Поняття, сутність та види пред’явлення для впізнання.

Пред'явлення для впізнання це самостійна слідча (розшукова) дія, яка полягає у демонстрації потерпілому, свідку або підозрюва­ному в передбаченому законом порядку об'єкта, за припущенням слідчого (прокурора) причетного до розслідуваної події, з метою встановлення його тотожності або відмінності з тим об'єктом, який спостерігав раніше, зберіг у пам'яті й про який давав показання суб'єкт впізнання.

Отже, сутністю пред'явлення для впізнання є криміналістична іде­нтифікація об'єкта за його психофізіологічним відображенням (слі­дом) у пам'яті людини.

Даний різновид криміналістичної ідентифікації суттєво відрізняється від ідентифікації за матеріально-фіксованим відображенням. Пред'яв­лення для впізнання спирається на складні психофізіологічні процеси, які відбуваються у свідомості людини.

До таких процесів слід віднести: здатність людини сприймати та запам'ятовувати, зберігати у пам'яті й забувати особливий комплекс ідентифікаційних ознак об'єкта.

Дані процеси є природними людині повсякденно доводиться роз­пізнавати ті чи інші об'єкти, з якими вона зустрічається, диференціюва­ти їх, відносити до визначених груп або ототожнювати з тим, що спо­стерігала раніше. Тому розпізнавання об'єктів в буденному житті за своєю психофізіологічною природою не відрізняється від даної слідчої (розшукової) дії. Відмінністю слід вважати наявність спеціальних об'єктів та суб'єктів впізнання, процесуальну регламентацію провадження слідчої (розшукової) дії, особливості правової оцінки її результатів.

Пред'явлення особи для впізнання як слідчу (розшукову) дію необ­хідно відрізняти від пред'явлення осіб, здійснюваного при провадженні інших слідчих (розшукових) дій, наприклад, пред'явлення фотографії під час допиту (узнавання).

Види пред'явлення для впізнання класифікуються за декількома під­ставами.

По-перше, законодавство встановлює та детально регламентує види пред'явлення для впізнання за різновидами об'єктів, що упізнаються:

- пред'явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК України);

- пред'явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК України);

- пред'явлення трупа для впізнання (ст.230 КПК України).

По-друге, пред'явлення для впізнання класифікується за формою

пред'явлення ознак об'єкта:

- впізнання об'єкта в натурі (ст. 228, 229, 230 КПК України);

- впізнання особи в умовах поза візуального та аудіо спостереження (п.4,5 ст. 228 КПК України);

- впізнання особи за фотознімками, матеріалами відеозапису (п.6,7 ст. 228 КПК України);

- проведення впізнання у режимі відеоконференції при трансляції з іншого приміщення (ст. 232 КПК України).

По-третє, пред'явлення для впізнання класифікується за комплексом ознак, що упізнаються :

- впізнання об'єкта за зовнішніми ознаками (ст. 228, 229, 230 КГІК України);

- впізнання особи за голосом (п.9 ст. 228 КПК України);

- впізнання особи за ходою (гі.9 ст. 228 КПК України).

Класифікація видів впізнання як процесуальної дії відображає су­часний стан та потреби слідчої й судової практики, специфіку організа­ції і тактики окремих найбільш поширених її різновидів.

Пред'явлення для впізнання може провадитися лише за наявністю достатніх підстав. Такими є фактичні дані, що вказують на можливість досягнення позитивного результату, тобто дані про те, що:

1) особа раніше спостерігала об'єкт, що пред'являється для впізнан­ня, за обставин, пов'язаними з розслідуваною подією;

2) загальні та окремі ідентифікаційні ознаки об'єкта впізнання збе­реглися у пам'яті особи, що впізнає;

3) особа заявляє під час її допиту слідчим, прокурором, що зможе впізнати даний об'єкт.

Законодавством забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та нада­вати інші відомості про прикмети цієї особи. У разі, якщо особа, якій планується пред'являти об'єкти для впізнання, приймаючи участь у інших слідчих (розшукових) діях (огляд, обшук тощо) або оперативно-розшукових заходах, вже сприймала відповідний об'єкт, слідчому (прокурору) слід відмовитись від проведення даної слідчої (розшукової) дії.

Слід також враховувати, що дана слідча (розшукова) дія майже зав­жди пов'язана з тактичним ризиком: особа, яка впізнає, може добросо­вісно помилятися або навмисно не впізнавати об'єкт, що може запере­чити вірну версію слідчого та ускладнити розслідування. Тому, при наявності у слідчого сумнівів щодо успішного результату пред'явлення для впізнання, слід утриматися від його проведення і використати інші можливості для перевірки висунутої версії.

Криміналістичні рекомендації ширше роз'яснюють випадки, в яких її проведення пов'язано зі значним тактичним ризиком та вважається недоцільним. Такими типовими ситуаціями є:

- якщо особа, якій будуть пред'явлені об'єкти для впізнання, в силу свого психофізіологічного та інтелектуального стану, не може впізнати об'єкти;

- якщо у наявності є відомості про об'єкт, які з очевидністю встано­влюють його тотожність (номерний предмет та відповідний технічний паспорт у власника, де вказаний даний номер);

- якщо об'єкти, що упізнаються, не мають властивостей, за якими можливе їх впізнання;

- якщо об'єкти, що упізнаються, піддані змінам і втратили свої ко­лишні індивідуальні ознаки.

Якщо під час допиту свідок (або потерпілий, підозрюваний) у своїх показаннях указує на наявність в особи, яку впізнають, комплексу будь-яких чітко виражених або/та неповторних ознак (відсутність ноги, руки, ока, наявність татуювання, родимої плями, шраму характерної конфігу­рації тощо), пред'явлення для впізнання у такому разі не є обов'яз­ковим. Наявність у особи таких особливих, неповторних ознак і отото­жнення цієї особи як-правило здійснюється шляхом проведення її освідування.

Слід врахувати, що емоційний фон даної процесуальної дії, мотива­ція особи, специфічна відповідальність (кримінальна, моральна) та спе­ціальні умови його проведення, що продиктовані законодавчими вимо­гами, визначають специфіку та відмінності від розпізнавання об'єктів п буденному житті. Для запобігання помилок, забезпечення точності га обґрунтованості висновків слідчої (розшукової) дії, перевірки існуючих та отримання нових доказів важливо дотримуватися процесуального порядку та криміналістичних рекомендацій організації і тактики пред'явлення для впізнання.

Підготовка до пред'явлення для впізнання.

Пред'явленню для впізнання передує виконання деяких підготовчих дій, що призначені сприяти повноті й достовірності отриманих резуль­татів слідчої (розшукової) дії.

Такими підготовчими діями є:

- попередній допит особи, яка впізнає;

- підбір об'єктів, серед яких необхідно провести впізнання;

- визначення місця і умов пред'явлення для впізнання;

- визначення необхідних учасників пред'явлення для впізнання;

- визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

Попередній допит особи, яка впізнає. Обов'язковою умовою й етапом,

який забезпечує прийняття правильного рішення про доцільність прове­дення даної слідчої (розшукової) дії, отримання науково-обґрунтованих результатів та їх наступну оцінку є попередній допит слідчим, прокурором особи, що впізнає, про обставини, за яких той бачив особу, яка підлягає впізнанню, про її зовнішній вигляд, прикмети, особливості тощо.

Законодавство чітко не вказує, що перед безпосереднім пред'яв­ленням для впізнання проводиться допит, мова йде про «попереднє з'ясування» та «опитування». Утім, відомості, які надаються в ході опитування, є таким процесуальним джерелом доказів, як показання, що надаються, як це зазначено в ч. 1 ст. 95 КПК, під час допиту. Саме тому попередньо з'ясування обставин перед пред'явленням для впіз­нання повинно відбуватися за нормами допиту (ст. 224 КПК України) з обов'язковим роз'ясненням учасникам слідчої (розшукової) дії їх про­цесуальних прав, обов'язків та можливої відповідальності свідків та по­терпілих за дачу завідомо неправдивих показань, а свідків ще й за від­мову давати показання. Саме такий порядок є найбільш прийнятним, оскільки під час опитування можуть бути надані неправдиві відомості, за дачу яких особа не буде нести жодної відповідальності.

Якщо особа раніше вже була допитана щодо розслідуваної події й дала показання про ознаки об'єкта та обставини, за яких відбувалося його сприйняття, висловила згоду щодо проведення впізнання, то допи­тувати її вдруге, як правило, немає потреби. Необхідність повторного опитування (допиту) може виникнути, якщо з моменту попереднього допиту минув значний проміжок часу та необхідно перевірити, чи пам'ятає особа ознаки об'єкта і обставини спостереження, про які каза­ла раніше, або виникла потреба уточнити дані ознаки та обстановку, за якою відбувалося сприйняття об'єкта.

Організація подібних опитувань (допитів), урахування типових слі­дчих ситуацій й використання рекомендованих тактичних прийомів не

містить особливої специфіки, а забезпечується загальними криміналіс­тичними рекомендаціями допиту. Особливим є тільки його фактичний зміст: перелік питань, що підлягають встановленню для підготовки до пред'явлення для впізнання.

Під час допиту даної особи слід з'ясувати:

- обставини та об'єктивні фактори спостереження: в яких умовах

особа сприймала (бачила, чула, відчувала на дотик тощо) людину або інший об'єкт; чи сприймала об'єкт особисто, а не отримала інформацію про ознаки об'єкта від інших людей; у зв'язку з чим відбувалося спо­стереження за об'єктом; яке було місце спостереження (точне місце­знаходження, розташування відносно інших об'єктів, загальна характе­ристика); в який час доби відбувалася подія і якими були умови освітлення; протягом якого часу відбувалося спостереження, в якому стані перебував об'єкт (рухався, знаходився у спокої);

- загальні та окремі (особливі) ідентифікаційні ознаки об'єкта впі­знання:

щодо людини встановлюються ім'я, прізвище, по батькові, вік. фах, зовнішні прикмети особи (описуються за методом «словесного портрета», не виключаючи функціональні, мовні та супутні ознаки); щодо предметів вказується їх назва, призначення, групова приналеж­ність, колір, форма, розміри, складові частини, індивідуальні особливо­сті тощо;

- психологічний стан особи, яка впізнає, в момент спостереження за

об'єктом впізнання (чи перебувала вона у стані спокою, або душев­ного хвилювання, стресу, афекту тощо та з якими обставинами її етап був пов'язаний);

- особливості фізіологічного і психічного стану особи, яка впізнає, в

момент спостереження за об'єктом впізнання та в загальному (стан зору, слуху, особливостей пам'яті; чи звернула особа увагу на індиві­дуальні особливості об'єкту; чи зможе їх описати тощо).

Крім вказаних основних питань допиту рекомендується також з'ясувати, чи може ще хто-небудь підтвердити надані показання про прикмети та особливості об'єкта впізнання, обставини спостереження.

Завершуючи допит слідчий обов'язково повинен запитати у допиту ваного, чи зможе він впізнати об'єкт, про який йшлося у показаннях, та чи бажає прийняти участь у впізнанні. Якщо допитуваний відмовився необхідно з'ясувати причину відмови (це може бути невпевненість, страх тощо), для того щоби в подальшому або прийняти відповідне рішення, або продовжити роботу з допитуваним, переконуючі у необхідності та ефективності проведення даної слідчої (розшукової) дії.

Пред'явлення особи для впізнання можливе і тоді, коли одна з осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні, заявляє про особисте знайомство з іншою, а останній це заперечує. У таких випадках у протоколі допиту особи, що впізнає, та який заявив про особисте знайомс­тво, необхідно додатково відобразити основні ознаки зовнішності, при­кмети особи, яку він може впізнати.

Аналізуючи результати допиту та приймаючи рішення про доціль­ність (недоцільність) пред'явлення для впізнання, слідчий може зіткну­тися з досить поширеною ситуацією, коли допитувана особа заявляє, що добре запам'ятала прикмети об'єкта впізнання, однак описати ці прикмети не може, необхідно з'ясувати причину цього. Можливо, до­питуваний має хорошу зорову пам'ять, але йому важко описати зовні­шність особи. Для людини, що не має таких навичок, опис зовнішності іншої особи завдання психологічно більш важке, ніж саме візуальне впізнання. У цій ситуації, можливо, доцільно відкласти слідчу (розшукову) дію, перенісши її проведення на пізніший час. Після відпочинку, нервові клітини відновлять свою нормальну роботу, порушену в ре­зультаті стресу, перенапруження, і тимчасово забуте може бути відтво­рене знову (така властивість пам'яті у психології називається ремініс­ценцією).

Якщо особа, що впізнає, заявляє про те, що не може словесно описа­ти прикмети, за якими впізнає іншу особу, але впевнена, що може впіз­нати її за сукупністю ознак, у протоколі обов'язково слід зазначити ці ознаки. Для сприяння і деталізації опису ознак слідчому рекомендуєть­ся використовувати такі тактичні прийоми, як актуалізація забутого, співставлення з аналогами тощо, а також використовувати науково- технічні засоби і способи, що полегшують опис (малюнки, схеми, ма­льовані портрети, композиційні портрети, у тому числі з використанням комп'ютерної техніки). Щоб перевірити, чи вірно особа назвала ту чи іншу ознаку предмета (колір, форму, розміри тощо), їй слід запропону­вати показати цю ознаку на будь-якому іншому об'єкті. Якщо опис все- таки не буде отримано, проведення пред'явлення для впізнання буде недоцільним, оскільки неможливо перевірити, за якими ознаками у разі досягнення результату особа, що впізнає, здійснила ототожнення або встановила відмінність.

Якщо ж особа, яка впізнає, категорично заявляє, що не пам'ятає особу або річ, які передбачається пред'явити для впізнання, необхідно­сті у провадженні такої слідчої (розшукової) дії немає. Тому питання про пред'явлення до впізнання у вищевказаних ситуаціях повинно ви­рішуватися у кожному окремому випадку з огляду на особливості об­ставин кримінального провадження, характеристик особи, що впізнає, й внутрішнього переконання слідчого чи прокурора.

Прийнявши рішення про проведення пред'явлення для впізнання, слідчий здійснює підбір об'єктів, серед яких необхідно провести впіз­нання.

Для забезпечення неупередженості кримінального провадження, й у відповідності з п.2 ст. 228 КПК України, особа, яка підлягає впіз­нанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відміннос­тей у віці, зовнішності та одязі. Така вимога закону спрямована на те, щоб виключити помилки при впізнанні. Наявність в особи, яка підлягає впізнанню, ознак, що різко відрізняють її від решти осіб, серед яких во­на пред'являється (це можуть бути, наприклад, наручники на підозрю­ваному, його неохайний зовнішній вигляд: неголеність, нечесане волос­ся, пом'ятий одяг, відсутність ременя на брюках і шнурків на взутті, наявність особливої прикмети), мимовільно привертає увагу особи, що впізнає, наштовхує його на думку, що саме ця особа є тим, кого потріб­но впізнати. Слід враховувати расову і національну приналежність осо­би. Неприпустимо пред'явлення для впізнання осіб різних національно­стей, коли достатньо помітні національні особливості зовнішності. Бажано, щоб особа, яка пред'являється для впізнання була у одязі, який суттєво не відрізняється від того, що був описаний під час допиту осо­бою, яка впізнає.

Для підбору об'єктів при підготовці пред'явлення речей для впізнан­ня доцільно звернутися до загальноприйнятого в цивільному законо­давстві поняття «річ». Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України). Та­ким чином, для впізнання можуть пред'являтися рухомі речі, які легко переміщувати в просторі і що можуть бути доставлені до місця прове­дення досудового розслідування (картини, автомобілі, знаряддя злочи­ну, частини предметів тощо) і нерухомі речі (земельні ділянки, жилі бу­динки, насадження, підприємства, як майнові комплекси, повітряні і морські судна внутрішнього плавання тощо). Тварини є особливим об'єктом цивільних прав (ст. 180 ЦК України), однак на них поширю­ється правовий режим речі, отже пред'явлення для впізнання тварин здійснюється також за правилами ст. 229 КПК України.

У практиці можуть виникнути випадки необхідності впізнання та­ких речей, які не можна пред'явити серед інших однорідних, оскільки їх взагалі не існує. Мова йде про ті випадки, коли впізнати необхідно унікальні, єдині у своєму роді предмети матеріального світу, аналогів яких не існує в світі. Це можуть бути, наприклад, картини видатних ху­дожників, раритетні ікони, рідкісні книги, унікальні твори ювелірів, скульпторів тощо. Крім того, особливості стосуються і впізнання неру­хомих речей. Оскільки підібрати порівняльні зразки та одночасно пред'явити нерухомі речі (земельні ділянки, житлові будинки, наса­дження, майнові комплекси тощо) в натуральному вигляді неможливо, а щодо деяких рухомих речей та тварин, про які зазначено вище, ін­ших подібних предметів матеріального світу не існує, річ пред'яв­ляється в єдиному екземплярі (п. З ст. 229 КПК України).

При розслідуванні злочинів іноді виникає необхідність впізнання речей, що визначені не індивідуальними (тільки їм властивими ознака­ми), а родовими ознаками, що властиві усім речам того ж роду, та які вимірюються числом, вагою, мірою (сировина, продукція сільськогос­подарського виробництва, партія продуктів харчування, будівельні ма­теріали тощо). Якщо предмети матеріального світу не мають зовнішньо виражених індивідуальних ознак, що дозволяють визначати про їх при­належність, відповідно пред'являти їх для впізнання недоцільно. Для вирішення питання можливості їх ідентифікації потрібно призначити експертизу.

Підбор об'єктів при підготовці пред'явлення речей для впізнання у більшості випадків слід здійснювати обираючи однорідні до об'єкту впізнання речі одною виду, якості і без різких відмінностей у зовніш­ньому вигляді, у кількості не менше трьох. Недоцільно підбирати біль­ше п'яти порівняльних об'єктів. Цс обумовлюється тим, що надмірне збільшення кількості об'єктів, що пред'являються, розсіює увагу особи, яка здійснює впізнання, і тому може знизити ефективність слідчої (розшукової) дії. Під однорідністю речей, що пред'являються, слід ро­зуміти схожість марки, розміру, моделі, форми, кольору, ступеня зно­шеності, конструктивних особливостей тощо.

Визначення місця і умов пред'явлення для впізнання є також важли­вим етапом підготовки. Ці умови мають бути найсприятливішими для спостереження і порівняння ознак об'єктів.

У більшості випадків місцем пред'явлення для впізнання є кабінет слідчого або інше окреме приміщення райвідділу. Приміщення, де пла­нується провести слідчу (розшукову) дію, має бути достатньо просто­рим: у ньому повинні розміститися учасники слідчої (розшукової) дії. Дане приміщення має містити мінімум сторонніх предметів, які можуть відволікати увагу особи, яка здійснює впізнання. Бажано, щоб освіт­лення приміщення було природнім. Об'єкти впізнання в приміщенні розміщують таким чином, щоб їх лицьова сторона була розгорнута до джерела світла. В окремих випадках, що обумовлено матеріалами кри­мінального провадження, слід підготувати додаткові засоби освітлення (ліхтарі, лампи тощо) та штори для затемнення приміщення.

В окремих випадках, для забезпечення безпеки осіб або з інших так­тичних міркувань, закон встановлює ряд заходів, спрямованих на за­безпечення безпеки особи, яка здійснює впізнання. З цією метою впіз­нання може проводитися за умов, коли особа, яку пред'являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка здійснює впізнання.

Підстави для проведення такого виду впізнання повинні тлумачити­ся особою, що провадить дану слідчу (розшукову) дію, поширювально. Тобто таке впізнання може бути проведене не лише для забезпечення фізичної безпеки особи, яка здійснює впізнання, але й з метою попере­дження можливих процесуальних порушень із боку особи, яку впізна­ють. Слід ураховувати цілий ряд чинників. Наприклад, особисті якості суб'єкта впізнання (стан здоров'я, стать, вік, залежність від підозрюва­ного тощо), особисті якості особи, що пред'являється для впізнання (схильність до застосування насильства, попередні судимості, наявність злочинних зв'язків й невиявлених співучасників, обізнаність про хід розслідування), обставини, пов'язані з самим кримінальним прова­дженням (тяжкість злочину, спосіб його вчинення тощо).

У ході проведення впізнання особи поза її візуальним та аудіо спостереженням також мають бути дотримані вимоги частин 1-3 ст. 228 КПК України. Для об'єктивного і законного проведення слідчої (розшукової) дії в такому порядку необхідно запросити до участі не менше 4 понятих, оскільки особа, яка впізнає, й особа, яку впізнають, перебу­вають поза візуальним та аудіо спостереженням, у різних приміщеннях.

Практикою розроблені декілька способів пред'явлення для впізнання поза візуальним та аудіо спостереженням. Суб'єкту може бути запропоно­вано спостерігати осіб, що пред'являються, через ширму або із затемненої частини приміщення, де проводиться впізнання, із суміжної кімнати при відкритих дверях, а також у спеціально обладнаному приміщенні, поділе­ному надвоє перегородкою із спеціального скла. Особливість обладнання даної кімнати полягає в поділі приміщення на дві частини перегородкою, яка забезпечує можливість бачити тільки з однієї сторони - там де мають бути розміщені особа, що впізнає, пойняті, слідчий та можливі інші учас­ники. Між цими частинами приміщення має бути налагоджений аудіо зв'язок та, по можливості, обладнаний засобами відеозапису для фіксації ходу та результатів даної слідчої (розшукової) дії.

Не виключені випадки, коли дана слідча (розшукова) дія відбуваєть­ся в обстановці, за якою відбувалося спостереження об'єкта особою, яка впізнає. Якщо від місця пред'явлення для впізнання та його умов залежать його результати, дана слідча (розшукова) дія повинна відбува­тися у місці та за умов, у яких об'єкт спостерігався вперше, або за ана­логічних умов. При цьому слід врахувати віддаленість об'єкта від спо­стерігача, різноманітні уявлення особи про колір, розмір, форми та інші ознаки об'єкта, що оптично змінюються під впливом різноманітних об'єктивних та суб'єктивних факторів, наприклад, освітлення.

Визначення необхідних учасників пред'явлення для впізнання прово­диться у відповідності з класифікацією слідчої (розшукової) дії та ура­хуванням слідчої ситуації.

При пред'явленні особи для впізнання слідчий чи прокурор можуть залучити для участі у слідчій (розшуковій) дії спеціалістів для фіксації впізнання технічними засобами та інших спеціалістів. Якщо у слідчій (розшуковій) дії бере участь неповнолітній, то обов'язково запрошу­ються його законний представник, педагог, психолог або у разі необ­хідності -лікар. У законі не вирішене питання про процесуальне стано­вище осіб, які приймають участь у пред'явленні для впізнання як статисти. Запрошувані для участі у провадженні цісї слідчої (розшукової) дії громадяни, як правило, охоче йдуть назустріч проханню слідчо­го чи прокурора, але разом з тим вони можуть і відмовитися. Таким чи­ном, для участі у провадженні слідчої (розшукової) дії як особи, що пред'являється для впізнання, потрібна особиста згода такої особи. Громадянин повинен бути ознайомлений із процедурою пред'явлення для впізнання, щоб сприяти успішному проведенню цієї слідчої (роз­шукової) дії відповідно до закону. Особа, що проводить впізнання, має право попередити осіб, які беруть участь у проведенні слідчої (розшу­кової) дії, про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, що стали їм відомі, та про кримінальну відповідальність за це, встановлену законом (ст. 222 КПК України).

Психолог може залучатися до участі у слідчій (розшуковій) дії не тільки у випадках, коли в ній бере якщо в ній приймає участь неповно­літній. Він може надати психологічну допомогу потерпілому чи свідку, які знаходяться у стані сильного душевного хвилювання після вчинено­го злочину, спостерігання відповідної події тощо.

При пред'явленні речі для впізнання участь понятих є обов'язковою. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих). Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення цієї слідчої (розшукової) дії. Але і в цьому ви­падку поняті можуть бути запрошені, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне (ч. 7 ст. 223 КПК України). При пред'явленні речей для впі­знання слідчий чи прокурор можуть залучити до участі у слідчій (розшу­ковій) дії спеціалістів для фіксування впізнання технічними засобами.

Пред'явлення для впізнання трупа має істотні психологічні особли­вості. Найчастіше в такій слідчій (розшуковій) дії беруть участь близькі родичі, члени сім'ї, друзі, колеги і знайомі, які знали за життя померло­го. Тому особливу увагу слідчий повинен приділити психологічній під­готовці особи, яка здійснює впізнання, до проведення цієї слідчої (роз­шукової) дії. З цією метою може бути запрошений психолог. Особливо це актуально, коли йдеться про катастрофи, аварії, що викликали заги­бель багатьох людей. За етичними міркуваннями для участі у пред'яв­ленні для впізнання трупа, якщо це можливо, як понятих доцільно за­просити співробітників моргу чи лікарні.

Комплекс науково-технічні засобів, що використовується під час провадження даної слідчої (розшукової) дії, як правило стосується до­даткової фіксації перебігу та отриманих результатів пред'явлення для впізнання. Це засоби, що забезпечують відео, аудіо та фотозйомку. В окремих випадках виникає потреба в додаткових засобах освітлення, засобах зв'язку тощо.