Концепція індивідуального, соціального і прийнятного ризику
З багатьох видів ризику, розглянутих раніше найбільш актуальним є вивчення небезпек і ризиків у розв’язанні завдань попередження або зменшення небезпеки для життя людини, захворювань або травм, збитку майну і навколишньому середовищу.
Індивідуальний ризик – це ризик(Rі), що характеризує реалізацію небезпеки певного виду діяльності конкретної людини. Для його обчислення використовується формула (1) [4, 6].
Імовірність передчасної смерті людини в результаті різних причин (за Е.Дж. Хенлі і Х. Кумамото) [5] наведена в табл. 2.2.
Таблиця 2.2.
Імовірність передчасної смерті людини
у результаті різних причин
| Причини нещасного випадку | Кількість смертельних випадків за рік | Імовірність передчасної смерті з розрахунку на рік |
| Міський транспорт | 3∙10-4 | |
| Падіння | 9∙10-5 | |
| Пожежі та гарячі субстанції | 4∙10-5 | |
| Утоплення | 3∙10-5 | |
| Отруєння | 2∙10-5 | |
| Вогнепальна зброя | 1∙10-5 | |
| Машини і механізми | 1∙10-5 | |
| Водний транспорт | 9∙10-6 | |
| Повітряний транспорт | 9∙10-6 | |
| Падіння предметів | 6∙10-6 | |
| Ураження електричним струмом | 6∙10-6 | |
| Залізничний транспорт | 4∙10-6 | |
| Ураження блискавкою | 5∙10-7 | |
| Торнадо | 4∙ 10-7 | |
| Ураган | 4∙10-7 | |
| Інші причини | 4∙10-5 | |
| Всі причини | 6∙10-4 | |
| Нещасні випадки, пов'язані з використанням ядерної енергії (100 реакторів) | - | 2∙10-10 |
Джерелами індивідуального ризику є:
- внутрішнє середовище організму людини (спадкоємні, психосоматичні захворювання, старіння);
- віктимність (сукупність особистісних якостей людини як жертви небезпек);
- звички (паління і т.д.);
- соціальна екологія;
- професійна діяльність;
- транспорт;
- соціальне середовище (конфлікти, злочини, убивства);
- навколишнє природне середовище.
Значення індивідуального ризику використовується для кількісної оцінки потенційної небезпеки конкретного місця і виду діяльності людини.
Для оцінки масштабу аварії, катастрофи існує поняття соціального (групового) ризику.
Соціальний ризик – це ризик (RС), що характеризує масштаби і тяжкість негативних наслідків – надзвичайних ситуацій, різного роду явищ і перетворень, що знижують якість життя людей [6, 9].
Це ризик групи або співтовариства людей – травмування або загибель двох і більше осіб від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів і т.д.
Кількісно соціальний ризик можна оцінити за динамікою смертності, що розрахована на 1000 осіб відповідної групи за формулою [8]:
, (4)
де RС – соціальний ризик;
С1– кількість померлих за проміжок часу в досліджуваній групі до розвитку надзвичайних подій;
С2 – смертність у тій же групі людей наприкінці на стадії загасання надзвичайної ситуації;
N – загальна чисельність досліджуваної групи людей;
Д – очікуваний розмір збитку, що може дати реалізована небезпека.
Джерелами соціального ризику є:
- урбанізація населення;
- промислові технології та об'єкти підвищеної небезпеки;
- соціальні та військові конфлікти;
- зниження якості життя.
Значення соціального ризику використається для інтегральної кількісної оцінки небезпечних виробничих об'єктів, характеристики масштабів НС.
Техногенний ризик– це комплексний показник надійності елементів техносфери (RT). Він вказує ймовірність аварії або катастрофи при експлуатації механізмів, технічних пристроїв, реалізації технологічних процесів, будівництві та експлуатації будинків, споруджень і визначається за формулою [6]:
, (5)
де RT – техногенний ризик;
T – число аварій за проміжок часу tна ідентичних технічних системах і об'єктах;
Т – число ідентичних технічних систем і об'єктів, що зазнають дію загального фактору ризику f;
Д – очікуваний розмір збитку, що може дати реалізована небезпека.
Джерелами техногенного ризику є низький рівень науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, серійний випуск небезпечної техніки; порушення правил безпечної експлуатації технічних систем.
Екологічний ризик (RЕ) – це можливість прояву непереборних екологічних явищ: розвиток парникового ефекту, руйнування озонового шару, радіоактивне забруднення, кислотні дощі.
Він виражає ймовірність екологічної дії, катастрофи, порушення подальшого нормального функціонування та існування екологічних систем і об'єктів у результаті антропогенного втручання в природне середовище і визначається за формулою [6]:
, (6)
де RЕ – екологічний ризик;
DD – кількість антропогенних екологічних аварій і стихійних лих в одиницю часу t;
О – кількість потенційних джерел екологічних руйнувань на розглянутій території (штук);
Д – очікуваний розмір збитку, що може дати реалізована небезпека (гроші, площа, кількість загиблих тварин, ссавців, риб).
Масштаби екологічного ризику (МRе) можуть бути оцінені процентним співвідношенням площі катастрофічних (кризових територій) DSКдо загальної площі розглянутого біогеоценозу S:
. (7)
Джерела екологічного ризику – антропогенне втручання в природне середовище, техногенний вплив на навколишнє середовище, природні явища.
Економічний ризик (RЕК) визначається співвідношенням користі та шкоди, одержуваних суспільством від розглянутого виду діяльності людини:
, (8)
де RЕК – економічний ризик, (%);
В – шкода суспільству від розглянутого виду діяльності;
П – користь суспільству від розглянутого виду діяльності.
Довгі роки людство вважало, що стан захисту людини і навколишнього середовища залежить тільки від ефективності технічних систем безпеки, і прагнуло забезпечити абсолютну безпеку.
У теперішній час співтовариство прийшло до висновку, що забезпечити нульовий ризик у всіх галузях не можливо. Ресурси сучасного суспільства обмежені. У жодній галузі діяльності людини не можливо досягти абсолютної безпеки. Ця обставина привела увесь Світ до формування концепції прийнятного (припустимого) ризику у всіх його видах.
Прийнятний (припустимий) ризик – це ризик, що характеризує такий стан безпеки в суспільстві (низький рівень смертності, інвалідності людей, травматизму на виробництві), що не впливає на економічні показники підприємства, галузі економіки або держави і яке досяжно за технічними і економічними міркуваннями на сучасному етапі розвитку науки і техніки [6]. Досягнення деякого прийнятного індексу шкоди ризику є не тільки оцінкою безпеки у конкретній державі, у якійсь галузі промисловості, але і використовується для оцінки зміни цього рівня безпеки згодом і при різних умовах праці.
Неприйнятний ризик характеризується ймовірністю реалізації негативного впливу з показником більше 10-3, прийнятний менше 10-6 [6].
Розрізняють індивідуальний прийнятний (припустимий) і соціально-припустимий (соціально-прийнятний) ризики.
Соціально-припустимий рівень ризику є компромісом між рівнем безпеки і можливостями держави. При визначенні соціально-прийнятного ризику використовують дані природної смертності людей. Приклад визначення прийнятного ризику представлений на рис. 2.1 [7].
При збільшенні витрат на безпеку праці (удосконалення обладнання) технічний ризик (основна складова техногенного ризику) знижується, але зростає соціальний ризик. Сумарний ризик (RТ+RCЕ) має мінімум за певного співвідношення між інвестиціями в технічну і соціальну сфери. Цю обставину необхідно враховувати при виборі прийнятного ризику.
Рис. 2.1. Схема визначення прийнятного ризику
За реперне значення абсолютного ризику (RА) приймається кількість летальних випадків (ЛВ) [6]:
RА=10–4∙ЛВ/(осіб. рік). (9)
За реперне значення прийнятного (припустимого) ризику (RП) при наявності окремо взятого джерела небезпеки приймають [6]:
RП=10–5∙ЛВ/(люд. рік), (10)
RП=(10–4...10…10–3)∙НВ/(осіб. рік), (11)
де НВ – нещасні випадки (випадки непрацездатності).
За міжнародною домовленістю прийнято вважати, що ймовірність дії техногенних небезпек (технічний ризик) повинен перебувати в межах від 10–5 до 10–6 (смертельних випадків осіб. рік).
Імовірність 10–6 є однією з характеристик максимального прийнятного рівня індивідуального ризику, що відповідає ризику загибелі людей на землі протягом року від природних небезпек [3, 6].
У відповідності до рекомендацій «Методики обчислення ризиків та їхніх прийнятих рівнів для декларування небезпечних об'єктів підвищеної небезпеки», затвердженої наказом № 637 Міністерством праці та соціальної політики України від 04.12.2002 р. [3] для нормальної життєдіяльності будь-якого громадянина України вважати неприйнятним:
- значення RТр≤10–5 – для територіального ризику за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі один елемент підвищеної небезпеки;
- значення RІ≤10–6 – для індивідуального ризику людини, що перебуває в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один елемент підвищеної небезпеки;
- значення RC≤10–5 – для соціального ризику за умови загибелі більше 10 осіб протягом року в будь-якому регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має у своєму складі хоча б один елемент підвищеної небезпеки.
В усіх випадках вважати припустимим:
значення територіального ризику Rтр=10–5 ÷ 10–7;
значення індивідуального ризику RІ=10–6 ÷ 10–8;
значення соціального ризику RC=10–5 ÷ 10–7.
Класифікація оцінок допустимості ризику залежно від умов життєдіяльності людини наведена в табл. 2.3.
Таблиця 2.3.
Класифікація оцінки допустимості ризику
| Умови життєдіяльності людини | Рівень ризику смерті за рік | Оцінка допустимості ризику |
| Безпечні | ≤10–8 | Зовсім незначний |
| Відносно безпечні | 10–7 ÷ 10–5 | Відносно невисокий (припустимий) |
| Небезпечні | ≥10–4 | Високий, необхідний захист |
Більшість фахівців у світі вважають, що ймовірність ризику в 10–6 смертей за рік є максимальним рівнем в умовах промислової діяльності на рівні держави.
Максимально прийнятним ризиком для екосистем вважається такий, при якому може постраждати не більше 5% видів біогеоценозу.
Біогеоценоз – сукупність рослин і тварин, що населяють ділянку середовища перебування з більш-менш однорідними умовами життя.
Наприклад, імовірність важкої аварії на АЕС України становить:
- на АЕС Рівне-1 Р=8∙10–5;
- на АЕС Південно-Українська Р=1,5∙10–4;
- на АЕС Запорізька Р=4,7∙10–5.
Для порівняння для усіх АЕС Японії Р=10–6.
Відповідно до норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) за припустимий ризик прийнято:
- для персоналу АЕС RІ=10–3 на рік;
- для населення RІ=5∙10–5 на рік.