Суть і фактори важкості праці

Фізіологічне обгрунтована оцінка важкості різних видів праці та відповідна їх класифікація мають важливе значення, зокрема:

• для оптимізації трудових навантажень і нормування праці різ­них категорій працівників;

• оптимізації умов праці;

• організації оплати праці та об'єктивного встановлення пільг і компенсацій;

• регламентації режимів праці і відпочинку;

• скорочення і ліквідації важкої ручної праці.

Відомо, що роботи відрізняються величиною і структурою на­вантажень, умовами виробничого середовища, що викликає певне трудове напруження організму працівника та функціональні зру­шення, тобто відповідну фізіологічну вартість роботи.

Відмінності в напруженні певних фізіологічних систем зумовлені різними факторами та їх комбінаціями. Фактори важкості праці такі:

— особливості трудового процесу;

— умови виробничого середовища.

Фактори трудового процесу визначають навантаження на м'язо­ву і нервову системи; співвідношення між динамічними і статични­ми навантаженнями; ритм і темп; кількість інформації, що надхо­дить та перероблюється; монотонність; робочу позу; змінність робо­ти тощо.

Фактори умов праці формують певну сукупність санітарно-гігіє­нічних, психологічних та естетичних елементів виробничого середо­вища, які діють на працівника під час роботи. Основні з них такі:

· метеорологічні умови (температура, вологість, рух повітря);

· стан повітряного середовища (наявність пилу, загазованість);

· шум і вібрація;

· освітлення;

· випромінювання;

· контакт з отруйними речовинами;

· небезпека травматизму.

В кожному конкретному випадку домінуючим може бути той чи ший фактор при різних поєднаннях інших факторів. Виходячи з цього, розрізняють важкі, напружені, шкідливі, непривабливі, небезпечні, гарячі роботи. Важкими вважаються роботи, які пов'язані з великими наван­таженнями на м'язову систему і вимагають значних енергетичних затрат.

Роботи, які вимагають інтенсивного нервового напруження для переробки інформації, належать до напружених.

Шкідливими вважаються роботи, які виконуються в контакті з токсичними, іонізуючими, інфекційними агентами і негативно впли­вають на організм людини.

Небезпечні роботи виконуються в умовах потенційної загрози

І здоров'ю або життю працівника. Непривабливі роботи викликають негативні емоції у людини че­рез простоту виконуваних операцій, низьку соціальну престижність, відсутність можливості для творчого зростання. Гарячі роботи виконуються в приміщеннях, де висока темпера­тура повітря.

Таке розмежування робіт є досить умовним, оскільки в реально­му виробничому процесі на працівника одночасно діє багато різних факторів.

Крім того, ця класифікація, відображаючи характер впливу на людину тих чи інших агентів виробничого середовища, не дає кіль­кісних оцінок такого впливу.

Певним винятком є фізичні роботи, оцінка важкості яких базува­лася на затратах людиною енергії та обсягах виконаної механічної роботи. Однак, як показали подальші дослідження, між величиною енергетичних затрат і ступенем важкості праці немає безпосеред­нього прямого зв'язку. Практика свідчить, що роботи, які вимагають невеликих затрат енергії (наприклад, на конвеєрах), легшими не стали, а стомленість працівників навіть зросла. Вказана методика не враховує затрат нервово-психічної енергії, які відіграють вирішальну роль у все більшій кількості видів праці. Недоліком цієї методики є також і те, що вона не враховує факторів умов праці, вплив яких на деяких роботах може бути вирішальним. Так, робота текстильниць за затратами енергії не належить до важких. Однак велике нервове напруження, пов'язане з виконанням коротких швидких рухів, не­сприятливий вплив шуму і мікроклімату роблять їх роботу відносно важкою. Мають місце випадки, коли аналогічні за трудовими наван­таженнями роботи виконуються в різних санітарно-гігієнічних умо­вах, що зумовлює відмінності в функціональному напруженні пра­цівників. Неприйнятним є енергетичний підхід до оцінки важкості розумової і нервово-напруженої праці, втомлива дія яких на людину є більш значною, ніж фізичної праці.

Оцінка впливу факторів умов праці на організм людини здійсню­валася аналітичним методом, тобто визначався вплив кожного фак­тора окремо. Однак практикою доведено, що сукупний вплив де­кількох факторів на організм людини є більш сильним, ніж сума ізольованої дії кожного з них.

У конкретних умовах важкість праці зумовлюється сукупністю різних факторів. В той же час однакові за важкістю зрушення в ор­ганізмі можуть бути викликані різними факторами. В одному ви­падку це можуть бути особливо несприятливі умови праці, в друго­му — надмірне фізичне навантаження, в третьому — високий темп роботи, в четвертому — нервово-емоційне напруження і т.п.

Отже, завдання полягає в тому, щоб знайти такі критерії важкості праці, які дозволяли б будь-яку роботу віднести до того чи іншого класу. Основою для реалізації цього підходу є реакція організму на дію факторів трудового процесу і умов праці, яка виражається в зрушеннях фізіологічних функцій під час роботи і змінах в стані здоров'я працівника. У зв'язкуз цим розрізняють два біологічних критерії:

• безпосередні реакції організму в процесі роботи — виробнича втома;

• віддалені реакції на роботу (її наслідки), які можуть виражати­ся в покращанні або погіршенні здоров'я, розвитку професій­них захворювань, передчасному старінні, втраті працездатності.

Згідно із сучасними науковими дослідженнями, важкість пра­ці — це ступінь сукупного впливу всіх факторів трудового проце­су та умов праці на працездатність і здоров'я людини, її жит­тєдіяльність і відтворення робочої сили.

Важкість праці виражається функціональним напруженням організму, яке виникає під впливом м 'язового і нервово-емоційного навантаження, а також зовнішніх виробничих умов. В такому розумінні поняття «важкість праці» можна застосовувати як до фі­зичних, так і розумових та нервово-напружених робіт.