Саркоплазматичний матрикс

- це рідина, в якій містяться скоротливі еле­менти м'язового волокна — міофібрили. У цій рідині містяться також розчинені білки, зокрема міоглобін, гранули гліко­гену, краплини жиру тощо.

Міофібрила складається з двох типів тонких ниток — міофіламентів (протофібрил):

- товстих(діаметром 10—15 нм, завдовжки 1,6 мкм), утворених скоротли­вим білком міозином (М = 500 000 дальтон), і

- тонких(діаметром 5-7 нм, завдовж­ки 1 мкм), утворених білком актином(М = = 42 000 дальтон).

Будова м`язового волокна (I) і міофибрилли (II):

А — анізотропні диски, / — ізотропні диски, Н и Z — пластинки

 

Тонкий міофіламент (протофібрил) у центральній частині перетинається телофрагмою (лінієюz).Ділянка міофібрили, розміщена між двома телофрагмами, нази­вається міомером (відповідно ділянка м'я­зового волокна — саркомером). Довжина одного міомера розслабленого м'я­зового волокна становить близько 25 мкм.

У середині кожного міомера містяться товсті міозинові міофіламенти, які своїми кінцями з обох боків заходять поміж тон­ких актинових міофіламентів, але не досяга­ють телофрагми (лінії Z).

Завдяки под­війному заломленню світла (анізотропії) цю ділянку називають анізотропним дис­ком (смуга А) . По обидва боки від нього розміщені ділянки, що скла­даються з тонких міофіламентів, виявля­ють однозаломлювальпі властивості і на­зиваються ізотропними дисками (смуга І).Вони тягнуться до телофрагм, пронизують їх і продовжуються до сусіднього міомера.

Саме завдяки такому періодичному чер­гуванню світлих і темних ділянок м'язові волокна скелетних і серцевого м'язів ма­ють вигляд посмугованих.

 

Посередині анізотропного дискапомітна вільна від тонких міофіламентів і тому світліша світла зона (смуга Н),в центрі якої проходить мезофрагма (лінія М),яка складається із сітки опорних білків, що утримують товсті міофіламенти у вигляді пучків усередині міомера. У м'язі, який перебуває у стані спо­кою, перекривання товстих і тонких міо­філаментів незначне.

Товстий міофіламентсформований приблизно 150 поздовжньо орієнтованими молекулами міозину, які мають видовжену форму і складаються з:

- потовщеної круглої частини (голівки),

- звуженої частини (шийки)і

- досить довгого хвоста. ( рис 3.2)

Голівка і шийка утворюють поперчний місток, який з'єднує тонкий і товстий філаменти.

Молекули міозину зібрані в пучки таким чином, що їхні хвости спрямовані до середньої частини міомера — мезофрагми (лінія М), а голівки орієнтовані протилежно лінії Z.

Схематичне зображення м`яза:

А – м`яз, складжається з м `язових волокон ( б), кожне з яких складається з міофібрил ( в) . Міофібрила ( г ) складається з товстих і тонких міофіламентів ( д) , поперечний переріз яких має гексагональний вигляд ( є), тобто, товсті і тонкі нитки розташовані правильними шестикутниками так, що товста нитка оточена 6-ю тонкими, а кожна тонка – 3-ма товстими.

Тонкий міофіламентскладається двох ниток глобулярних мономерів актину які закручені одна навколо одної у вигляді подвійної спіралі, що нагадує дві нитки намиста. Між намистинами є активні центри, до яких можуть прикріплятися голівки міозину. ( ці центри розташовані на рівних відстанях, приблизно 40 нм).

В жолобках між обома нитками актину містяться нитки тропоміозину

( тропонін - Т, С, І ), котрі розміщені над активними центрами і перешкоджають контакту голівок міозину з глобулами актину.( рис 3.2)

Тобто, тропонін, що складається з трьох субодиниць, одна з яких, кальмодулін, у спокої зак­риває активний центр актину, тому міозинові містки не можуть приєднатися до нього.

Кальмодулін має підвищену спорідненість до іонів кальцію, у разі з'єднування з яким змінює свою просторову конфігурацію і відкри­ває активний центр актину.