Роль моделювання в процесі прийняття рішень
В основі наукового підходу до прийняття рішень в операційному менеджменті, як і в переважній більшості різних наукових галузей, лежать моделі. Що ж розуміється під терміном "модель"? Модель — це умовне представлення реальності, тобто символьно-інформаційне відображення (образ) реального об'єкта, що відтворює останній з деяким визначеним ступенем точності й у формі, відмінній від форми самого об'єкта. Процес створення (побудови) моделі й оперування нею з метою одержання необхідних даних про реальний об'єкт (природно, у прогнозному аспекті) називається моделюванням.
Яку ж роль відіграє використання моделей і моделювання в діяльності операційного менеджера — у процесах прийняття рішень?
Моделі і моделювання є могутнім інструментарієм пізнання реального світу. Операційними менеджерами вони можуть застосовуватися для різних розрахунків, проектування операційних систем, так само як і інших — керування процесами й операційними системами, прогнозування явищ, пов'язаних з функціонуванням операційних систем з різних умов ринку, що розвивається, і суспільних відносин тощо.
Використання математичних моделей, в основному, зводиться до визначення значень деяких величин за відомим значенням решти. Значення останніх можуть бути отримані в результаті спостережень або задаватися з яких-небудь міркувань. Наприклад, вимірюючи певну величину, ми спостерігаємо тільки результати вимірів, по яких потрібно визначити значення самої вимірюваної величини. За прогнозування майбутнього прибутку від реалізації на ринку конкретного виду продукції у визначені періоди часу передвіщаються обсяги продажів у визначених сегментах ринку. Або за прогнозованими обсягами продажів передбачаються складові прибутку організації в конкретний час і в заданому сегменті ринку. Далі, наприклад, за результатами діяльності організації слід вирішувати завдання розпізнання негативних явищ, що погіршують діяльність і на підставі цього визначати відповідні реакції впливу з боку фірми, компанії, спрямовані на "оздоровлення". При цьому, варто помітити, що моделювання можна багаторазово повторювати, змінюючи умови, опис, критерії оцінювання, і дивитися, що з цього вийде. Необхідно пам'ятати, що моделювання працює в межах лише вихідного опису, до якого воно нічого не може додати. Тому те, що виходить за межі вихідних моделей, не може бути виявлено й оцінено.
Важливо підкреслити широкі можливості оперативно-технічного моделювання у процесі проектування чи модернізації операційних систем. До речі, в модель можна включити не тільки математичне подання ситуації, але і персоналу, технічних елементів і підсистем, що будуть впливати на хід подій, виконуючи певні ролі. У даному випадку моделювати слід в реальному масштабі часу. До персоналу, у тому числі і до керівництва, можна застосувати ротацію або переорієнтувати на інші тенденції розвитку ситуації. У такий спосіб можна виявити вплив різноманітних чинників на операційну систему в цілому.
Введення математичних методів у сферу керування і бізнес ставить завдання щодо створення моделей і для процесів прийняття управлінських рішень. Операційний менеджер будь-якої організації згідно з отриманою інформацією (яку завжди можна подати як сукупність значень конкретних величин) має приймати рішення (яке можне бути сукупністю значень визначених величин). А сучасні обчислювальні засоби допоможуть керівництву даних організацій приймати найбільш науково обґрунтовані та виважені рішення і тим самим підвищувати ефективність керування операційними системами. Таким чином, моделі і моделювання як засоби наукового менеджменту покликані допомогти операційним менеджерам зрозуміти природу взаємин у бізнесі і визначити більш раціональні й ефективні способи оцінювання значень вагомих величин у таких відносинах, віднайти спосіб зменшення або хоча б зрозуміти сенс невизначеності, що супроводжує бізнес-плани.
Академік І. Бажин відзначав: "Створення моделей реальних бізнесів-проектів і об'єктів керування є квінтесенцією операційного підходу до розв'язання завдань менеджменту. У дослідженні операцій моделювання він відіграє роль, аналогічну лабораторному експерименту з природничих наук. Це тим більш важливо, що здійснення реального експерименту в сфері керування може занадто дорого обходитися як матеріально, так і в соціальному значенні...".
Побудова моделі допомагає звести складні — і часом нездоланні — чинники, пов'язані з проблемою ухвалення рішення, у логічно струнку схему, доступну для детального аналізу. Така модель дає змогу виявити альтернативні варіанти й оцінити результати, до яких вони приводять, а також дані, необхідні для оцінювання наявних можливостей. Підсумково це забезпечує одержання обґрунтованих висновків; отже, модель стає засобом "формування чіткого уявлення про дійсність".
На сьогодні існує велика гама моделей і методів, що допоможуть операційним менеджерам у прийнятті ефективних рішень. Опанувавши апарат моделювання і вивчивши теорію рішень, операційний менеджер практично буде застрахований від промахів.
Не можна не підкреслити те, що операційному менеджерові не завжди варто будувати модель об'єкта: можна, а іноді і потрібно використовувати вже наявні моделі. Проте менеджер повинний виважено оцінювати, коли і яка модель тотожня реальній ситуації і які обмеження з боку середовища, як користуватися моделлю для одержання необхідних результатів (оцінок), а також як використовувати отримані модельні оцінки для вирішення проблем менеджменту тощо.
Ще одна важлива обставина для операційного менеджера — критерії моделювання (етап 2 на рис. 6.2). Критерії мають відповідати меті передбачуваного рішення. Рідко вдається обійтися одним критерієм, як правило, застосовується група їх. У змісті досягнення мети ця група повинна бути повною (відбивати всі сторони рішення).
Результати моделювання цілковито і окремо порівнюються з відомою інформацією про об'єкт. На цьому базуються точність і повнота моделювання, роблять висновки щодо необхідності і напряму деталізації моделі.
У разі вирішенні недовизначених завдань моделювання стає одним зі способів доопрацювання. По-перше, моделювання уможливлює виявлення ступеня недовизначеності — межі можливого поводження об'єкта (системи) за заданих (неповних) умов. По-друге, за допомогою моделі можна встановити характер поводження об'єкта за тих додаткових чинників, що вносяться у разі інтуїтивного доопрацювання. І, нарешті, по-третє, за допомогою моделі можна "перебирати" різні способи доопрацювання й оцінювати наслідки.