ВИСНОВОК
Отже, в роботі робляться спроби виробити наукові передумови законодавчого визначення поняття і цілей покарання і дати їм формулювання; визначити зміст і суть загального і спеціального попередження; висвітлити теорії мети покарання з погляду провідних науковців і вчених.
Зазначається, що порушення особою кримінально-правового припису держави може мати своїм наслідком кримінальну відповідальність. Покарання є однією із форм реалізації кримінальної відповідальності.
До найважливіших ознак покарання Кримінальний кодекс відносить те, що воно: а) є заходом примусу; б) застосовується від імені держави; в) застосовується лише за вироком суду; г) застосовується тільки до особи, визнаної винною у вчиненні злочину; д) полягає в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.
Застосовуючи покарання, суд має на меті застосувати кару, як відплату за вчинений злочин; виправити засудженого; попередити вчинення ним нових злочинів (спеціальне попередження); попередити вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження), що необхідно і для захисту суспільства, і для задоволення почуття обурення і справедливості потерпілого та суспільства в цілому.
З усього зазначеного вище можна зробити висновок, що мета перевиховання навряд чи буде досягнута шляхом застосування покарання, а виправлення по суті направлене на попередження і являється засобом досягнення цілей покарання. Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь. Саме безкарність є тим ґрунтом, на якому формується і поширюється правовий нігілізм у суспільстві.
Використана література:
1. Конституція України. - К., 1996.
2. Кримінальний кодекс країни. - К. 1998.
3.Науково-практичний коментар кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 5 квітня 2001 р. - К.: Юрінком, 2001.
4. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. - Минск, 1976.
5. Галиакбаров Р.Р. Система и виды наказаний. - Горький, 1986.
6. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения. - М., 1983.
7. Коржанський М.Й.. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.
8. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний. -Хабаровск: Изд-во Хабаровской ВШМ МВД СССР, 1986.
9. Коржанський М.Й. Про принципи уголовного права України. // Право України, 1995. -№11.- С.69.
10. Кристи Н. Пределы наказания. - М., 1985.
11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручн. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С.Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
12. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.
13. Шаргородский М.Д. Эффективность правовых норм. - М., 1980.
1 Див.: Кримінальне право України: Загальна частина: Підручн. для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. П.С.Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1997.
1 Див.: Науково-практичний коментар кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 5 квітня 2001 р. - К.: Юрінком, 2001.
1 Див.: Коржанський М.Й.. Уголовне право України: Частина загальна: Курс лекцій. - К.: Наукова думка та Українська видавнича група, 1996.
1 Див.: Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.
1 Див.: Шаргородский М.Д. Эффективность правовых норм. - М., 1980.
1 Див.: Полубинская С.В. Цели уголовного наказания. – М.: Наука, 1990.