В ТЕПЛОДИМОКАМЕРІ
2.1. Тренування у теплокамері призначене для вироблення та підтримки у газодимозахисників теплової адаптації, що сприяє збереженню необхідного рівня їх працездатності в умовах високої температури та вологості.
Обов’язкова умова тренування – суворе дотримання періодичності та послідовності виконання вправ. Це дозволяє швидше досягти необхідного рівня теплової адаптації газодимозахисників, а також підтримати їх зацікавленість у проведенні занять у теплокамерах.
2.1.1. Теплове тренування газодимозахисників проводиться у наступній послідовності:
1-ий етап – при першочерговій підготовці у навчальному центрі;
2-ий етап – при бойовій підготовці в підрозділах;
2.1.2. Теплове тренування газодимозахисників в процесі початкової підготовки складається з трьох тренувань у тепловій камері з інтервалом в один день і проводиться в години, відведені для роботи в апаратах.
2.1.3. Тренування у тепло камері при початковій підготовці проводяться з використанням степ-тесту наступним чином. Газодимозахисник протягом 3 хв. підіймається на сходинку висотою 25 см та спускається з неї (20 підйомів за хвилину). Через 3 хв. роботи відпочинок 3-5 хв. Після цього вправа повторюється в цій же послідовності.
Тренування у теплокамері проводиться за схемою:
1 заняття – температура 30 °С, час – 30 хв.;
2 заняття – температура 40 °С, час – 25 хв.;
3 заняття – температура 50 °С, час – 15 хв.
2.1.4. Теплове тренування газодимозахисників у процесі бойової підготовки складається із:
щомісячного тренування у теплокамері з відпрацюванням фізичних вправ на снарядах та тренажерах (проводиться в години, відведені на фізично-стройову підготовку);
тренування в парній або сауні (проводиться на розсуд начальника частини як доповнення до теплового тренування).
2.1.5. Час, що відводиться на тренування у теплокамері, необхідно розподіляти наступним чином:
постановка завдання, інструктаж – 5 хв.;
розминка – 10 хв.;
тренування на повітрі – 15-20 хв.;
відпочинок – 5 хв.;
тренування у теплокамері – 20-25 хв.
2.1.6. Тренування починається з виконання розминки без включення у протигази (додаток 8). Подальше тренування на повітрі проводиться у протигазах і включає в себе виконання вправ та відпрацювання нормативів (додатки 5 та 6).
2.1.7. Після розминки та виконання вправ і нормативів на повітрі газодимозахисники відпочивають у передкамері не менше 5 хв. До наступного тренування у теплокамері допускаються особи, у котрих ЧСС не перевищує 100 уд./хв. Тренування у теплокамері починається з виконання вправ на біговій доріжці. Потім особа, що тренується виконує вправи на вертикальному ергометрі, велоергометрі та тренажері «Темп» за методом кругового тренування. Умови виконання вправ на кожному снаряді та тренажері, тривалість роботи та допустимі показники ЧСС для різноманітних вікових груп зазначені у додатку 4. Перехід від одного тренажера до іншого дозволяється після відпочинку протягом 3-5 хв. та відновлення ЧСС до вихідного показника, але не більше 100 уд./хв.
2.1.8. Критерієм граничного фізичного навантаження прийнято прискорення серцевих скорочень до 170 уд./хв. Тренування особового складу у теплокамері проводиться згідно даних таблиці 3 і повинно бути завершене, якщо:
з’являються скарги газодимозахисників з приводу поганого самопочуття;
після виконання кількох вправ ЧСС перевищує 160 уд./хв. і не опускається нижче цієї межі протягом 3-5 хв. відпочинку.
Примітка:
Тренування у парних та саунах проводяться без протигазів. Температура повітря в сауні повинна бути не менше 70-80 °С ( в парній 50-60 °С) при відносній вологості повітря 10-15% ( в парній 80-100%). Здійснюється 2-3 заходи в сауну по 8-12 хв. ( в парну на 4-5 хв.) з перервою на 3-5 хв. Загальний час перебування в сауні 25-30 хв. ( в парній 8-12).
Газодимозахисники, у котрих протягом 2-3 тренувань підряд ЧСС перевищує вказану вище межу, повинні направлятись на позачерговий медичний огляд.
Контроль за ЧСС осіб, що тренуються здійснюється керівником занять, медичним працівником або газодимозахисником до та після виконання вправ на кожному снаряді та тренажері.
2.2. Тренування газодимозахисників у теплодимокамері націлені на формування у них психологічної готовності до дій в екстремальній ситуації. В процесі таких тренувань газодимозахисники вдосконалюють професійні навики, вчаться правильно застосовувати знання та вміння на практиці.
Змодельовані ситуації повинні бути максимально наближені до реальних екстремальних умов бойової роботи. У них слід включати елементи максимальної складності, необхідно передбачати можливість вибору рішень, варіантів фізичних та емоційних навантажень. Все це дозволить досягти повного напруження фізичних сил, розумових здібностей та волі пожежного на кожному тренуванні.
2.2.1. Час, відведений на тренування у теплодимокамері, рекомендується розподіляти наступним чином:
постановка завдання, інструктаж – 5 хв.;
розминка –5 хв.;
тренування у тепло камері – 20-25 хв.;
відпочинок – 10 хв.;
тренування в димокамері – 15-20 хв.
2.2.2. Після виконання вправ у теплокамері газодимозахисники відпочивають у передкамері, виключившись з апаратів до встановлення ЧСС 100 уд./хв. Якщо за час відпочинку пульс до вказаної частоти не відновився, газодимозахисники до подальшого тренування у димокамері не допускаються.
2.2.3. Керівник занять до початку тренування, з урахуванням оснащеності димокамери засобами імітації, ускладнює обстановку в камері, міняючи розстановку модулів, перешкод, встановлюючи трансформуючі перегородки, використовуючи звукові та світлові ефекти і т.д.
2.2.4. У ході виконання поставлених завдань командир ланки ГДЗС передає інформацію на пост безпеки про обстановку та дії ланки. З урахуванням інформації, що надходить керівник занять з пульту управління при необхідності коригує хід виконання завдання.
2.2.5. При початковій підготовці у димокамері проводяться три тренування тривалістю 15-20 хв. кожне. Керівник занять підбирає завдання, які повинні виконати газодимозахисники (додаток 7).
2.2.6. Тренування у димокамері повинно бути зупинене при появі ознак, викладених у п.2.1.8. даних рекомендацій.