Причини й наслідки дитячої проституції

Аналізуючи вітчизняний та зарубіжний досвід, М.Галагузова виділяє основні причини дитячої проституції:

1. Генетичні (фізіологічні) – вплив спадкових факторів, які ведуть дитину до проституції. Вчені пов’язують вибір “професії” проститутки з певним морфоконституційним типом людини. Не зважаючи на зовнішню привабливість, у таких дівчат при більш детальному вивченні виявляється низка фізичних недоліків: переважання розмірів обличчя над розмірами голови, що свідчить про малу масу мозку, що зумовлює відставання в розумовому і моральному розвитку; фізичні вади – неправильні форми у розвитку черепа, сідловидне і незросле верхнє піднебіння, аномалії вух, зубів, кінцівок, асиметрія обличчя тощо.

На основі цих фізіологічних особливостей ученими ХІХ століття В.Тарновським, В.Окороковим зроблений висновок, що проститутки – це категорія вроджено-зіпсованих жінок, які характеризуються хворобливістю, неблагополучною спадковістю, яка проявляється у відсутності етичних норм у статевих стосунках.

2. Психологічні теорії подають різне пояснення природи проституції, насамперед дитячої:

- теорії особистісних рис підкреслюють наявність у індивіда певних якостей, які приводять до такого способу суспільної поведінки, навіть до залежності від неї; труднощі у спілкуванні з ровесниками; відсутність прагнення до освіти;

- мотиваційно-потребнісні теорії вважають, що заняття проституцією є другорядною потребою, на першому ж місці – задоволення потреб у грошах, у реалізації сексуальних бажань;

- психодинамічні теорії пов’язують потяг до занять проституцією з прагненням побороти негативні переживання підлітка (почуття провини, страху, тривоги), які виникають у ранньому дитинстві через викривлене сімейне виховання;

- трансактний аналіз розглядає заняття проституцією як одну з “ігор”, яка сприяє досягненню індивідом своїх, як правило, деструктивних цілей, що закладаються батьками в ранньому віці у формі життєвого сценарію особистості, в результаті чого виробляється певний тип сценарної поведінки, змінити яку буває практично неможливо.

3. На відміну від біологічних і психологічних теорій, які розглядають проблему проституції на рівні розвитку й становлення конкретної особистості, тобто на мікрорівні, соціальні теорії вивчають цю проблему на:

- макрорівні - взаємозв’язок із соціальною політикою держави, культурними й етичними нормами суспільства, економічними умовами);

- мезорівні - взаємовідносини дитини з різними соціальними групами (сім’я, колектив навчального закладу).

Серед соціальних груп для дитини найбільш вагома сім’я, з якої випливають такі можливі причини проституції:

- неблагонадійна сім’я (порушення емоційного комфорту, фізичне чи психічне насилля над дитиною; відсутністю контролю за дитиною з боку батьків або наявність жорсткого надмірного контролю; матеріальні нестатки і тривале безробіття батьків; серед членів сім’ї засуджені з кримінальним минулим; низький культурний рівень сім’ї);

- відсутність сім’ї, відсутність одного з батьків, наявність вітчима чи мачухи;

- раннє залучення дітей до спиртного;

- сексуальні домагання з боку дорослих (батьків, родичів, примушення до співжиття зі старшими чоловіками);

- сексуальна активність підлітка, позбавленого матеріальної та сімейної підтримки;

- недостатня поінформованість підлітка про статеві відносини; відсутність знань про контрацепцію, венеричні захворювання;

- безконтрольність і байдужість адміністрації навчальних закладів до позашкільних занять дітей.

Найчастіше до категорії проституток потрапляють діти з дитячих будинків, становище яких загострилося у сучасних умовах: відсутність постійного житла; недоступність престижної вузівської освіти; розлад системи професійної освіти, де могли навчатися діти з невисоким освітнім рівнем; відсутність роботи для неповнолітніх, зростання безробіття. Обставини штовхають дітей на вулицю, де їх “підхоплюють” сутенери, тобто люди, які живуть за рахунок проституток, які розглядаються ними як власність.

Дитина, яка опинилася у сфері проституції, проходить ряд етапів, які змінюють нормальну поведінку в девіантну.

На першому етапі дитина набуває статусу людини нижчого рангу з викривленими моральними нормами.

На другому – засвоюються певні сексуальні знання й уміння як теоретичного, так і практичного змісту.

Третій етап характеризується тим, що у свідомості підлітка формується переконання, що природних статевих відносин, які базуються на любові, між чоловіком і жінкою не існує.

Четвертий етап закріплює усвідомлення негативного ставлення суспільства до заняття проституцією, внаслідок чого підліток відчуває себе людиною другого ґатунку.

Результати психологічних досліджень довели, що постійним супутником проституток є страх. Вони бояться, що попадуться на зв’язках зі злочинним середовищем, що оточуючі дізнаються про їх прибутки, побоюються бути обкраденими, переживають за майбутнє. Намагаючись побороти страх, вони починають непомірно пити, вживати наркотики. Одні з них стають бродягами, інші гинуть або стають жертвами злочину, багато закінчують життя самогубством.