ДИДАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ
Подвоєння і подовження приголосних
Явища подвоєння і подовження приголосних на письмі позначаються однаково – дві букви поруч. Однак в основі цих явищ лежать різні мовні процеси.
Подвоєння – явище морфологічне, яке полягає у збігу двох однакових букв на позначення приголосних звуків на стику морфем (частин слова):
- префікс і корінь: піддобрити, беззбройний,
- корінь і суфікс: рознісся, воєнний,
- частин складноскорочених слів: військкомат.
До явища подвоєння належать також:
1. Буквосполучення -нн-:
- у прикметниках із значенням надмірності: здоровенний, численний, несказанний, силенний;
- у прикметниках із значенням можливості або неможливості дії: невблаганний, нездійсненний, недоторканний;
- у старослов'янизмах: благословенний, огненний, блаженний.
Зверніть увагу!
Суфікси -анн-, -енн- завжди наголошені.
Похідні іменники на -ість зберігають подвоєння: законність, недоторканність, благословенність.
2. Сполучення однакових букв на позначення приголосних звуків у словах: бовваніти, лляний, овва (вигук), ссати.
Подовження – явище, притаманне українській мові (на відміну від російської), зумовлене історичними фонетичними законами, що відбувалися в процесі розвитку української мови. Порівняйте: рос. знание – укр. знання, рос. судья – укр. суддя). За аналогією пишемо: життя, взуття, питання, рілля, обличчя та ін.
Подовження приголосних маємо також:
1. В орудному відмінку однини іменників жіночого роду (які в називному відмінку мають нульове закінчення): мить – миттю, сіль – сіллю, розкіш – розкішшю, подорож – подорожжю.
2. У формах теперішнього часу дієслова лити та похідних від нього: ллю, виллю, піділлю; ллєш, виллєш, піділлєш і т.д.
3. У прислівниках типу: зрання, спросоння, навмання, попідвіконню, попідтинню та ін.
4. В іменниках типу: козаччина, Туреччина, Донеччина, донеччанка і под.
Зверніть увагу!
Подовження приголосних в іменниках не обмежене певним родом. Але в родовому відмінку множини при нульовому закінченні (в середньому роді) та закінченні -ей (в жіночому роді) подовження зникає: сторіччя – сторіч, угіддя – угідь, знання – знань, стаття – статей, а при закінченні -ів (у середньому та чоловічому родах) подовження зберігається: життя – життів, суддя – суддів.
ЗАЯВА
Заява — вид документа, що містить прохання особи (особиста заява) чи установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. У широкому значенні — це письмове офіційне повідомлення, твердження або прохання.
Реквізити:
1. Адресат (куди і кому подається заява – назва установи, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку) і адресант (від кого подається заява – назва установи, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку; при необхідності із зазначенням посади і місця роботи, домашньої адреси, паспортних даних тощо) — розташовуються вгорі праворуч один під одним.
2. Назва документа (пишеться посередині без крапки після слова).
3. Текст (починається з абзацу; при потребі містить перелік додатків із зазначенням кількості сторінок).
4. Дата (розташовується нижче тексту ліворуч).
5. Підпис заявника (розташовується праворуч напроти дати).
Заява пишеться власноручно в одному примірнику. Заяви поділяються на прості (Прошу прийняти мене на роботу прибиральницею), вмотивовані (У зв'язку з сімейними обставинами (одруження дочки), прошу надати мені відпустку за власний рахунок на 3 дні з 8.09.04. по 10.09.04) і складні, що містять відомості про те, які саме документи подані до заяви на підтвердження правомірності висловленого в заяві прохання. Різновидами заяви є заява-зобов'язання (прохання про надання позики), заява про відкриття рахунка, про притягнення до відповідальності тощо. Заява може мати додаток – перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності.
Правила написання й оформлення заяв
- Посада й прізвище особи, котрій подається заява, ставиться у давальному відмінку (при необхідності зазначається повна назва установи).
- Посада й прізвище, ім’я та по батькові заявника пишуться повністю в родовому відмінку; слово “від” не вживається.
- При необхідності зазначається місце проживання заявника, його освіта та інші відомості про нього.
- У заяві-прохання обов’язково вживається слово “прошу”.
- Мотивація заяви зазначається як на початку тексту, так і в кінці.
- Перелік документів, що додаються до заяви, починається словами: До заяви додаю або До заяви додаються такі документи.
CURRICULUM VITAE (резюме)
Curriculum vitae [куррíкулюм вíте] – (лат. життєпис) – короткі відомості з життя якої-небудь особи в офіційно-діловому мовленні називають ще резюме, хоча така назва не є вдалою, оскільки слово резюме вживається в науковому стилі у значенні "короткий висновок з основними положеннями доповіді, промови, наукової праці тощо)". Curriculum vitae – документ, що складається при прийомі на роботу і містить інформацію про особисті, освітні та професійні дані.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Текст, який складається із таких обов'язкових елементів: а) прізвище, ім'я, по батькові, адреса, телефон, дата і місце народження; б) мета; в) професійний досвід; г) освіта; д) сімейний стан; е) додаткові відомості.
3. Дата.
4. Підпис.
Особливістю цього документу є стислість (його обсяг не повинен перевищувати однієї сторінки друкованого тексту). Відомості про професійну діяльність подаються у зворотному хронологічному порядку.
Пункт "мета" передбачає вказівку на посаду (роботу), на яку претендує автор, і бажана заробітна плата.
Пункт "додаткові відомості" містить інформацію про навички чи досягнення в будь-якій галузі, особливо такі, які позитивно характеризують особу і можуть бути потрібними під час майбутньої роботи. Це, наприклад, володіння іноземними мовами, уміння працювати на комп'ютері, керувати автомобілем, участь у конференціях, семінарах, майстер-класах, наявність друкованих праць, навіть хобі та інше.
Правила складання й оформлення
v Документ подається тільки у друкованому вигляді.
v Кожна інформація починається з нового абзацу.
Власноручний підпис не засвідчується і не розшифровується
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7
Тема: НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ: ОРФОЕПІЧНІ Й АКЦЕНТУАЦІЙНІ.
КОНТРОЛЬНИЙ ДИКТАНТ
Мета: повторити поняття "літературна норма"; ознайомитися з орфоепічними й акцентуаційними нормами української літературної мови; навчитися правильно використовувати їх в усному мовленні, правильно відображати на письмі чергування у – в, і – й.
План
- Поняття про літературну норму.
- Орфоепічні норми української мови, їх характеристика.
- Акцентуаційні норми української мови, їх характеристика.
- Чергування у – в, і – й. Поняття милозвучності української мови.
Завдання
1. Підготуйтеся до написання контрольного диктанту. Повторіть основні правила орфографії й пунктуації.
2. Виконайте письмово вправи:
2.1. Відредагуйте речення. Укажіть, які літературні норми порушені (лексична, морфологічна чи синтаксична).
1. Студенти прийняли участь у змаганнях. 2. Звіт про біжучі справи подати до 30 березня даного року. 3. Голова зборів об’явив повістку дня. 4. У нашому супермаркеті самі низькі ціни на будівельні матеріали. 5. Він мав поверхневі знання з мови. 6. Проїхати п'ять з половиною кілометра. 6. Закінчивши академію, його взяли на роботу в нотаріальну контору.
2.2. Поставте наголос у поданих словах. При виконанні вправи користуйтеся словником
Загадка, легкий, новий, старий, одинадцять, чотирнадцять, різновид, середина, спина, статуя, центнер, зокрема, граблі, подруга, гуртожиток, корисний, феномен, каталог, вимога, завдання, поняття, помилка, помилки (мн.), черговий, випадок, людяність, дочка, фаховий, вимова, рукопис, іконопис, олень, кидати, фартух, бавовняний, петля, ненавидіти, приятель, широко, показник, показники (мн.), заняття, фаховий.
2.3. Поставте наголос у формах дієслів.
Б'ємо, відіб'ємо, йдемо, йдете, займемо, живете, живемо, платимо, платите, розірвемо, почнемо, почнете, гриземо, захистимо, захистите, летимо, летите, надішлю, надішлеш, надішлемо, надішлете, прошу, було.
2.4. Спишіть, вибираючи у або в, і або й. Поясніть свій вибір.
1. На траві і/й квітках росинки. 2. Нема у/вже тієї хатинки. І\Й я в сивині, як у/в сні (Д.Павличко). 3. У/В Італії багато пам'яток старовини. 4. Десь у/в хлібах кричав перепел. 5. Не спитавши броду, не сунься у/в воду. 6. Ольга і/й Йосип – друзі. 7. Одягнена у/в хвою, шумить дрімуча тайга. 8. Квітли вишні і/й одцвітали. 9. Куди, для чого, хто і/й як? (М.Рильський) 10. Розлягтися у/в траві; прочитати у/в оголошенні; у/ввійти до хати; поїхати у/в У\Вгорщину; батьки і/й діти; уступ – вступ; уклад – вклад; план почав у/втілюватися; раз у/в раз; вдарив у/в груди; вдячні за у/все.