ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ 1 страница
Особливості адаптації дітей дошкільного і молодшого шкільного віку до фізичних навантажень зв»язані з рівнем морфо-функционального дозрівання їхнього організму.
2.6.1. Вікові СОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ РУХАМИ
У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку нервові центри характеризуються високою збудливістю, відносно слабим развитком процесів гальмування (особливо умовнорефлекторного внутрішнього гальмування). Діти відрізняються швидкою стомлюваністю, недостнім розвитком довільної уваги і сильно вираженими орієнтувальними реакціями .
Малий руховий досвід, слабке відображення у свідомості функціональних змін в організмі при фізичних навантаженнях обумовлюють недостатній розвиток субєктивного відчуття втомленості. До того ж діти не вміють у потрібній мірі відбивати зміни свого внутрішнього стану в мовних звітах. Навіть у віці 8-9 років у 41 % випадків у них узагалі відсутнє відчуття утоми, а при його наявності в 77% випадків діти повідомляють про настання утоми лише після закінчення работьі. Це вимагає особливої уваги до ретельного дозування м»язових навантажень, особливо при роботі з дошкільниками.
Вікові особливості управлення рухами зв»язані з поступовим дозріванням різних відділів ЦНС (спинного мозку, підкоркових відділів і, нарешті, кори великих півкуль. Якщо підкоркові механізми в більшому ступені готові в перші дні і тижні розвитку дитини, то кіркові відділи дозрівають пізніше і поетапно: спочатку первинні проекційі зони, потім вторинні (наприклад, первинне моторне поле дозріває до 4 року життя, вторинне моторне поле — лише до 6-7 років), а розвиток третинних полів затягується до зрілого віку. Діти дошкільного і молодшого шкільного віку відрізняються недостатньо развинутими взаємозв»язками між нейронами в корі великих півкуль. Це відображається в малому числі виражених взаємозв'язків (синхронності і синфазности) електричної активності різних ділянок кори
У віці 2 років точність довільних рухів ще низька через відсутність налагодженої координації м»язів антагоністів. Починають формуватися примітивні акти ходьби і бігу. Локомоції включають елементарні спинальні рефлекси (міотатичні, рефлекси опори, ритмічні. Вони управляються спинальними механізмами і запускаються локомоторним центром середнього мозку, яка знаходиться під контролем кори великих півкуль. Переломний момент переходу від окремих кроків до складного локомоторного акта ходьби визначається включением у систему керування древніх автоматизмів — циклоїдних форм рухів, що керуються підкорковими ядрами. Лише після цього ходьба стає циклічним ланцюгом рухових актів. Однак ходьба дитини ще далека від досконалості.
У віці 3-6років головним регулятором довільних рухів при їхньому програмуванні і поточному контролі стають зорові зворотні зв»язки , що формують єдину зорово-рухову функціональну систему. Провідним механізмом є механізм рефлекторного кільцевого регулювання. У процесі руху від нервньїх центрів надходять по прямим зв'язках моторні команди до працюючого м»язу , а від зорових , м»язових і інших рецепторів тіла по зворотних зв'язках передається інформація про результати руху і вносяться сенсорні виправлення в моторні програми . При заняттях фізичними вправами з дітьми цього віку важливо використовувати різні зорові орієнтири, що допомагають в засвоєнні рухових навиків.
Починаючи з 5-6-літнього віку (у міру дозрівання рухової сенсорної системи) здійснюється перехід до домінуючої ролі пропріоцептивних зворотних зв'язків. За період від 5 до 8 років установлюються виражені координаційні взаємини між м»язами антагоністами, що різко покращує якість рухових актів.
У віці 6років формується уявлення про схему тіла, пов»язане з важливим етапом розвитку задніх третинних полів (нижньо-тім»яних зон кори). Здобувається адресна точність передачі моторних команд до різних ланок тіла, а самі команди становять більш тонкими і складними.
Поступово удосконалюється координація рухів в ходьбі і бігу. При ходьбі збільшується амплітуда рухів , кут розвороту стоп, що підвищує стійкість тіла, стабілізуються просторові і тимчасові параметри кроків. Правильна координація рухів руки ніг при ходьбі в дитини в 3 р. спостерігається в 10%, у 4 р. — у 50%, у 6-7 років — у 80% випадків. З 5-6 років з'являється здатність робити стрибки двома ногами разом, наростає дальність і точність стрибків.
В віці 7-9 років діяльність зорово-рухової системи починає цілком контролюватися добре вираженими пропріоцептивними зворотніми зв»язками ,які набувають значення провідного механізму керувань рухами. Механізм кільцевого рефлекторного регулювання досягає своєї досконалості.
У 7-8 років при бігу добре виражена безопорна фаза. Це помітно підвищує швидкість бігу. У віці 5-6 років середня швидкість бігу в хлопчиків складає 4.07 м/с, у 7-8 років — 4.83 м/с, у 9-10 років — 5.09 м/с, у 11 -12 років — 6.85 м/с, у 17-19 років — 8.46 м/с (Бальсевич В. К., 2000). Однак опорні реакції ще відрізняються від дорослого типу. Вони «млявого» типу — характеризуються повільним розвитком зусиль. Координація рухів при ходьбі і бігу, як виявилося, має генетично закріплений індивідуальний характер. Біомеханічні дослідження показали, що тільки в однояйцевнх (монозиготних) близнюків є подібність динамічних кривих опорних реакцій.
У дітей молодшого шкільного віку з ростом швидкісно-силових підвищується величина вертикального стрибка. У хлопчиків вона на 2-4 см більше, ніж у дівчинок.
До 9-літнього віку у дітей завершується формування уявлення про схему простору, що відбиває черговий зтап дозрівання задньо-третинного полюсу кори. Дитина добре орієнтується в просторі, володіє достатнім окоміром. Однак у 7-9 років ще недостатньо розвинуті процеси екстраполяції, планування дій у майбутні моменти. Це відбувається через більш повільне дозрівання передніх третинних полів — асоціативних лобних зон кори.
З 9-літнього віку починається розвиток механізмів центральних команд, коли дитина програмує майбутні короткочасні рухии , не маючи зворотної інформації від периферичних аферентів про результати дії. При такому програмному керувань весь рух повинний бути точно запрограмовано ще до його початку, тому що виправлення в ці команди можуть вноситися лише при повторних виконаннях рухових актів. Включення зтих механізмів відбиває дозрівання передніх третиннх полів корн великих півкуль, функцією яких є передбачення майбутніх подій , процеси перепрограмування .
У віці 10-11 років механізм центральних команд (програмного керування) уже цілком включений у моторну діяльність дитини. ЦЕ значить, що діти цього віку використовують усі механізми керування довільними рухами, властиві дорослій людині.
Усе-таки незважаючи на це, регуляція рухів ще й у цьому віці недостатньо досконала. При внсокій швидкості ходьби електрична активність у працюючих м»язах може зберігатися й у неробочі моменти, коли у дорослих спостерігається пауза в їх активности. Це призводить до лишніх енерготрат, більшому стомленню м»язів , погіршує координацію і ефективність рухів.
Отже, основні етапи розвитку моторних функцій і удосконалювання керування рухами в дітей наступні. Перший рік життя — формування основних поз; до 3-х років — створення основного фонду рухів; у віці 3-6років — дозрівання механізму кільцевого рефлекторного регулювання з ведучою роллю зорових зворотних зв»язків ; у віці 7-9лет-удосконалення кільцевого рефлекторного механізму з ведучою роллю пропріоцептивних зворотніх зв'язків; у 10-11 років — дозрівання механізму центральньїх команд (програмного керування).
Велике значення в регуляції рухової активності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку має розвиток міжпівкульних відносин. У перші роки життя в дітей домінуючим є права півкуля. Ще не сформовані індивіду-альні особливості функціональної асиметрії. Вони формуються поступово протягом дошкільного і молодшого шкільного віку. Часто у дітей багато функцій перекладаються на неведучу кінцівку (наприклад, ліваків часто навчають основні дії виконувати правою рукою — їсти, писати і т.п.). Таке переучування призводить до іннерваційного конфлікту, коли управління рухами здійснюється неадекватними для даного организма механізмами. У результаті не тільки погіршуються моторні реакції, але і можуть розвиватися стресові стани, неврози, заїкання.
Недостатня функціональна зрілість лівої півкулі головного мозку в дітей і перевага в них функцій правої півкулі вимагає використання у фізичному вихованні переважно наглядних методів навчання, а висока емоційність дітей, обумовлена великою роллю підкіркових впливів (ретикулярної формації, лімбі- чних структур) — широкого застосування различньїх ігрових засобів.
Особливо важливо враховувати, що в маленьких дітей у зв'язку з пізнім розвитком лобних долей ще не сформована мовна регуляція рухів. У 2-3-роки дитина не може виконувати рухові дії не тільки під зовнішню команду, але навіть під свою власну команду: «Раз-два!». Ця здатність поступово формується до 4-5 років з розвитком мовної функції і мовно-рухових їх міжцентральних взаємозв'язків. Тоді згодом і внутрішня мова стає регулятором рухового поводження. Налагодження мовної регуляції рухів полегшує формування рухових навиків
2.6.2. ОСОБЛИВОСТІ ВІКОВОГО РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ
Фізичні якості у дітей формуються гетерохронно , у різні вікові періоди. . Для розвитку кожної якості є певні сенситивні періоди онтогенезу, коли може бути отриманий найбільший його приріст. Вони мають специфічні особливості прояу й індивідуальну програму розвитку, обумовлену генетично.
Швидкість виявляється в злементарннх і комплексних формах. Протягом дошкільного і молодшого шкільного віку відбувається поступове наростання фізіологічної лабільності нервових центрів і рухливості нервових процесів. Відповідно, помірковано розвиваються різні показники бистроти — час рухової реакції, швидкість одиночного руху і максимальний темп рухів. Основне прискорення розвитку бистроти починається з 10-літнього віку.
Час простої рухової реакції на світло в 2-3 року складає 0.6-0.8 с, до віку 5-7 років цей час скорочується до 0.3-0.4 с, але він ще вдвоє перевищує величини у дорослих. Показники швидкості в дівчинок і хлопчиків не розрізняються в дошкільному віці, але в молодшому шкільному віці кращають у хлопчиків. З 5-років його до 10-літнього віку час реакції скорочується в хлопчиків з 286 мс до 203 мс, а в дівчинок — з 287 мс до 23І мс (табл. 20).
І
Т а б л и ц а 20
Вікова динаміка розвитку фізичних якостей у хлопчиків
(по: Бальсевич В. К., 2000)
Вік,
Час реакції,
Теппинг-тест,
Швидкість бігу,
Висота прьіжка,
45.0
Скорочення часу реакції неодинаководля різних груп м»язів, а величини цього показника залежать від врожденньїх властивостей нервової системи дітей — їхніх індивідуально-типологічних особливостей.
Близько 20-25% 6-7-літніх здорових дітей характеризуються низькою рухливістю нервових процесів. Це так звані «повільні» діти. Вони, хоча і мають загальний розвиток, що відповідає віковим нормам, але їхні реакції сповільнені, а працездатність нижче майже в 2-3 рази в порівнянні з «швидкими» дітьми, Такі діти можуть засвоювати лише ту інформацію, що подається в повільному темпі (з інтервалами в 2 с) і втрачають у середньому близько 60% інформації, подаваної швидше (з інтервалами в 0.5 с). У них погано розвинута координація рухів. На навантаження в умовах дефіциту часу вони реагують частішанням серцебиття і дихання, емоційною напруженістю. У мало виражені хвилі альфа-ритму, у 70% доминують тета-ритмьі (4-7колив./с). Ці діти складають основний контингент відстаючих у школі.
У них уповільнене навчання руховим навикам, більш низький (на 20-30%) темп рухів, затруднені переключення рухів по швидкості, направленню, формі. Ці діти вимагають особливої уваги з боку батьків, педагогів,тренерів. При їх навчанні необхідно уникати складних рухових програм, важкого вибора в умовах дефіциту часу, високого темпу рухів.
Швидкість одиночних рухів різна для різних м»язових груп в різному віці.
В 4-5 років вона більше для проксимальних частин кінцівок, чим для дистальних. З 6-7 років починає переважати швидкість рухів м»язів, що керують дистальними сегментами: удетей 4-5років більша швидкість
одиночних рухів м»язів плеча і стегна, а з 6-7 років наростає швидкість рухів пальців.
Максимальний темп рухів поступово зростає у дошкільному і молодшому шкільному віці, збільшуючись за цей період у 1.5-2рази. Особливо інтенсивно прогресує у хлопчиків.
Підвищення темпу рухів зв'язано з ростом рухливості нервових процесів, лабільності нервових центрів, швидкості розвитку порушення і швидкості проведення в нервових і м»Язових волокнах, а також зі збільшенням швидкості розслаблення м»язів. У препубертатном періоді (близько 10-11 років) його приріст тимчасово сповільнюється.
Широко розповсюджений у практиці теппінг-тест — кількість постукувань кистю в максимальному темпі за 10 с. За період з 5 до 11 років цей показник наростає в середньому в хлопчиків від 47,8 до 62,4 руху (див. табл. 20). Швидкість бігу зростає і за цей період наростає в хлопчиків приблизно в 1.5рази. Розходження у швидкості бігу в хлопчиків і дівчат до 10-11 років є несуттєвими , а потім швидкість більше наростає в хлопчиків. Час виконання швидкісних вправ для дітей дошкільного віку — не більш 2 с, а для молодшого шкільного віку не повинне перевищувати 5-6 с (для дорослих— 10-15 с).
Абсолютна м»язова сила в дошкільному і молодшому шкільному віці наростає помірковано. Її приріст зв'язаний зі збільшенням товщини і сили окремих м»язових волокон, розвитком потужних швидких м»язових волокон у складі м»язів і загальним збільшенням м»язової маси. У різних м»язових групах приріст м»»зової маси, зміна складу волокон і м»язової сили відбувається нерівномірно.Основний приріст м»язової сили проходить після перехідного періоду онтогенезу (з 14 років).
Відносна сила в дошкільників майже не змінюється, тому що приріст м»язової сили не перевищує приріст маси тіла. Лише з 6-7 років, коли швидкість приросту сили починає випереджати приріст ваги, відносна сила дитини починає збільшуватися .
У віці 4-5 років вага м»язової маси в 7-8 разів менша, ніж у дорослих, а сила м»язів менше в 9-14 разів. Вага м»язової маси новонароджених складає 23% маси тіла, у 7-8 років—27 % (у нетренованих дорослих — 44%, у спортсменів — 50% і більше).
Сила м»язів рук і ніг у дітей старшого дошкільного віку (5-6 років) помітно менше, ніж у дітей молодшого шкільного віку (7-8 років). У дошкільників сила м»язів тулуба більше, ніж м»язів кінцівок. За період від 4 років до 7 років сила різних м»язів збільшується приблизно в 1.5-2 рази. Наприклад, станова сила — від 18 кгдо 29 кг, сила правої руки — від 7 кгдо 12 кг, сила лівої руки — від 5 кгдо 10 кг. За період від 7 до 11 років сила збільшується ще в 1.5-2 рази (станова сила — до 65.4 кг, сила правої руки — до 21.4 кг, лівої руки — до 19.5 кг). Сила м»язів хлопчиків і дівчат у 7-8 років однакова, а в 10-11 років у зв'язку з більш швидким розвитком жіночого організму сила дівчат перевищує силу хлопчиків.
Підвищений м»язовий тонус і підвищення сили м»язів згиначів над розгиначами утрудняють у дошкільників збереження вишрямленньїхпоз. Имтруднодолго сидетьс прямій спиною, со-хранять вертикальне позу коштуючи довше 2-х хвилин. У 6-7 років більшу-наі-велику силу мають МЬІШЦЬІ згиначі тулуба, стегна і подо-швенньїе згиначі. У 9-11 років збільшується сила разгибателей зтих ланок тіла. Мала сила мьішц хребта — вона складає в 7-8 років всего 35% величиньї у взросльїх. Відсутність сильного «мьішечного корсета» приводить до порушення постави, искривле-нию хребта при систематичному положень дитини в неправильних позах. Слабість мьішц стопьі при бол ьших отягощени-ях приводить до розвитку плоскостопості. Указанньїе особливості мьішечной системи на ранніх стадіях розвитку вимагають специаль-ного виймання при організації занять фізичними упражне-ниямисдетьми.
Скоростно-силовьіе можливості дитини розвиваються поступово, у міру повьішениялабильности мотоней-ронов, швидкості активації і залучення в роботу отдельньіх двига-тельньїх одиниць, можливості їхньої синхронізації. Зти функцио-нальньіе особливості определяюттак назьіваемую взрьівную силу, що виявляється в показниках кидків, прьіжков, метань. Її показники в дошкільників невеликі — діти 5-6 років освоюють лише біля половини прьіжковьіх вправ.
Деяке збільшення приросту скоростно-силовьіх показників (прьіжков у висоту, довжину, дальносте кидків і ін.) спостерігається в 7-9 років, але основний приріст відбувається л ишь після 11 років (див. табл. 20). Середні показники прьіжка в довжину з місця в 4 р. складають47 див, у 7 л. — 116 див; прнжка у висоту в 4 р. — 14 див, у 7 л. — 26 див.
Загальна вьіносливость (длительностьбегасоскорос-тью 70% від максимальної) починає збільшуватися в молодшому шкільному віці, коли достатнього розвитку досягають сердеч-но-сосудистая і днхательная системи і збільшуються значення МПК. У віці від 7 до 11 років помітно збільшується внносливость казробнойработе ( щоскладає 50% від максимальної потужності), але не росте внносливость до аназробной роботи (100% максимальної потужності).
У віці 8-10 років наростає швидкісно-силова вьіносливость при прнжках нагору. Статична вьіносливость при подлержании ста-тическихпоз (див. табл. 21) і при виполнении статичної работн (у вправах вис, упор і ін.) невелика. Статичні зусилля не ре-комендуютсядошкольникам,таккаквьізнваютунихнеблагопри-ятнне реакції серцево-судинної системи, супроводжуються
І
сильно вьіраженньш феноменом статичних зусиль (послерабо-чих посилень дьіхания і серцебиття) и'требуют тривалого вос-становления. У молодших школярів навіть при невеликих локальних напругах наростання легеневої вентиляції і споживання кисню уповільнено, злектрическая активність працюючих мьішц різко збільшена, з'являється напруга на непрацюючих мьішцах. З 8 до Юлетстатическая внносливостьувеличиваетсяна 40-50%, її интенсивноеувеличение происходитвболеестаршем віці.
Таблиця 21
Вікова динаміка рівноваги в стійці на одній нозі
(по: Шварц В. Б., Хрущев С. В., 1984)
Вік, років
Спритність — комплексне поняття, у її структуру включа-ются здатність бьістро освоювати новьіе вправи, координи-рованно вьтолнять сложньїе руху і зффективно діяти в необьічньїхусловиях, створюючи новьіе двигательньїе актьі. Спритність менш інших якостей контролюється генетично і відноситься до найбільше тренируемьш якостей.
Розвиткові спритності в дітей сприяють дозрівання вьісших
отделовмозга (особливо третичньїх полів корьі великих полуша-
ри й), удосконалювання центральнийрегуляции моторньїх функцій
(налагодження регуляції мьішц-антагонистов, межмьішечной коор-
динации й ін.), поліпшення функцій скелетньіхмьшц (більш бьістрое
развертьівание механічних реакцій при порушенні мьішечньїх
волокон идр.)- і
Вже в дошкільному віці бьістро росте точність метання в мету, точність прьіжка. У структурі основних двигательньїх способ-ностей у дітей 3-6-летнеговозраста спритність складає 52-57%.
Найбільші зрушення координационньїх здібностей обнаружива-ются після 7років — у молодшому і середньому шкільному віці. Удосконалювання функцій лобньїх часток у молодшому шкільному віці забезпечує ріст навченості дітей, прискорює формування двига-тельньїх навьїков, поліпшує процессьі програмування і перед-програмування, внесення корекцій у моторньїепрограммьі, повьішает здатність внделять із внешнихсигналов найбільше ин-формативньїе ознаки, усиливаетречевуюрегуляциюдвижений. Усі зто поліпшує прояв спритності в дітей.
Различаютловкость«тілесну»і «предметну». Ихразвитие протікає гетерохронно. Особливо виражена різночасність розвитку для отдельннхпоказателей«предметної» спритності.
Однак показники координації і точності рухів у вони^-їх-7-8-лет-них дітей у 1.5-2 рази гірше, ніж у 14-15-літніх. Вони різко ухудша-ются при найменшій недостатності зорової інформації. На 30-50% вони менш стабильнн, чим у 11 -12-летнихдетей.
Гнучкість одне з найбільш ранніх по розвитку якостей. Починаючи з 4-літнього віку, вона бістро удосконалюється на всьому протязі дошкільного і молодшого шкільного віку завдяки гарній розтяжності мьішечньїх волокон і зв'язкового апарата в дітей. В усіх возрастннх періодах гибкостьлучше вьіражена в жен-ском організмі в порівнянні з чоловічим.
2.6.3. РЕАКЦІЇ ВЕГЕТАТИВНИХ СИСТЕМ І ЗНЕРГ00БЕСПЕЧЕНИЕ ПРИ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕННЯХ
Діти дошкільного і молодшого шкільного віку відрізняються при фізичних навантаженнях бьістрьім врабатьшанием і бьістрьт відновленням. У зтом віці характерньї мала вьіраженность стійкого стану і бьістроеразвитиеутомленая. Для них не-стерпна монотонна діяльність, тяжельї статичні на-грузки. Зффективность механічної работьі низка: КПД їх складає всего 10-12%, тоді каку нетрениро ванних взрослнх — 20-25%, а в спортсменів — порядку 30-35%.
Детилегчепереносятнагрузки азробногохарактераимало адапти-рованьіканазробнойработе. Однак азробнне можливості ихеще не-достаточнн. Вьісокий витрата кисню, обусловленний интенсивньїм знергообменом,требуетпостоянного бистрого припливу кисню. У добавок до зтому киснева вартість работн у дітей через несовер-шенствадвигательнихнавьїкови недостатню координацію рухів внше, чим у взрослнх. Сзтими високими потребами в кисло-роді не справляєшся кислородтранспортная система. Незффективное дьіхание, мала величина систолического обьема крові, низька киснева ємність крові не забезпечують должногоудовлетворения кис-лородного запиту. Можна відзначити,що 1 лкислородаудошкольни-ков і молодших школярів витягається з 5 л альвеолярного повітря (у взрослнх — всегоиз3.5л)ииз 12л крові (увзрослнх —з 8л). При малому обьеме серця і легень діти на фізичні навантаження реагують значительннм повншением частоти серцебиттів і дихання.
Величина систолического обьема крові в дітей молодшого шкіл ь-ного віку повишается при інтенсивній роботі до 70 мол, минут-ньш обьем кровидостигает 13-15 л/хв, при зтом частота сердечньїх скорочень може повишаться до 240 уд./мін і більш. Важливої осо-
бенностью регионарного кровообігу є більше повели чение ЧСС, систолического і хвилинного обьема кровотока при роботі ногами, чим при роботі руками. При зтом робота руками в більшому ступені вьізьгваетповьішение ЧСС, а робота ногами — систолического обьема крові. Адекватньїе навантаження для дітей молодшого школь-ного віку при роботі руками в 2-2.5 рази менше по потужності, чим при роботі ногами. Утренированньїхдетей МОК при стандартних навантаженнях бьістрее досягає робочого рівня, зти зрушення більш зкономньї і бьістрее відновлюються в порівнянні з изменения-ми Моку нетренированньїхдетей (мал. 50).
Робочі зміни артеріального давлення из-занизкой потужності серцевої МЬІШЦЬІ, малого систолического обьема крові, отно-сительно широкого просвіту і внсокой зластичности стінок судин порівняно невеликі (до 150м 160 мм рт. ст.). Минутньш обьем дьіханияудетей 8-11 летувеличивается при роботі до 50-60 л/хв, але при небольшойглубинедьіханиярезконарастает частота дьіханйя.
200 Н
180 Ч
160 Ч
5 хв
МОК (%)
Рис. 50. Зміна Моку нетренированньос (1) і тренированньїх (2) хлопчиків 7—8років при вьтолнении стандартного навантаження
/— исходньїй тло, Іі-работа, III — восстановительньш період (по: Косилов С.А. і ін., 1989).
Дьіхание нерівномірне, найчастіше виникають затримки дьіхания. Велике значення для дітей має носове дьіхание. Від нього діти зависятбольше, чемвзросльіе,таккакихносовьіепроходьіузкие, а реакції кровеносньтх судин слизуватої дьіхательньїх шляхів на зміни температури зовнішньої средьі ще несовершенньї.
Игрьі і зстафетьі за рахунок вьісокой змоциональности дітей вьізьшают режоенарастаниеуних Чсси зміни дьіхания. Повьішение потужності навантаження вьізьівает у молодших дітей набагато більше збільшення ЧСС і частоти дьіхания, чим у більш старших. Часто (у 12-13% випадків) у стані спокою зустрічаються значительньїе дьіхательньїе аритмії, которьіе исчезаютпри робітнику частішань дьіхания до 30 вд./хв.
Діти молодшого шкільного віку і, особливо, дошкол ьного воз-растане переносятдлительньїе интенсивньїе навантаження, связанньїе з нагромадженням кисневого боргу, і з затримкою дьіхания. У їхній крові при затримці дьіхания дуже бьістро падає зміст оксигемогло-бина. Мимовільне припинення затримки дьіхания настає при набагато більш високих його концентраціях, чим у взросльїх, обуслов-ливая малу тривалість подобньїхзадержек (табл. 22).
Т а б л и ц а 22
Возрастньїе зміни тривалості затримки дьіхания на вдиху
(по: Аганянц Е. К. идр., 1991)
Вік, років
Азробньіе возможнос/їм дітей нарастаютс віком, збільшуючись вабсолютньіхзначенияхмпк(л/хв) приблизно до 15 років. У хлопчиків Мпксоставляетв7-8років— 1.3 л/хв, у 8-9років— 1.5 л/хв, у 9-10 років— 1.6л/хв, у 10-11 років— 1.7 л/хв. Зти значення набагато нижче, ніж у взросльїх. Однак относительньїе величини МІЖ (мол/хв.кг) у дітей дуже вьісоки, близькі до показників нетрениро-ванньїх взросльїх осіб, а в некоторьіх дітей навіть перевершують них.. У хлопчиків молодшого шкільного віку значення МП Кпревьішают зти показники в дівчинок (табл. 23).
Т а б л и ц а 23
Вікова динаміка относительньїх величин максимального потреблениякислорода — МПК (по: Гуминский А. А., 1973)
МПК дівчинок, мол/хв.кг
Вік, років
МПК хлопчиків, мол/хв.кг
34.8-38.0 37.8-38.3 37.5-34.8 34.2-33.1
9-Ю 11-12 13-14 15-18
46.8-44.2 44.6-43.2 45.4-46.5 46.3-45.3
п варто включати в заняття фізичними вправами, ю ихдоля не повинна перевищувати 20% загального обсягу навантаження.
Статичні навантаження викликають негативні реакції з-
удистой і дихальної систем удетей. У них відзначається збільшення не
элько максимального, але і мінімального артеріального тиску, що
гзкоухудшаетусловия кровопостачання. У відбудовному періоді
цетей сильно виражений феномен статичних зусиль — послерабочего
зеличения функцій лыхя ния м ь-™~"-й Такі реакції про-
,,ишш виражений феномен статичних усили
звірення функцій подиху і кровообігу.' м»иЛЧПи ш-
фуживаются навіть при локальних статичних зусиллях. Глобальні етичні навантаження маленьким дітям узагалі ппт
п
Величина граничного кисневого долгау дітей 8-11 летне перевищує 1.5-3 л. Це обмежує можливості виконання роботи субмаксимальной потужності (напр., біг на середні дистанції). При подібних навантаженнях энергообразование йде за рахунок реакцій гліколізу, але удетей ці реакції розвиті недостатньо в зв'язку з малими запасами вуглеводів в організмі й утрудненнями в їхній мобілізації. Швидке зниження концентрації глюкози в крові є лимитирующим чинником при даних навантаженнях. При цьому навіть не накопичується в крові великої кількості лактата-максимальная 5го концентрація удетей у 7-9 років складає тільки 9 ммоль/л, тобто адвое нижче, ніж у дорослих. Для розвитку анаэробных можливостей 'дітей дошкільного і молодшого шкільного віку анаэробные тгрузки варто включати в заняття фізичними вправами, ю ихдоля не повинна перевищувати 20% обшего nfyup™* *—
,^1-1 oatui ся навіть при локальних статичних зусиллях. Глобалы ^~ етичні нафузки маленьким дітям узагалі протипоказані. Обертальні навантаження викликають у дітей дошкільного і молодше-шкільного віку відмінну від дорослих реакцію стій-серцево-сси-коштуй системи. У них у порівнянні з дорослими спостерігається біль-1Я частка парасимпатических ефектів (уповільнення ЧСС) і менша 1я симпатичних ефектів (частішанням ЧСС), а також більш часте ;утствие змін ЧСС (табл.24).
Таблиця 24
Вікова динаміка змін ЧСС після обертальних навантажень у тесті «Вертикаль» (по: Зайцев А А
акті-
[аиболее адекватними для дітей є короткочасні ди-1ческие навантаження з невеликими інтервалами, більш тривалі [ические вправи невисокої потужності (аэробногохар силовий^-силові-швидкісно-силові вправи.
2.6.4. ВПЛИВ СИСТЕМАТИЧНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА РОЗВИТОК ФУНКЦІЙ, ЗДОРОВ'Я І ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ДІТЕЙ
Рухова активність дітей дуже висока. Вона зовсім необхідна для нормального розвитку всіх органів і систем організму, підвищення стійкості до несприятливих умов зовнішнього середовища і зниження захворюваності.
Число кроків, підрахованих за добу, неухильно росте в міру підвищення віку дітей (табл. 25). В окремих 7-літніх хлопчиків добова кількість кроків може доходити до 20-22 тисяч. Зрозуміло, що існуючий шкільний режим не задовольняє цим вимогам. Потреба в руховій активності в дитячих са-дахи початковій школі задовольняється приблизно на 30-50%.
Таблиця 25
Норми рухової активності дітей — число кроків за добу
(поданим Мінздраву СРСР, 1986)
Вік, років 3 4 5 6 7 11-14 15-17
Число кроків, тис. 9-12 12-13 14-15 15-16 17-18 18-25 25-30
За останнім часом усе більшого значення набуває проблема фізіологічної незрілості дітей (Аршавскийи. А., 1985). Число таких дітей постійно росте Це доношені діти, що народилися в термін, з нормальною вагою (3-3.5 кг) і довжиною тіла (50-52 див), але функціонально незрілі.
Основною ознакою фізіологічної незрілості є м'язова гіпотонія (тонкі і слабкі м'язові волокна з низьким м'язовим тонусом), що супроводжується зниженою руховою активністю. Ці діти відрізняються слабким типом нервової системи, малою виразністю позитивних емоцій (подавлений настрій, слізливість і ін.), емоційною нестабільністю, низькою стійкістю до інфекційних і простудних захворювань (знижений імунітет), затримкою полового розвитку (інфантилізм), низькою розумовою і фізичною працездатністю. У віці 6 леттакиедети не готові кпоступлениюв школу. Кількість дітей, що не досягли «шкільної зрілості» у 6-літньому віці, складає близько 18%. У «незрілих» дітей у порівнянні з «зрілими» розумова працездатність нижче назо-72%, величина Мпкл/минумальчи-ков нижче на 15.8%, відносна величина М П К нижче на 7.6%.