Величини антропометричних показників і їх застосування в ергономіці

Згідно вказаним офіційним документам, робоче місце повинне відповідати фізіолого-гігієнічним вимогам. Так, робоче місце сидячи організовують при виконанні робіт легкої і середньої тяжкості, що не вимагають вільного пересування що працює, а також у випадках, обумовлених особливостями технологічного процесу.

Робоче місце для виконання робіт стоячи організовують при фізичній роботі середньої тяжкості і важкою, а також при технологічно обумовленій величині робочої зони, що перевищує її параметри при роботі сидячи. Категорія робіт визначається згідно ГОСТ 12.1.005–76.

Конструкція робочого місця і розташування всіх його елементів (сидіння, органів управління, засобів відображення інформації і ін.) повинні відповідати антропометричним, фізіолого-гігієнічним і психологічним особливостям що працює, а також характеру роботи. Раціональна конструкція робочого місця повинна забезпечувати виконання трудових операцій в межах зони досяжності моторного поля. Зони досяжності моторного поля у вертикальній і горизонтальній площині для середніх розмірів тіла людини при виконанні робіт сидячи приведені на рис. 15, а, б, а при виконанні робіт стоячи – на рис. 16, а, б.

Рис. 15. Зона досяжності моторного поля при виконанні робіт сидячі у

вертикальній (а) і горизонтальній (б) площинах; --- край робочої поверхні

Рис. 16. Зона досяжності моторного поля при виконанні робіт стоячи у
вертикальній (а) і горизонтальній (б) площинах; --- край робочої поверхні

Трудові операції «часто» і «дуже часто» повинні виконуватися при роботах сидячи і стоячи в межах зони легкої досяжності і оптимальної зони моторного поля (рис. 17, а, б, в). Розрізняють наступні варіанти виконання операцій: дуже часто – дві і більш за операції в 1 мін, часто – менше двох операцій в 1 мін, але більше двох операцій в 1 ч, рідко – не більше двох операцій в 1 ч.

При проектуванні устаткування і організації робочого місця слід враховувати антропометричні показники жінок (якщо працюють тільки жінки) і чоловіків (якщо працюють тільки чоловіки); якщо устаткування обслуговують жінки і чоловіки – середні показники жінок і чоловіків.

Конструкцією виробничого устаткування і робочого місця повинна бути забезпечена оптимальна поза що працює, яка досягається регулюванням висоти робочої поверхні устаткування, сидіння і простору для ніг, що визначаються за допомогою номограми (рис. 18, а) і висоти робочого сидіння і підставки для ніг (при нерегульованій висоті робочої поверхні і виконанні робіт сидячи). При виконанні робіт стоячи оптимальна поза що працює досягається регулюванням висоти робочої поверхні устаткування, що визначається залежно від тяжкості праці і зростання що працює по номограмі, приведеній на рис. 18, б, і підставки для ніг (при нерегульованій висоті робочої поверхні).

В цьому випадку висоту робочої поверхні встановлюють по номограмі для того, що працює зростанням 1800 мм. Оптимальна робоча поза для тих, що працюють нижчого зростання при виконанні робіт сидячи досягається за рахунок збільшення висоти робочого сидіння і підставки для ніг на величину рівну різниці між висотою робочої поверхні для того, що працює зростанням 1800 мм і висотою робочої поверхні, оптимальної для зростання того, що даного працює. Конструкція регульованого крісла оператора повинна повністю відповідати вимогам ГОСТ 21889–76 «Система «чоловік – машина». Крісло людини-оператора. Загальні ергономічні вимоги».

Оптимальна робоча поза при виконанні робіт стоячи (див. рис. 16, б) досягається за рахунок збільшення висоти підставки для ніг на величину таку ж, як і при роботі сидячи. Організація робочого місця і конструкція устаткування при роботі стоячи повинні забезпечувати пряме положення корпусу тіла що працює або нахил його вперед не більше ніж на 15°.

У тих випадках, коли неможливо здійснити регулювання висоти робочої поверхні і підставки для ніг, допускається проектування устаткування з нерегульованими параметрами робочого місця. Числові значення їх при виконанні робіт сидячи визначають по табл. 13, при роботах стоячи – по табл. 14.

Рис. 17. Зони виконання ручних операцій і розміщення органів управління при
виконанні робіт сидячи (а), стоячи в горизонтальній (б) і вертикальній (в)
площинах: 1 – оптимальна зона моторного поля; 2 – зона легкої досяжності
моторного поля; 3 – зона досяжності моторного поля; --- – край робочої поверхні.

Форму робочої поверхні устаткування при роботі сидячи слід встановлювати з урахуванням характеру виконуваної роботи. Вона може бути прямокутною, мати виріз для корпусу що працює або поглиблення для настільних машин і т.д. При необхідності на робочу поверхню слід встановлювати підлокітники. Підставка для ніг повинна бути регульованою по висоті, ширина її – не меншого 300 мм, довжина – не меншого 400 мм. Поверхня підставки повинна бути рифленою, по передньому краю її передбачається борт заввишки 10 мм. Для забезпечення зручного і близького підходу до столу, верстату або машині при роботі стоячи повинен передбачатися простір для стоп розміром не меншого 150 мм по глибині, 150 мм по висоті і 530 мм по ширині.

Рис. 18. Номограма залежності параметрів робочого місця від характеру роботи і зросту людини: а – ири виконанні робіт сидячи (1–4 – висота робочої
поверхні для різних видів робіт; 5 – простір для ніг; у – висота робочого
сидіння); б – при виконанні робіт стоячи (1 – висота розташування
засобів відображення інформації; 2 – 4 висота робочої поверхні
при легкій, середній і важкій роботі).

Розміщення органів управління нормується загальними вимогами до розміщення органів управління – ГОСТ 22269–76 «Система «чоловік – машина». Робоче місце оператора. Взаємне розташування елементів робочого місця. Загальні ергономічні вимоги».

Таблиця 13

• ⇐ Назад
• 18
• 19
• 20
• 21
• 22
• 23
• 24
• 25
• 26
• 272829
• 30
• 31
• 32
• 33
• Далее ⇒