Поняття ступеня участі співучасника та проблеми його встановлення в судовій практиці
Найбільш небезпечна фігура серед співучасників - організатор злочину. Він, як правило, є ініціатором вчинення злочину, прикладає максимум зусиль для того, щоб об'єднати співучасників, забезпечити узгодженність, скоординованість їх дій для реалізації злочинного наміру. В більшості випадках він безпосередньо бере участь у вчиненні злочинів. Тому, як свідчить судова практика, дії організатора злочину завжди мають підвищену ступінь суспільної небезпеки, а отже, на думкуг.С.Захаряна, і призначене йому покарання повинно бути більш суворим ніж іншим співучасникам злочину. Діяльність організатора злочину в більшості випадках,згідно.ч.3 ст.27 КК, проявляється в таких формах як організація та кервництво злочину, які за своїм фактичним змістом різняться між собою,а отже також повинні братися судом до уваги при призначенні покарання. Адже, організація злочину вимагає застосування набагото більше зусиль,вмінь, здібностей, ніж керівництво вже організованим злочином. Тому, у випадку, коли організаторами вчинення злочину були декілька осіб,одна з яких здійснювала організаторську функцію, а інша здійснювала керівницво вчиненням цього злочину,суд,призначаючи покарання, повинен взяти це до уваги і призначити більш суворе покарання особі, яка здійснювала організаторську функцію.
Відповідно до ч.3 ст.27 КК організатором злочину також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Безсумніву, що за ступенем суспільної небезпеки дії організатора вчинення злочину, які проявилися в утворенні організованої групи чи злочинної організації є більш суспільно небезпечними, ніж дії по керівництву організаваною групою чи злочинною організацією та дій по організації приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації. Тому, призначаючи покарання винним особам. за вчинення таких дій, суд повинен брати до уваги не тільки роль, яку виконувала особа під час вчинення злочину, але й враховувати ступінь суспільної небезпеки вчинюваних нею дій.
Слід відмітити, що на практиці мають місце випадки, коли слідчі і судові органи не встановлюють організаторів, які часто переховуються під виглядом інших співучасників. Внаслідок цього, їм, як правило, призначається покарання рівне як виконавцям або менше за них. Крім цього, в ряді випадках організатор безпосередньо бере участь у вчиненні злочину, а тому їх дії кваліфікуються відповідно до ст. 29 КК без посилання на ч.3 ст.27 КК і та обставина, що особа одночасно є і організатором злочину, і виконавцем, часто залишається поза увагою суду при призначенні покарання. Однак,дана обставина вказує на особливу активність такої особи у вчиненні злочину, на підвищену ступінь суспільної небезпеки вчиненого та особи винного, а тому в будь -якому випадку повинна братися до уваги суду при призначенні покарання. Щоб вказана обставина була обов'язковою для суду при призначенні покарання, пропоную ст. 67 КК. "Обставини, які обтяжують покарання" доповнити новою обставиною, а саме: особливо активна роль у вчиненні злочину.
Важливу функціональну роль у вчиненні злочину виконує виконавець злочину. Адже саме завдяки його активній ролі і виконується об'єктивна сторона складу злочину. Однак слід мати на увазі, що в судовій практиці часто мають місце випадки, коли об'єктивна сторона складу злочину виконується одразу декількома суб'єктами, які за характером участі у злочині є виконавцями.Таке спільне виконання об'єктивної сторони складу злочину в теорії кримінального права прийнято називати співвиконавством. Вводячи в ч.2 ст.27 КК термін "співвиконавець злочину", законодавець цим самим вказав на можливість виконання об'єктивної сторони злочину у співучасті не лише однією особою, але й спільними зусиллями декількох суб'єктів злочину. Таке виконання об'єктивної сторони складу злочину декількома суб'єктами злочину може здійснюватися різним чином: 1) об' єктивну сторону складу злочину виконують всі співучасники; 2) кожен співучасник виконує лише частину об'єктивної сторони складу злочину; 3) частина співучасників виконує об'єктивну сторону злочину повністю, а частина - лише частково. Як бачимо, у зазначених випадках за характером виконуваної ролі всі учасники виконують одну і туж функцію, тобто виконують об'єктивну сторону складу злочину, є виконавцями злочину. Однак за ступенем участі у злочині, обсягом виконуваної функції, їх дії є різними. Тому, призначаючи пакарання кожному співвиконавцю злочину у різних випадках, суд і повинен врахувати обсяг тих дій, що були фактично виконані кожним із них.Покарання, призначене судом співвиконавцю, який виконав лише частину об' єктивної сторони складу злочину, за розміром повинно бути меншим, ніж покарання, призачене співвиконавцю, що виконав всю об' єктивну сторону злочину.
Роль підбурювача і пособника, у порівнянні з виконавцем та організатором злочину, в судовій практиці, визначається як менш суспільно небезпечна. Своїми діями підбурювач викликає рішучість і бажання вчинити злочин у інших співучасників. Навідміну від пособника, підбурювач породжує у інших співучасників умисел на вчинення конкретного злочину. Тому ступінь суспільної небезпеки дій, вчинюваних підбурювачем злочину, значно вища, ніж дій пособника. Призначаючи покарання вказаним співучасникам злочину, суд повинен взяти дану обставину до уваги і відобразити її в призначеній кожному з них мірі покарання. Однак, ящо у вчиненні злочину беруть участь два пособники, один з яких, наприклад, лише дає пораду як найкраще вчинити злочин, а інший надає знаряддя вчинення злочину, відключає сигналізацію, обіцяє переховати як надані ним знаряддя, так і предмети, здобуті злочинним шляхом, то, безсумніву, що ступінь тяжкості вчинених ними діянь є різною, а отже і призначене судом покарання має бути різним.