А) Отримання плазми
У пробірку насипають 20–30 мг лимонно-кислого натрію або наливають 0,5 мл його 5%-ного розчину. Наповнюють пробірку кров'ю з яремної або вушної вени і перемішують. Пробірки з кров'ю центрифугують і відмічають пошарове розділення крові.
б) Визначення часу зсідання крові.
Для виконання роботи використовують апарат Базерона, який складається з двох камер – верхньої повітряної та нижньої водяної. В повітряній камері на зйомній металічній рамці за допомогою двох затискачів фіксується скло, яке з'єднане з вологим марлевим мішечком. У повітряну камеру наливають 15 мл теплої води для зволоження марлевого мішечка і вставляють термометр. У водяну камеру наливають 150 мл води і вставляють термометр водяної камери. Спиртівкою підігрівають водяну камеру і слідкують, щоб температура в повітряній камері була в межах 36 –37 °С.
На ввігнуте скло, покрите парафіном, наносять дві краплі крові, включають секундомір, закривають повітряну камеру кришкою і через скло ведуть спостереження. Ввігнуте скло через кожні 30 с обережно повертають в одну сторону (на себе). Закінченням процесу зсідання крові вважають той момент, коли при повертанні ввігнутого скла на 90° кров з нього не стікає. Цей час відмічають за секундоміром.
в) Визначення швидкості зсідання крові.
Три пронумеровані пробірки наповнюють кров'ю з кровоносної судини. Першу пробірку ставлять в сніг чи холодну воду, другузалишають в штативі при кімнатній температурі, а третю поміщають у водяну баню при температурі 45°С. Слідкують за швидкістю зсідання крові. Для цього фіксують час від початку взяття крові до моменту зсідання.
г) Отримання сироватки крові.
Пробірку наповнюють кров'ю і ставлять у водяну баню при t° 38–40 °С, чекають, поки утворитъся згусток.
Утворений згусток крові відокремлюють скляною паличкою від стінок пробірки. Потім пробірку зі згустком знову поміщають у водяну баню на 1 –1,5 год, після чого розглядаютъ вміст пробірки.
д) Отримання дефібринованої крові та фібрину.
У пробірку набирають з вени 3–5 мл крові. Протягом 5–10 хв кров перемішують дерев'яною паличкою. Паличку з осілими на ній нитками фібрину промивають у воді до знебарвлення. Перевіряють, чи не звернулась дефібринована кров, що залишилась у пробірці. Розглядаютъ осілі на паличці нитки фібрину.
РОБОТА 7.2. ПІДРАХУНОК КІЛЬКОСТІ ЕРИТРОЦИТІВ
Еритроцити – це червоні клітини крові, які містять гемоглобін. Еритроцити виконують життєво важливі функції: дихальну, трофічну, видільну, гомеостатичну та транспорт антитіл. Кров здорового організму в нормальних умовах має відносну постійність, але її склад коливається в залежності від віку, статі, фізіологічного стану, умов навколишнього середовища. Підрахунок еритроцитів проводять в 1 мкл крові за допомогою спеціальних лічильних камер, з попереднім розбавленням крові. У ветеринарній практиці підрахунок формених елементів має важливе діагностичне значення.
Контрольні питання.
1. Будова змішувача для еритроцитів і піпетки П'ятницького.
2. Будова камери Горяєва.
3. Методика підрахунку еритроцитів та визначення їх кількості в 1 мкл.
4. Функції еритроцитів, місце їх утворення в організмі, місце руйнування, строк існування еритроцитів.
5. Кількість еритроцитів у великої та дрібної рогатої худоби, свиней, коней.