Література. Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В

Бердичевський Я.М., Ладиченко Т.В. Всесвітня історія: Навч. посібник для 10 кл. загальноосвітніх навчальних закладів. – Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 188-204

Тема: Країни Азії та Латинської Америки в 20 – 30-х роках.

Основні поняття:«Меморандум Танаки», мілітаризація, «Північний похід», «Соляний похід», компанія громадянської непокори, громадянська війна.

План:

1. Японія в 30-х роках.

2. Національно – визвольна боротьба в Китаї.

3. Національно – визвольний рух в Індії.

1.В першій половині 20-х років поглиблюється економічна криза, зумовлена нестачею ринків збуту та джерел сировини. Загострюються соціальні конфлікти. Винуватцем уряд називає США за витіснення Японії з Китаю. Єдиним виходом бачать силове захоплення зовнішніх ринків. Країна мілітаризується. 1927 р. уряд на чолі з генералом Танака.

У липні 1927 р. генерал Танака надіслав імператорові меморандум, у якому викладалися агресивні плани щодо завоювання Китаю, а потім Індії, Малої Азії, Центральної Азії. Проголошувалася неминучою війна з СРСР та США через Китай.

Уряд посилив у країні поліцейський режим, з розпочав жорстокі репресії проти опозиційних партій і членів лівих профспілок. У 1930-1935 рр. збройні сили Японії збільшилися з 250 до 400 тис. чол., в тому числі військово-морський флот — з 75 до 100 тис. чол.

У 1931 - 1932 рр. японські війська захопили Манчьжурію, проголосивши створення на її території маріонеткової держави Маньчжоуго на чолі з імператором Пу І. 27 березня 1933 р. вийшла з Ліги Націй. 7 липня 1937 р. Японія розпочала війну проти Китаю.

2. Сунь Ятсен на чолі партії Гоміньдан (Національна партія) 1923 р. прийшов до влади в Південному Китаї, в провінції Гуандун (Гуаньчжоу). 1 липня 1925 р. в Гуаньчжоу уряд проголосив себе Національним урядом Китаю й розпочав боротьбу за об'єднання країни. У липні 1926 р. гоміньданівські війська на чолі з Чан Кайші виступили у Північний похід, наслідком якогобуло приєднання до територій, контрольованих, Шанхая, Нанкіна, Ухані та ряду інших великих міст і провінцій. Чан Кайші навесні 1927 р. проголосив у Шанхаї власний Національний уряд. Об'єднання Китаю на цьому було фактично завершене.

Наприкінці 20-х років Китаю загрожувала японська інтервенція. Гоміньданівці на чолі з Чан Кайші неодноразово пропонували китайським комуністам об'єднати свої зусилля. Проте єдності в цій боротьбі заважали політичні негаразди. З приходом до влади в КПК Мао Цзедуна (1935 р.) боротьбу з японцями комуністи вирішили вести відособлено. 1931 р. він проголо­сив створення Китайської Радянської Республіки у провінції Цзянсі, але через три роки війська Чан Кайші вибили комуністів з цього укріпленого райо­ну. СРСР відкрито став на бік лідера комуністів, надавав підтримку зброєю, фінансами й продовольством, поси­лав інструкторів.

У квітні 1937 р. КПК і Гоміньдан уклали угоду про співробітництво. Гоміньданівські ліде­ри обіцяли відмовитися від війни проти КПК та її армії. У квітні 1938 р. в районі Тайерчжуана відбулася велика битва. Китайські війська одержали перемогу. Японці втра­тили ЗО тис. вбитими і пораненими, 10 тис. солдатів і офіцерів утекли. З червня 1938 р. японці розпоча­ли великомасштабний наступ в районі Уханя, що тривав до жовтня 1938 р. їм вдалося захопити Ухань і порт Гуаньчжоу. Японські війська продовжували наступ і наприкінці 1938 р. фактично окупували більшу частину території Китаю.

 

3.Світова економічна криза 1929-1933 рр. призвела до падіння цін на сільськогосподарські продукти, скорочення посівних площ, зростання заборгова­ності селянства, його обезземелювання. Чимало районів Індії було охоплено голодом. Почалося масове розорення ремісників, а також деяких середніх і дрібних підприємців. Зростає безробіття.

Світова криза загост­рила суперечності між індійським народом і британ­ськими колонізаторами. 26 січня 1930 р. ІНК оголосив кампанію громадянської непокори. 30 січня 1930 р. Ганді публікує звернення до віце-короля, у якому зажадав задовольнити вимоги з 11 пунктів: скоротити земельний податок, ліквідувати монополію на сіль, зменшити витрати на військову і цивільну адмініс­трацію, звільнить всіх політичних в'язнів.

«Соляний похід» було призначено на 11 березня 1930 р. Передбачалося пройти шлях 400 км. Протягом квітня - травня 1930 р. англійська влада заарештувала понад 60 тис. конгресистів. За таких умов керівництво ІНК прийняло рішення піти на компроміс з англійцями й укласти угоду під назвою Делійський пакт, або Пакт Ганді—Ірвіна. Про­голошувалася загальна амністія політичних в'язнів. Скасо­вувалася монополія на сіль. Конгрес визнавався офіцій­ною політичною партією.

Англійці розпалювали індусько-мусульман­ську ворожнечу.

М. К. Ганді висунув «конструктивну про­граму» приватних реформ:

—пропаганда ручного ткацтва;

—боротьба з алкоголізмом;

—ліквідація «недоторканості».

Ручне прядіння проголошувалося засобом врятування селян від злиднів.

1935 р. британський парламент прийняв закон про управління Індією: розши­рювались права провінцій і у них створювалися уряди, що відповідали перед законодавчими провінційними зборами, розширене коло виборців до цих органів, цент­ральні органи мали будуватися за федеральним принципом, виборчі курії створювалися за релігійною ознакою. Вся владазалишалася в руках британських колонізаторів.