ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРАЦІ
Кафедра фізичного виховання
ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни «Основи охорони праці»
ТЕМА № 3. Фізіологія та психологія праці
Навчальний час 2 години
Для студентів
Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ
Київ - 2013
Вид лекції:Лінійна (ступенева).
Дидактичні цілі:
1. Навчальні: Допомогти обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що передбачається програмою навчальної дисципліни та слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу. Довести до студентів нормативні положення з питань охорони праці в Україні.
2. Розвиваючі: Розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостереження, активність, творчість і самостійність студентів та прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.
3. Виховні: Сприяти формуванню у студентів наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особливості, вихованню колективу. Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:
Забезпечуючі дисципліни: Безпека життєдіяльності, Цивільний захист, Трудове право.
Забезпечувані дисципліни: Охорона праці в галузі.
Навчально-методичне забезпечення лекції:
Наочність: слайди, презентації.
Технічні засоби навчання: проектор.
П Л А Н Л Е К Ц І Ї:
1. Психофізіологічні аспекти праці.
2. Критерії тяжкості та напруженості праці.
3. Медико-соціальне забезпечення охорони праці
Рекомендована література:
1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.
2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.
3. Кодекс законів про працю.
ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРАЦІ
Праця – це сукупність фізичних і психічних процесів, які регулюють трудову діяльність людини
Фізичні процеси спричиняють статичне і динамічне напруження м’язової системи людини, що характеризується:
– характером робочих рухів;
– робочою позою працівника (сидячи або стоячи);
– переміщенням у просторі тіла працівника, тощо.
Психічні процеси викликають нервові навантаження в наслідок:
– напруження пам’яті, уваги, мислення;
– активізації уяви, сприйняття та зосередженості;
– концентрації вольових зусиль та емоцій;
– мобілізації своїх сил і можливостей;
– прояву стомленості і т.д.
В залежності від співвідношення м’язових і нервових навантажень праця поділяється на фізичну і розумову. Але цей поділ є умовним, тому що будь яка праця містить у собі фізичні і психічні компоненти, і становить єдиний нервово-м’язовий процес.
Фізична праця характеризується значними витратами енергії та швидким стомленням працівника. При цьому в організмі людини настають фізіологічні зміни, які потребують посиленого постачання поживних речовин, що містяться в крові, та посиленого споживання кисню.
Так, в нормальних умовах пульс людини становить приблизно 65-70 ударів за хвилину, що в достатній мірі забезпечує постачання споживчих речовин до клітин її тіла. А така інтенсивність кровообігу потребує і відповідного об’єму споживання кисню, який становить близько 6-8 л/хв.. це залежить від натренованості дихальної системи і об’єму легень, що становить для конкретної людини свій особистий показник максимального споживання кисню (МСК)
Але будь яка діяльність людини супроводжується витратами її енергії, для поновлення якої підвищується пульсація крові та збільшується потреба в споживанні кисню.
Так, при значному фізичному навантаженні пульс людини може сягати до 150-170 ударів, що потребує споживання кисню до 100 і більше л/хв. А це значно перевищує можливості людини по МСК, що приводить до кисневої недостатності її організму – гіпоксії.
Помірна гіпоксія тренує організм, збільшує об’єм легень і підіймає показник МКС, що регулює дію серцево-судинної і дихальної системи в забезпеченні нормального функціонування м’язової системи (фізичні вправи та оздоровча фізична культура). При цьому, у тренованої людини пізніше настає втома, що значно підвищує її працездатність, а нетренована людина, яка не звикла до значних навантажень, швидше виникає втома, яка є шкідливим і небезпечним чинником.
Розумова праця характеризується меншими затратами енергії, але це не свідчить про її легкість.
Основним органом розумової праці є мозок, який потребує 15-20% енергії, що затрачає людина при інтенсивній інтелектуальній діяльності.
Для розумової праці характерні:
– мала рухливість;
– вимушена статична поза;
– велика кількість стресів, тощо.
А це все зумовлює:
– застійні явища у м’язах ніг, у шлунку і в області малого тазу;
– погіршення постачання мозку киснем;
– заниження гостроти зору, стійкості ясного бачення та адаптаційних можливостей ока;
– розвитку втоми, і таке інше.
При розумовій праці мають місце і зсуви у вегетативній системі, а саме:
– підвищення кров’яного тиску (гіпертонія);
– зміни в електрокардіограмі;
– порушення вентиляції легень і споживання кисню;
– підвищення температури тіла, тощо.
Як правило, під час розумової праці важко вимкнути механізм переробки інформації навіть під час відпочинку. Завершення робочого дня не перериває процесу розумової праці. Люди інтелектуальної діяльності працюють не лише 8-12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Саме це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно якої людина і під час сну переробляє інформацію, отриманої в період її активної діяльності.
Таким чином, як фізична так і розумова праці характеризуються:
– певним рівнем затрати енергії;
– руховою і психічною активністю;
– фізичними і психологічними змінами в стані організму.
Але основною характеристикою фізичної і розумової діяльності людини є показник тяжкості і напруженості її трудового процесу.