Концепції навчання іноземних мов

На сучасному етапі розвитку дидактики розробля­ють і впроваджують наукові теорії, знання яких дає змогу забезпечити ефективність навчально-виховного процесу. Так, спираючись на вчення вітчизняного пси­холога Льва Виготського, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, В. Давидов, Л. Занков, Н. Менчинська, П. Гальперін розробили теоретичні основи навчання, які передбача­ють розвиток інтелектуальної, вольової, емоційної та мотиваційної сфер особистості.

З огляду на спрямованість змісту навчання, принци­пи, організаційне і методичне забезпечення навчально­го процесу науковці виокремили розвивальне, виховне, проблемне та особистісно орієнтоване навчання.

Розвивальне навчання спрямоване на дося­гнення найбільшої ефективності розвитку пізнаваль­них можливостей школярів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви, творчих здібностей у різних видах діяль­ності. За цією концепцією навчання, виховання і роз­виток постають як взаємопов'язаний дидактичний про­цес, у якому навчання є основним чинником. Сутність розвивального навчання полягає в тому, що суб'єкт учіння (учень) не тільки засвоює конкретні знання, на­вички і вміння, а й опановує способи дій, форми пове­дінки, які постійно ускладнюються. Унаслідок цього навчальні дії є у процесі навчання первинними, а піз­нання — вторинним.

Ідеї розвивального навчання удосконалюються у концепції виховного навчання, яке пов'язують з набуттям учнями знань, умінь і навичок, засвоєнням досвіду творчої діяльності й формуванням емоційно-ціннісного ставлення до світу, людей, навчального матеріалу.

Відповідно до концепції проблемного навчан­ня учень отримує знання та набуває навичок і вмінь шляхом подолання теоретичних та практичних про­блем. На цій теорії ґрунтується проектна методика на­вчання іноземної мови, яка дає змогу викликати інтерес до вивчення та сприяє формуванню та розвитку мотива­ції навчально-пізнавальної діяльності, виховує само­стійність, активність, творчість учнів. Під час проблем­ного навчання педагог організовує набуття знань учня­ми шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.

Методологічними засадами особистісно орієн­тованого навчання є:

1) забезпечення розвитку і саморозвитку особистості учня як суб'єкта пізнавальної та предметної діяльності;

2) створення можливостей для кожного учня (спи­раючись на його здібності, нахили, інтереси, ціннісні орієнтації та суб'єктивний досвід) реалізувати себе у різних видах діяльності;

3) організація змісту освіти, її засобів і методів так, щоб учень міг вибирати предметний матеріал, його вид та форму;

4) формування освіченості учня як сукупності знань, умінь, індивідуальних здібностей, що є найва­жливішим засобом становлення його духовних та інтелектуальних якостей та одним з основних завдань сучас­ної освіти;

5) творення індивідуального сприйняття світу, можливості його творчого вдосконалення, широке використання суб'єктного досвіду в інтерпретації та оцінюванні фактів, явищ, подій навколишньої дійсно­сті на основі особистісно значущих цінностей і внутріш­ніх настанов;

6) багатоваріативність методик, які передбачають реалізацію навчання за різних рівнів складності, за умови створення ситуації емоційного благополуччя.

Прихильники кожної концепції навчання розробля­ють педагогічні технології — раціональні спо­соби досягнення свідомо сформульованої освітньої (на­вчальної, виховної) мети, у яких запропоновано моделі взаємодії вчителя та учнів. Структура педагогічної тех­нології містить такі складові: концептуальна основа — провідна ідея, теоретичне положення, сукупність поглядів на те чи інше педагогічне явище, процес, спосіб розуміння, тлумачення подій тощо; зміст навчання( виховання), який підпоряд­кований меті та завданням; технологія діяль­ності (організація навчального процесу, методи та форми навчальної діяльності учнів, учителя, діяль­ність учителя щодо керівництва процесом засвоєння учнями навчального матеріалу, діагностування результативності навчального процесу).

Відомими педагогічними технологіями є: гуманно-особистісна (Ш. Амонашвілі); комунікативного навчан­ня іншомовній культурі (Є. Пассов); інтенсифікації навчання на основі схемних та знакових моделей на­вчального матеріалу (В. Шаталов); перспективно-ви­переджального навчання з використанням опорних схем при коментувальному управлінні (С. Лисенкова); удосконалення загальнонавчальних умінь у початковій школі (В. Зайцев); раннього та інтенсивного навчання грамоти (М. Зайцев); саморозвитку (М. Монтессорі); вільної праці (С. Френе); програмованого навчання; комп'ютерні (інформаційні) та ігрові тощо.

Знання дидактичних засад навчання іноземних мов дає змогу вчителю удосконалювати методику, оптимізувати процес, розвивати власну майстерність і забезпе­чувати ефективність навчання.