Будова серця і судин

Рух крові по замкнутих порожнинах серця і кровоносних судинах називається кровообігом. Система органів кровообігу підтримує сталість внутрішнього середовища організму. Завдяки кровообігу до всіх органів і тканин надходить кисень, поживні речовини, солі, гормони, вода і виводяться продукти обміну. Через малу теплопровідність тка­нин передача тепла від органів людського тіла (печінка, м'язи, тощо) до шкіри і в навколишнє середовище здійснюється, головним чином, за рахунок кровообігу.

Кровообіг забезпечується діяльністю серця і кровоносних судин. Судинна система складається із двох кіл кровообігу — великого і ма­лого.

Серце — порожнистий м'я­зовий орган з порожнинами конусоподібної форми, який роз­ташований у грудній клітці (рис. 45). Маса серця у дорослої людини 250-350 г. Стінки серця складаються з трьох шарів. Внутрішній (епітеліальний) шар називається ендокардом (від грец. епаоп— внутрішній, сагсііа — серце}. Він вистилає камери серця всередині і утворює сер­цеві клапани. Середній шар (м'язовий) утворений особливою посмугованою м'язовою ткани­ною і називаються міокардом (від грец. туоз — м'яз, сагсііа — серце). Зовнішній шар, представ­лений серозними клітинами, вкри­ває поверхню, і називається епі­кардом (від грец. ері — над, сагсііа — серце). Серце розташо­ване в навколосерцевій сумці — перикарді (від грец. регі — на­вколо, сагсііа — серце), яка виді­ляє рідину, що зменшує тертя сер­ця під час скорочень.

Основна маса серцевого м'яза представлена типовими для серця волокнами, які забезпечують скорочення відділів серця, їхня основна функція скоротність. Це типова, робоча мускулатура серця.

Крім того, в серцевому м'язі є атипові волокна, з діяльністю яких пов'язане виникнення збудження в серці і проведення його від перед­сердь до шлуночків.

Суцільною поздовжньою перегородкою серце поділяється на дві частини праву і ліву. У верхній частині знаходиться праве і ліве перед­сердя, в нижній частині правий і лівий шлуночки. Серце у людини чоти­рикамерне. У правій частині знаходиться венозна кров (збагачена вуг­лекислим газом), а в лівій — артеріальна (збагачена киснем). Перед­сердя і шлуночки сполучаються між собою передсердношлунковим отвором, який має стулкові клапани. В правій половині серця цей кла­пан має 3 стулки, в лівій — 2 стулки (митральний клапан). Стулки відкри­ваються, якщо кров виштовхується нормально, і герметичне закрива­ються, щоб попередити зворотну течію крові. Відкривання і закривання клапанів відбувається внаслідок скорочення і розслаблення серця.

В аорті на межі з лівим шлуночком і в легеневому стовбурі на межі його з правим шлуночком є клапани у вигляді трьох кишень, дно яких звернене до серця — півмісяцеві клапани. При зменшенні тиску в шлуночках кров не може повернутись у серце, бо при цьому вона виті­кає в кишені півмісяцевих клапанів, розтягує їх, і заслінки клапана змикаються.

У процесі серцевої діяльності серцевий м'яз виконує велику робо­ту. Тому він потребує надходження поживних речовин і кисню та виве­дення продуктів розпаду. Це забезпечується через коронарні артерії серця, по яких кров надходить до серця, та через власні вени, по яких кров іде від стінки серця в праве передсердя. По коронарних судинах протікає приблизно 5% хвилинного об'єму крові, при важкій роботі цей потік може збільшитись в 4 рази. Причиною руху крові по кровоносних судинах є різниця тисків в артеріях і венах. Ця різниця тисків створюєть­ся і підтримується ритмічним скороченням серця. Серце людини в стані спокою скорочується 65-75 разів за хвилину, перекачуючи 5 л крові.

У системі кровоносних судин людини розрізняють артерії, вени, капіляри.

Артерії (від грец. агіегіа — судина) — це судини, по яких кров рухається в напрямі від серця. Стінки артерій складаються з трьох шарів: внутрішнього ендотеліального (шар плоских клітин, які щільно приляга­ють одна до одної), середнього м'язового і зовнішнього сполучнотканинного. Середній шар — найтовщий, складається з кільцевих гладень­ких м'язів.

Вени — це судини, по яких кров надходить від органів тіла, ру­хається в напрямі до серця. Стінки вен складаються з таких шарів як і артерії, хоча м'язовий шар у них менш розвинений і еластичних волокон мало. На відміну від артерій, усередині вен є кишеньковоподібні клапани, які під час руху крові в бік серця притискуються до стінок судин, а при зворотному русі крові розправляються і перегороджують їй шлях.

Капіляри (від лат. саріїїаш — волосяний) — це найтонші судини, які зв'язують дрібні артерії з найдрібнішими'венами. Стінки капілярів складаються з одного шару плоских епітеліальних клітин, які дістали назву ендотелію. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин між кров'ю і тканинами. Загальна кількість капілярів великого кола крово­обігу 2 млрд., а загальна довжина їх 100 тис. км. Унаслідок того, що кров у капілярах знаходиться під тиском і рухається повільно, в артері­альній її частині вода і розчинені в ній поживні речовини просочуються в міжклітинну рідину. У венозній частині капілярів тиск крові зменшуєть­ся і міжклітинна рідина надходить знов у капіляри.

Загальні дані (розмір, швидкість руху крові, кров'яний тиск) про кровоносні судини подано в табл. 7.