Центральне регулювання в регуляції вісцеральних функцій
Роль стовбура мозку та гіпоталамуса в регуляції вісцеральних функцій.
Спинний мозок. Первинні симпатичні та парасимпатичні центри бокових рогів СМ забезпечують реалізацію елементарних рефлексів. Парасимпатичні рефлекси (дефекація, сечовипускання, статеві) у людини в значному ступені контролюються корою головного мозку. Реалізація симпатичних спінальних рефлексів (судинно-рухових, потовидільних) перебуває під контролем РФ заднього мозку.
Задній мозок. Вміщує в собі первинні парасимпатичні центри у вигляді відповідних ядер YII, IX (регуляція слиновиділення) та X пар ЧМН (регуляція рухів і секреції органів травлення, дихання, бронхів). Окрім того, структури сітчастої формації речовини заднього мозку утворюють судинно-руховий, кардіостимулюючий та дихальний центри. Саме тому, роль заднього мозку в регуляції вегетативних функцій дуже велика. Цей рівень є першим, що може забезпечити зміну вегетативних функцій в інтересах цілісного організму (наприклад, при фізичній роботі), тут вже розміщені інтегративні центри, як приклад – сітчаста речовина.
Середній мозок. Вміщує в собі вегетативне ядро ІІІ пари ЧМН, за участю якого здійснюється зіничний рефлекс (звуження зіниці) та рефлекс акомодації (зміна кривизни кришталика). Тобто, цей центр приймає участь в забезпеченні умов для ясного бачення.
Гіпоталамус. Він виконує важливі функції завдяки наявності в ньому таких особливих структур:
- В його склад входять інтегративні центри, що контролюють стан (та інтегрують):
- симпатичних центрів, а саме, сітчаста речовина (що здійснює переважно ядра заднього гіпоталамуса);
- первинних парасимпатичних центрів стовбура мозку та спинного мозку. Саме тому гіпоталамус інтегрує нервові механізми регуляції вегетативних функцій між собою.
- До складу медіального гіпоталамуса входять нейросекреторні клітини, що обробляють інформацію як будь-які інші нервові клітини (шляхом сумації збудження і гальмування), та виділяють із нервових закінчень не медіатори, а більш стійкі гормони:
А) ліберини та статини, які по системі ворітних судин поступають в аденогіпофіз (передня та середня частки) і стимулюють (ліберини) чи гальмують (статини) виділення відповідних гормонів гіпофіза. Наприклад, соматоліберини і соматостатин; пролактоліберини і пролактостатин.
Б) Нейросекреторні клітини супраоптичного та паравентрикулярного ядер виділяють гормон вазопресин та окситоцин, які по аксонах цих нейронів надходять в нейрогіпофіз а звідти в кров.
Тропні гормони аденогіпофіза (тиреотропний, адренокортикотропний,
гонадотропний) стимулюють виділення відповідних гормонів екзокринними залозами організму. Тому, гіпоталамус виступає структурою, що інтегрує гуморальні механізми регуляції вегетативних функцій. Наявність в гіпоталамусі центрів, що інтегрують нервові механізми регуляції вегетативних функцій, а також нейросекреторних клітин, дають йому змогу інтегрувати нервові та гуморальні механізми регуляції вегетативних функцій.
Лімбічна кора. Приймає участь в регуляції вегетативних функцій при формуванні мотивацій та емоцій.
Нова кора. За участю лімбічної системи та гіпоталамуса бере участь в регуляції вегетативних функцій організму при здійсненні різноманітних реакцій поведінки.