Обладнання. - навчально-методичний посібник з дисципліни;

- навчально-методичний посібник з дисципліни;

- роздаткові матеріали;

- калькулятори.

 

Методичні рекомендації до практичного заняття

Праця як доцільна свідома діяльність людини, крім зовнішньої (фізичної), включає і внутрішню (психічну) активність.

Психіка є властивістю, функцією мозку і являє собою відображення в ньому реальної дійсності. Змістом психіки є образи реальних предметів, явищ, подій, детерміновані індивідуальним досвідом, інтересами, почуттями і світоглядом людини. На основі і за допомогою цих образів здійснюється управління поведінкою і діяльністю людини. Саме психічні процеси, емоційно-вольова сфера і властивості особистості формують психологічний потенціал працівника. Важливим є положення про те, що в сучасних умовах зростає значення психологічних факторів в організації праці, оскільки від реалізації творчого потенціалу працівників, підвищення їх соціальної активності, вдосконалення мотиваційного механізму залежать результати виробництва.

Вивчаючи роль відчуттів і сприймань в аспекті другого питання теми, слід виходити з того, що ці найпростіші психічні процеси є результатом роботи аналізаторних систем і представляють різноманітну інформацію про зовнішнє і внутрішнє середовище людини.

Особливу увагу під час вивчення цієї теми слід приділити проблемі мислення як процесу опосередкованого, узагальненого відображення людиною дійсності в найбільш істотних взаємозв'язках і відношеннях. Необхідно запам'ятати, що мислення соціально обумовлене, пов'язане з мовою, розвивається в процесі активної пізнавальної діяльності і спрямовується на розв'язання конкретних актуальних завдань. Необхідно розібратися в суті і значенні таких компонентів мис­лення, як аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення, конк­ретизація, класифікація, систематизація.

Ефективна трудова діяльність неможлива без використання набутих знань, трудових навичок, досвіду, закріплених у пам'яті працівника, а мислення в процесі праці взагалі неможливе без збереження у пам'яті понять та уявлень. Тому пам'ять визначається як система складних психічних процесів, за допомогою яких людина зберігає і накопичує у свідомості інформацію та відтворює її залежно від потреби. Такими процесами є запам’ятовування, зберігання, відтворення і забування. Ці процеси тісно пов’язані між собою, формуються і виявляються в діяльності та залежать від неї.

Важливою і необхідною умовою ефективної діяльності людини є увага і воля. Саме увага супроводжує, спрямовує і доцільно організовує психічну діяльність людини. Професійно важливими властивостями уваги є концентрація, інтенсивність, стійкість, об'єм, розподіл і переключення. Всі вони в процесі праці динамічно змінюються і використовуються для оцінки працездатності і втоми працівників. Свідоме регулювання дій і вчинків людини, спрямоване на досягнення поставлених цілей і переборення труднощів, здійснюється за допомогою волі.

Важливою стороною психічної діяльності людини є емоції та почуття як своєрідне ставлення до навколишнього світу і самого себе, що виявляється у вигляді переживань. Крім регулятивної, емоційні стани виконують оцінну та енергетичну функції.

Вивчаючи психічні властивості особистості, слід виходити з методологічного положення про те, що розвиток особистості є важливою умовою економічного і соціального прогресу суспільства. Необхідно пам'ятати, що особистість розглядається як інтегральна цілісність біогенних, соціогенних та психогенних елементів. Разом з тим особистість — це людина як носій свідомості, а основним її атрибутом є соціальна сутність, комунікативна природа. Для особистості характерний певний зв'язок і взаємодія відносно стійких компонентів (сторін), які формують її структуру. До таких компонентів (підструктур властивостей) належать: біологічно зумовлені властивості; психічні процеси; знання, навички і вміння; соціально обумовлені властивості.

Індивідуальні особливості моторики, емоційних станів, діяль­ності і спілкування зумовлюються темпераментом людини, який залежить від типу вищої нервової діяльності.

Характер утворюють такі риси, як воля, розум і почуття. У трудовій діяльності риси характеру є спонукальною, мотивуючою силою. Однак в одних людей вони спрямовуються на досягнення успіху, в інших — на уникнення невдачі. В залежності від співвідношення вольових якостей, вміння підпорядковувати собі обставини або підпорядковуватися їм, люди поводять себе як інтернали (направленість на самого себе) або екстернали (направленість на оточуючий світ).

Ще однією індивідуально-психологічною особливістю людини, від якої залежить успішне оволодіння знаннями, навичками та ефективна трудова діяльність, є здібності. В структурі конкретних здібностей виокремлюються провідні і допоміжні здібності, які і забезпечують успішність діяльності та її індивідуалізацію. Слід розібратися в суті таких понять, як загальні та спеціальні здібності, репродуктивний і творчий рівень здібностей, потенційні та актуальні здібності.

Важливе практичне значення в організації праці має мотива­ція. Мотивація – це система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки. Трудова поведінка спонукається не одним мотивом, а системою мотивів. При цьому мотивуючими факторами виступають потреби, причини вибору діяльності і суб'єктивні переживання, емоції як форми регуляції поведінки та діяльності. Мотивація може бути внутрішньою і зовнішньою. Система мотивів, які виконують функцію спонукання, спрямування і регулювання діяльності, утворює мотиваційну сферу особистості. Мотиваційна сфера представлена: актуальними мотивами, які фактично спонукають до діяльності; потенційними мотивами, які сформовані, але не виявляються в діяльності.

Слід звернути увагу на те, що мотиви формуються поетапно. Перший етап характеризується усвідомленням спонукання, другий етап – це прийняття мотиву, третій етап пов'язаний з реалізацією мотиву, на якому його спонукальна функція поєднується з функцією задоволення потреб.

В сучасному управління розвитком організації мотиваціям діяльності працівників надається величезне значення. На основі пізнання справжніх спонукань працівників до високопродуктивної праці розроблені і використовуються різні моделі мотивації.

 

Практичні завдання

Завдання 1. З наведених далі особливостей виберіть ті, які характеризують людину як індивіда.

Цілеспрямованість, впертість, вдумливість, висока емоційність, старанність, приємний голос, громадська активність, цілісність, кри­тичність розуму, прекрасна дикція, середній зріст, музикальність, моральна вихованість, низька адаптація до темноти, працелюбність, погана просторова координація, голубі очі, ідейна переконаність, уважність, рухливість, роздратованість, принциповість.

Завдання 2. З наведених нижче понять випишіть ті, які визначають:

а) темперамент;

б) характер;

в) здібності.

Працелюбність, наполегливість, музикальність, творча уява, винахідливість, кмітливість, бездарність, спостережливість, красномовність, талановитість, екстравертивність, глибина почуттів, багатство міміки, життєрадісність, ригідність, швидкість переключення уваги, принциповість, ініціативність, вимогливість, сенситивність, лінь, воля, рішучість, оптимізм, геніальність, швидка реакція, швидкість мислення, сила емоційної реакції, повільність.

Завдання 3. З наведених нижче понять випишіть ті, що характеризують окремі підструктури особистості.

Здібності, переконання, характер, моральні якості, мотиви, спрямованість, світогляд, самосвідомість, відношення, почуття, мислення, рівень особистої культури, навички, талант, темперамент, інстинкт, знання, соціальні настанови, вікові особливості, пам'ять, воля, бажання, потреби, ідеали, самостійність, активність, індивідуальність, авторитетність, зорова пам'ять, творча уява.

Завдання 4. На основі опитувальника темпераменту визначте властивості свого темпераменту (екстраверсія — інтроверсія; ри­гідність — пластичність; емоційна збудливість — емоційна врівноваженість) та щирість у відповідях. На кожне запитання опитувальника необхідно дати відповідь «так» або «ні» і записати її поряд з номером запитання.

Згідно з кодом опитувальника слід перевести відповіді на запитання у бали від 1 до 3, підрахувати їх суму по кожній властивості темпераменту, а також встановити щирість своїх відповідей. Здобуті результати порівняйте з таблицею «Середні оцінки і зони вираженості властивостей темпераменту» і визначте ступінь вираженості кожної властивості вашого темпераменту та опишіть їх. Наприклад: «Мій темперамент характеризується дуже високою екстраверсією (24 бали), середньою пластичністю (7 балів) і т. д.