Тема 10. Вирішення спорів у зовнішньоекономічних відносинах

1. Загальні положення щодо розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльності.

2. Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ.

3. Порядок арбітражного розгляду спорів відповідно до чинного законодавства України.

4. Визнання та виконання судових рішень в зовнішньоекономічних відносинах.

1. Загальні положення щодо розгляду спорів
у зовнішньоекономічній діяльності

У процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності в її суб’єктів виникають різного роду права та обов’язки. Зазначені права та обов’язки можуть випливати із зовнішньоекономічних договорів або мати позадоговірні підстави виникнення. Відомо, що будь-яке право чи обов’язок суб’єкта має правове значення тією мірою, якою можливе забезпечення його реалізації чи виконання. Отже, важливе місце в системі норм права зовнішньоекономічної діяльності посідають норми, що регулюють порядок вирішення спорів, які стали наслідком порушення прав чи неви­конання обов’язків.

Відповідно ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності, можуть розглядатися судами та господарськими судами України, а також, за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У ст. 39 вказаного Закону зазначається також про особливості вирішення спорів, що виникають при застосуванні цього Закону та законів, прийнятих на його виконання. Такі спори можуть бути предметом розгляду:

a) в органах суду України, якщо одна зі сторін у справі — фізична особа та (або) держава;

b) в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Отже, за органами вирішення спорів можна виокремити такий перелік інстанцій розгляду спорів у ЗЕД, що доступні суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності України та їх іноземним контр­агентам:

a) розгляд спорів судами України;

b) розгляд спорів господарськими судами України;

c) розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України;

d) розгляд спорів Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України;

e) розгляд спорів іншими органами вирішення спору.

Що стосується порядку розгляду спорів судами та господарсь­кими судами України, то вказане питання розглядається у курсі цивільно-процесуального та господарсько-процесуального права, тож докладніше вивчення його в курсі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності не вбачається доцільним.

Однак необхідно звернути увагу на одну особливість розгляду зовнішньоекономічних спорів судами та господарськими судами України — Цивільний процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний кодекс України не передбачають договірної підсудності. Це означає, що сторони зовнішньоекономічного контракту не мають можливості визначити вказані суди органом вирішення спорів по такому контракту, оскільки, наприклад, процесуальне законодавство України не передбачає можливості звернення суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України до господарського суду України з позовом до його іноземного контрагента з місцезнаходженням поза межами України.

Тому найприйнятнішими способами захисту прав суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України залишаються звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України. Також досить поширеним є звернення до інших, переважно іноземних, органів вирішення спору.

Далі пропонується розглянути окремі аспекти міжнародно-правових засад вирішення спорів, порядок вирішення спорів у Міжнародному комерційному арбітражному суді та Морській арбітражній комісії при Торгово-промисловій палаті України, а також порядок визнання та виконання рішень судів.