Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

Розділ 1.

Закономірності росту і розвитку людини

Закономірності розвитку та росту дитини

 

Розкриття закономірностей росту та розвитку організму є завданням вікової фізіології, яка встановлює особливості його функціонування в різних вікових групах та в різних умовах життя і діяльності. Отож вікова фізіологія, по праву, вважається базою для іншої науки – педагогіки.

Розвиток дитини є складним, багатогранним процесом. На педагогіку лягає завдання управління цим процесом, для того, щоб забезпечити до періоду зрілості людини максимально високий рівень її духовного та фізичного розвитку.

Вікова фізіологія почала викладатись в педагогічних ВНЗ ще на початку 70-х рр. XX сторіччя і це було важливим кроком у реформуванні педагогічної освіти, адже знання основних принципів будови та закономірностей функціонування організму дітей та підлітків є необхідною умовою правильної організації навчально-виховного процесу в школі.

Власне розвиток дитини починається з моменту запліднення яйцеклітини сперматозоїдом, коли визначається стать та біологічний фонд, з яким дитина народжується. Але спадкові схильності, що несе в собі організм, найчастіше реалізується в конкретному соціальному середовищі. Тому організм дитини та соціальне середовище, що оточує його – єдине ціле.

Звісно ж є можливість частково змінити біологічний фонд дитини, що тільки-но з’явилась на світ. Особливу роль тут звичайно відіграє соціальний аспект зовнішнього середовища, під дією якого можуть розвинутись або, навпаки, пригнітитися ті чи інші запрограмовані спадковістю якості. Тому навчання та виховання є потужним фактором формування особистості індивіда.

Розвиток людини – неперервний процес. Але за морфологічними, фізіологічними та біохімічними ознаками увесь життєвий шлях людини (від запліднення до смерті) ділять на періоди (етапи).

Фахівці в галузі вікової фізіології пропонували різні підходи до визначення критеріїв вікової періодизації. Це і дозрівання статевих залоз, інтенсивність росту тіла, і класифікація віку за зубною ознакою, і розвиток центральної нервової системи, зокрема головного мозку та ін. Автори цих ідей намагались знайти біолого-соціальну ознаку.

З часом стало зрозуміло, що одна ознака (морфологічна, фізіологічна, біохімічна) не може бути досконалою характеристикою тієї чи іншої вікової групи. Не слід забувати й про соціальні фактори, котрі є важливою складовою частиною формування та розвитку організму людини.

Результатом плідної праці фізіологів, морфологів, біохіміків, антропологів, геронтологів, педіатрів, гігієністів, педагогів та психологів багатьох країн була наступна схема вікової періодизації (табл. 1).

Таблиця 1

№ з/п Період Вік
1. Новонароджений 1 – 10 днів
2. Грудний вік 10 днів – 1 рік
3. Раннє дитинство 1 – 3 роки
4. Перше дитинство 4 – 7 років
5. Друге дитинство 8 – 12 р. (хлопчики) 8 – 11 р. (дівчатка)
6. Підлітковий вік 13 – 16 р. (хлопці) 12 – 15 р. (дівчата)
7. Юнацький вік 17 – 21 р. (юнаки) 16 – 20 р. (дівчата)
8. Зрілий вік: I період 22 – 35 р. (чоловіки) 21 – 35 р. (жінки)
8.1. Зрілий вік: II період 36 – 60 р. (чоловіки) 36 – 55 р. (жінки)
9. Похилий вік 61 – 74 р. (чоловіки) 56 – 74 р. (жінки)
10. Старечий вік 75 – 90 років
11. Довгожителі 91 рік і вище

 

Існує й інша періодизація дитячого віку (табл. 2).

Таблиця 2

№ з/п Вік
1. Внутріутробний період (з моменту запліднення яйцеклітини до моменту народження).
2. Період новонародженості (від моменту народження до 4 тижня життя).
3. Період грудного віку (з 22-го дня життя до 12 міс).
4. Переддошкільний період (від 1 до 3 років).
5. Дошкільний (від 3 до 7 років).
6. Період молодшого шкільного віку (від 7 до 12 років).
7. Період старшого шкільного віку (12 – 16 років).

 

Дві якості організму людини пішли по виключно специфічному шляху – це мова і рухи. Більшість так званих вегетативних фізіологічних функцій людського організму (кровообіг, дихання, травлення, обмін речовин та ін.) можна вивчати на тваринах і з наступними відомими виправленнями переносити на людину, але мову та рухи вивчати на тваринах стосовно людини, неможливо, хіба що найзагальніші основи. Цей факт покладає на вікову фізіологію додаткові обов’язки і значно ускладнює методичні підходи до дослідження цих проблем.

Відомо, що розвитку кожної функції та навчання чи іншим знанням та діям відповідає певний найоптимальніший віковий період. Саме в цей період предмет навчання легко засвоюється і запам’ятовується. Це питання детально вивчається нейрофізіологією. Підтвердженням залежності навчання від віку (конкретних знань, навичок) є достатньо відомі випадки, коли дітей в ранньому віці викрадали тварини. В деяких випадках вдалось через певний час повернути цих дітей в людське суспільство. Але всі спроби навчити їх прямому ходінню, мові і т.д., достатніх успіхів не мали. До того ж такі діти жили досить недовго. Можливо це пов’язано з тим, що розвиток мови, координованих рухів припадає на вік від 2 до 3 – 4 років. А вище згадані діти саме в цьому віці були відірвані від людського спілкування.

Отже, характер взаємовідносин середовища та спадковості в кожному віковому періоді має свої особливості. Ця обставина повинна враховуватись для правильної організації навчально-виховного процесу.

Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

До молодшого шкільного віку відносять дітей в межах 7 – 12 років. Вважається, що цей період разом із дошкільним, є “спокійним” в житті дитини. Але з іншого боку, саме цей проміжок життя є певною мірою стресовим, адже дитина потрапляє в нове середовище (школу) і значно змінюється її розпорядок дня. Даний період характеризується певними фізіологічними особливостями.