Інформаційне законодавство Норвегії

Згідно із законодавством Норвегії комп'ютерні злочини поділяються:

• на протиправний (несанкціонований) доступ до комп'ю­терних систем;

• комп'ютерний саботаж;

• комп'ютерне шпигунство;




Розділ 7

Міжнародні аспекти інформаційного права


 


« комп ютерне шахрайство;

• нелегальне копіювання програм;

• злочини, які пов'язані з розповсюдженням нелегаль­ної інформації (порнографія, расистська література).

Склад цих злочинів регламентується такими статтями Кримінального кодексу Норвегії:

• ч. 2 ст. 145 — "Протиправний доступ до комп'ютер­них систем";

• ст. 261 та 393 — "Протиправне використання влас­ності";

• параграф 2 ст. 279 — "Комп'ютерне шахрайство";

• ст. 291 — "Збитки, які понесені (виникли) внаслідок комп'ютерних злочинів";

• ст. 294 — "Промислове шпигунство", а також ст. 54 Закону про авторське право — "Протизаконне копіювання".

Інформаційне законодавство Італії

Інформаційне законодавство Італії забезпечує насампе­ред захист урядових організацій, військових об'єктів, банків, компаній, фірм від несанкціонованого доступу до комп'ютерних мереж, протиправного використання захи­щених банків даних, незаконного копіювання топографій напівпровідників (чіпів), які злочинці використовують для встановлення кодів кредитних і телефонних карток, бан­ківських рахунків, тощо.

В Італії законодавчими актами введено основні положен­ня щодо найбільш визначених на європейському рівні інформаційних правовідносин, серед них:

1) Декрет № 518 від 29 грудня 1992 р. "Використання Регламенту Європейського Економічного Співтовариства за


№ 91/250 щодо офіційного захисту комп'ютерних про­грам";

2) Закон № 547 від 23 грудня 1993 р. "Зміна та внесення нових статей щодо комп'ютерних злочинів у Криміналь­ний кодекс".

Розглянемо підхід італійської правової доктрини до сут­ності комп'ютерних злочинів.

Комп'ютерний злочинзгідно з кримінальним законодав­ством Італії — це злочин, вчинений з використанням ком­п'ютерних технологій, як від персонального комп'юте­ру, так і портативних телефонних пристроїв, створе­них на базі мікрочипів.

В Італії було прийнято два важливі законодавчі акти, що стосуються комп'ютерних злочинів.

Перший, щодо програмного захисту, — це Декрет № 518 від 29 грудня 1992 р. про "Використання Регламенту Євро­пейського Економічного Співтовариства № 91/250 щодо правового захисту комп'ютерних програм".

Другий стосується комп'ютерних злочинів взагалі — це За­кон № 547 від 23 грудня 1993 р. про "Зміни та внесення нових статей щодо комп'ютерних злочинів у Кримінальний кодекс".

Згідно з цим законом комп'ютерні злочини — це злочи­ни, вчинені з використанням комп'ютерних технологій, від персонального комп'ютера до портативного телефонного апарата, забезпеченого мікрочипом.

Можливості названих видів обладнання значно більші, якщо воно пов'язане зі спеціальними мережами. Якщо це обладнання застосовується належним чином, то за його допомогою можливий несанкціонований доступ до баз да­них компаній, громадських установ, банків. Воно також дає можливість використовувати лінії пошкодженої мережі для захоплення конфіденційної комерційної інформації.


12 — 4-1260

 




Розділ 7

Міжнародні аспекти інформаційного права