Службові обмеження для військовослужбовців
Службові обмеження для військовослужбовців–специфічний різновид виправних робіт, який застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк (ч. 1 ст. 58 КК).
Відповідно до ККУцей вид покарання застосовується до військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, на термін від трьох місяців до двох років у випадках, передбачених статтями Особливої частини КК за здійснення злочинів проти військової служби, а також осудженим, які проходять військову службу за контрактом замість виправних робіт, передбачених відповідними статтями Особливої частини КК.
Обмеження по військовій службі полягає у тому, що з грошового змісту осудженого до такого покарання виробляється утримання в дохід держави в розмірі, встановленому вироком суду, але не понад двадцять відсотків (20%). Під час відбування покарання осуджений не може бути підвищений на посаді, військовому званні, а термін покарання не зараховується в строк вислуги років для привласнення чергового військового звання.
Обмеження по військовій службі є новим видом покарання, не відомим колишньому кримінальному законодавству України. Частково воно нагадує виправні роботи, до військовослужбовців не вживані. Введення цього виду покарання в систему покарань обумовлене прагненням законодавця дати можливість військовослужбовцям, що зробили нетяжкі злочини, продовжувати військову службу (особливо у випадках, коли йдеться про призначення покарання висококваліфікованим фахівцям в тій або іншій області військової справи). Цілі виправлення таких військовослужбовців і попередження здійснення ними нових злочинів досягаються із застосуванням вказаного покарання, пов'язаного з певним «позбавленням» і обмеженням має рацію осудженого, але з відбуванням його в поєднанні з військовою службою, виконанням осудженим професійних військових обов'язків.
11. Конфіскація майна та її відмежування від спеціальної конфіскації (стаття 59 ККУ)
Конфіскація майна складається в примусовому безоплатному вилученні у власність держави усього чи частини майна, що є особистою власністю засудженого. Конфіскація майна може бути призначена тільки за державні і тяжкі корисливі злочини у випадках, зазначених у законі. Суд повинний вказати у вироку, чи конфіскується все майно засудженого чи частина його; в останньому випадку суд повинний указати, яка частина майна конфіскується, чи перелічити предмети, що конфіскуються. Не підлягають конфіскації предмети, необхідні для засудженого, членів його родини й обличчя, що знаходяться на його утриманні, відповідно до переліку, даному в додатку докодексу (ст.35 КК).