку

Ефективність результатів обшуку в більшості випадків забезпечу­ється ретельною підготовкою до нього.

На підставі вивчення матеріалів кримінального провадження потрібно скласти план проведення обшуку, зазначивши в ньому такі елементи:

а) що потрібно шукати (об'єкти пошуку);

б) у кого шукати;

в) де шукати;

г) коли провести обшук (час);

д) хто буде брати участь у проведенні обшуку;

є) які технічні засоби необхідно використовувати тощо.

Так, продумавши питання, «що потрібно шукати», необхідно мати на увазі що коло розшукуваних об'єктів надзвичайно різноманітне і ви­значається в основному видом злочину, способом його вчинення та приховування.

Слід мати на увазі, що об'єкти пошуку можуть бути змінені злочин­цем (тканини перефарбовані, одяг перешитий, номери перероблені). Тому важливо перед обшуком з'ясувати ознаки предметів які підляга­ють відшуканню.

Продумуючи елемент плану «у кого шукати», необхідно добре знати зв'язки підозрюваного, та враховувати, що об'єкти пошуку можуть бу­ти заховані не тільки у підозрюваного, але і у інших осіб: його родичів, близьких, співучасників злочину, сусідів.

Про осіб, у яких намічається обшук, важливо зібрати самі необ­хідні дані:

- вік, професія, спеціальні навички;

- рід занять;

- спосіб життя, особливості поведінки в побуті та на роботі;

- схильності та захоплення;

- склад сім'ї, відношення в сім'ї та з сусідами, повсякденний роз­клад в сім'ї та режим на роботі;

- знайомства та зв'язки ( в т.ч. із злочинним середовищем);

- наявність в минулому судимостей, фактів притягнення до кримі­нальної відповідальності.

Від отримання і вивчення зазначених даних, залежить результатив­ність обшуку. Наприклад, дані про професію та спеціальні навички обшукуваного нерідко дозволяють правильно визначити, де можуть зна­ходитися розшукувані предмети.

Із слідчої практики відомо, що каменярі, схильні переховувати цін­ності в кам'яних стінах, пічники в печах та димоходах, сантехніки — у водопровідній, каналізаційній, опалювальній системах. Але професія та місце переховування предметів, що цікавлять слідство, не завжди є вза­ємопов'язаними -тайники виявляються в самих непередбачених місцях.

Вирішуючи питання «де шукати» необхідно встановити:

- місце розташування кожного приміщення (точна адреса, розмі­щення на місцевості, підходи до нього);

- конструктивні особливості та умови експлуатації будови (кіль­кість поверхів, входів-виходів, планування кімнат та підсобних примі­щень);

- кількість та склад осіб, постійно чи тимчасово проживаючих в приміщенні;

- наявність телефонних апаратів, систему замків, охоронної сиг­налізації;

- наявність електричних дзвінків та інших засобів оповіщення про прихід.

Такого роду обставини можливо встановити, використовуючи пока­зання обізнаних осіб, матеріали оперативно-розшукової діяльності, до­кументацію житлово-експлуатаційних контор.

При підготовці до обшуку на відкритій місцевості визначаються то­чне розміщення ділянки, топографічні особливості (рельєф, наявність дерев, ям, колодязів, ярів тощо).

Під вибором часу проведення обшуку розуміють:

- визначення етапу розслідування, в рамках якого потрібно провес­ти обшук;

- визначення часу доби для проведення обшуку;

- встановлення часу на протязі якого проводиться обшук.

Обшук відноситься до числа невідкладних слідчих (розшукових) дій, тому, як правило обшук проводиться на початковому етапі розслідування. Аналіз слідчої практики показує, що проведення обшуку про­тягом трьох діб з дня початку досудового розслідування було результа­тивним в 88% випадків.

Але, з урахуванням особливостей кримінального правопорушення, конкретної слідчої ситуації, обшук може бути проведений і на наступ­них етапах.

Визначаючи час доби для проведення обшуку, необхідно з однієї сторони, виходити з вимог закону, що забороняє (крім невідкладних випадків) проведення обшуку в нічний час. Практика проведення об­шуку показала, що проведення обшуку в ранковий час має перевагу в тому, що учасники обшуку проводять його зі свіжими силами. Водно­час, при визначенні часу потрібно враховувати образ життя та розклад дня обшукуваного. Вибирати такий день та час, коли розшукувані предмети знаходяться на місці, коли особа пе зможе протидіяти прове­денню обшуку, в тому числі і чинити озброєний опір.

При підготовці до обшуку вирішується питання про склад слідчо- оперативної групи та розподіляються обов'язки між його учасниками. Склад та число учасників залежить, як правило, від обсягу пошукових робіт. Обов'язковими учасниками обшуку є: слідчий, поняті, обшуку­вана особа або дорослі члени його сім'ї, або представники місцевої ра­ди або домоуправління, або ж представник тієї організації в приміщенні або на території якої проводиться обшук. У необхідних випадках слід­чий може запросити для участі в проведенні обшуку спеціалістів, спів­робітників міліції, потерпілих, підозрюваного, кінолога, технічних по­мічників з числа дружинників, представників громадськості.

Особливу увагу слід звернути на підбір понятих, їх кількість визна­чається залежно від особливостей обшукуваних об'єктів. Так, якщо приміщення складається з декількох ізольованих кімнат, які необхідно обшукати одночасно, в кожній з них повинно перебувати не менше двох понятих.

Крім того, учасниками обшуку можуть бути працівники міліції (для охорони місця обшуку), потерпілі, відповідні спеціалісти.

Залученням спеціалістів для проведення обшуку можуть бути дося­гнуті наступні цілі:

- застосування технічних засобів, відеозанису;

- виконання доручень, які потребують спеціальних знань та навичок (електромонтер, сажотрус, кінолог з службово-розшуковою собакою тощо);

- розпізнання дійсної сутності тих чи інших предметів (наприклад, з допомогою товарознавця розмежовуються предмети одягу кустарного або промислового виробництва);

- визначення можливих місць переховування розшукуваних пред­метів.

До технічних засобів, якими повинна бути забезпечена слідчо- оперативна група, відносяться слідчі валізи, інструменти, освітлювальні прилади, вимірювальні прилади, фото-, відеоапаратура. Всі вони почи­наючи від найпростіших технічних засобів, закінчуючи складною по­шуковою технікою, відіграють важливу роль у відшуканні прихованих предметів та цінностей.

Найважливішими умовами успішного проведення обшуку є конспі­рація та раптовість, забезпечення конспірації необхідно як при збиранні інформації та плануванні проведення обшуку, так і при безпосередньо­му його здійсненні.

Обшук, на відміну від інших слідчих (розшукових) дій, завжди по­винен проводитися раптово, так як зволікання та обізнаність підозрювано­го про обшук який буде проводитись, дають йому (його співучасникам) можливість знищити або надійно переховати речі, які відшукують, тоб­то нерідко призводять до невідворотних наслідків.