Порівняльна характеристика агроекосистеми та природної екосистеми
| № за п. | Ознака порівняння | Сутність ознаки (процесу) | Штучні регулятори процесів у агроекосистемі | |
| в агроекосистемі | в природній екосистемі | |||
| 1. | Базис розвитку (грунт) | антропогенно перетворений (розораний) | неперетворений | регулярний обробіток для підтримання оптимального водно-повітряного та фітосанітарного режиму, меліорації грунту (гідротехнічні, хімічні, структуртехнічні, біологічні) |
| 2. | Біотичний колообіг речовин | розімкнений за рахунок вилучення господарсько цінної продукції | відносно замкнений (підживлюється енергією Сонця) | сівозміна, система застосування добрив |
| 3. | Зовнішні джерела енергії | Сонце, людська діяльність (обробіток грунту, добрива, засоби захисту рослин) | Сонце | постійні енергетичні інвестиції, що зростають у зв’язку зі зменшенням продуктивності агроекосистеми в часі |
| 4. | Біотичні відносини | штучно регульовані у біоценозі та частково - у біотопі | природно регульовані (закон природного добору) | сівозміна, засоби захисту культурних рослин від шкідників та бур’янів, меліорації грунту |
| 5. | Процеси відтворення біомаси | керовані та регульовані людиною | самокеровані та саморегульовані | сівозміна, обробіток грунту, удобрення, захист рослин, меліорації грунту |
| 6. | Напрям розвитку | керований людиною | саморегульований | сівозміна, сорт рослини, технології вирощування, меліорації грунту |
Важливою особливістю агроекосистем є цілеспрямовані або навмисні антропогенні зміни умов життя культурних рослин і свійських тварин. Штучний добір і селекція рослин і тварин супроводжувались перебудовою інших компонентів екосистем – грунту, водойм тощо.
Агроекосистемам властива розімкненість біотичного колообігу, визначена особливостями їх організації, структурою і функціями, роллю, яку вони виконують. Основне призначення агроекосистем – забезпечення населення продуктами харчування. Це завдання можна вирішити тільки докорінною перебудовою потоків речовин у сільськогосподарських екосистемах і довкіллі. Більша частина хімічних елементів, зв'язаних у фітомасі, у вигляді зерна, овочів, фруктів, корене- і бульбоплодів мігрує за межі сільськогосподарських екосистем здебільшого для забезпечення міського населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною.
Хімічні елементи, вивезені з продуктами рослинництва і тваринництва за межі аграрних ландшафтів, виключаються з біологічного колообігу сільськогосподарських екосистем. Із харчовими відходами та екскрементами людей вони надходять у каналізаційні системи міст, інших населених пунктів, залучаються у геологічний колообіг.
Біологічний колообіг порушується також у результаті припливу в сільськогосподарські екосистеми мінеральних добрив, пестицидів та інших речовин. У них змінюється баланс хімічних речовин приплив – відплив. Це впливає на геохімічну ситуацію й аграрні ландшафти, стан флори і фауни, біологічну продуктивність і відтворю-вальну здатність культурних рослин, свійських тварин, якість продукції рослинництва і тваринництва.
В аграрних ландшафтах змінений потік енергії. В них разом із сонячною енергією використовують додаткові енергетичні ресурси для обробітку, зрошення, осушення, удобрення ґрунту, захисту рослин від шкідників, хвороб, бур'янів тощо.
Дуже велика енергоємність у агроекосистем закритого ґрунту.
Значні кількості додаткової енергії потрібні і для виробництва тваринницької продукції. Енергетичні субсидії необхідні для будівництва тваринницьких приміщень, підтримання в них оптимального мікроклімату (тепло, освітлення та ін.), лікування тварин.
Сільськогосподарські екосистеми різняться від природних характером їх регулювання та керування ними. Природні біоценози є саморегулювальними, самовідтворювальними системами. В усіх сільськогосподарських екосистемах (польових, садових, пасовищних, фермських) механізми саморегулювання і самовідтворення порушені. Процеси, які відбуваються в агроекосистемах, регулюються не стільки механізмами саморегулювання і самовдосконалення, скільки людиною. Людина виконує роль «внутрішнього» і «зовнішнього» регулятора. В міру поглиблення інтенсифікації і спеціалізації сільськогосподарського виробництва характер керування агроекосистемами змінювався, ставав дедалі менше «внутрішнім» і все більше «зовнішнім».