Типи управлінських рішень та вимоги до їх прийняття

У кожній організації приймається велика кількість найрізноманітніших рішень, які в менеджменті класифікують за різними ознаками (табл. 3.1).

За функціональним призначенням:

- планові: стосуються планування діяльності організації та її підрозділів;

- організаційні: структурують відносини в організації; визначають повноваження і відповідальність пра­цівників та коло їх обов'язків; використовують для розподілу виробничих завдань;

- регулюючі: регулюють перебіг процесів в органі­зації, усувають відхилення від запланованого;

- активізуючі: спрямовані на активацію певних дій персоналу, заохочують до кращого виконання роботи;

- контрольні: стосуються вибору засобів і методів контролю за перебігом процесів.

Таблиця 3.1

Типи управлінських рішень

За змістом:

- економічні: спрямовані на вибір ефективних методів управління економічними процесами в організації (встановлення ціни, визначення форм і систем оплати праці, використання прибутку тощо);

- соціальні: зорієнтовані на вибір ефективних мето­дів управління соціальними процесами (управління конфліктами, розвиток персоналу, поліпшення умов праці тощо);

- технічні: пов'язані з функціонуванням технічної складової (вибір технологій, налагодження, регулювання, вдосконалення техпроцесів тощо);

- наукові: стосуються вибору напряму науково-дослідних робіт, впровадження інновацій тощо.

За характером дій:

- директивні: потребують обов'язкового виконання;

- нормативні: служать орієнтиром, стандартом при прийнятті інших рішень у даній сфері;

- методичні: у них дається детальний опис дій, які необхідно виконати у певній ситуації;

- рекомендаційні: рекомендують, як краще вчинити в певній ситуації, але залишають право вибору іншого рішення;

- дозвільні: дозволяють певні дії.

За часом дії:

- стратегічні: спрямовані на визначення стратегічних цілей та завдань, розрахованих на тривалу перспективу (5—15 років чи більше);

- тактичні: стосуються вибору способів і методів реалізації стратегії, розраховані на 1—2 роки;

- оперативні: визначають конкретні заходи (розраховані на реалізацію протягом 1 року), за якими здійсню­ється організація і регулювання виробничих процесів.

За напрямом впливу:

- внутрішнього спрямування: спрямовані всередину організації для впливу на стан чи функціонування її внутрішніх складових;

- зовнішнього спрямування: визначають способи й методи взаємодії організації із зовнішнім середовищем.

За способом прийняття:

- індивідуальні: приймаються одноосібно людиною, яка має на це повноваження;

- колегіальні: приймаються після досягнення консенсусу групою фахівців;

- колективні: приймаються всім колективом, якого стосується проблема.

За рівнем прийняття рішень:

- організація в цілому: приймаються вищим рівнем менеджменту;

- структурні підрозділи: приймаються лінійними керівниками середніх та низових рівнів;

- функціональні служби: приймаються функціональними менеджерами;

- окремі працівники: приймаються індивідами (наприклад, вибір способу виконання дорученого завдання).

За ступенем ефективності:

- оптимальні: ставлять за мету вибір найкращого рішення;

- раціональні: передбачають вибір рішення, яке дає змогу ліквідувати проблему, але не є найкращим (приймаються за умов обмеженості ресурсів).

За методами підготовки:

- креативні: використовують творчий підхід для генерування ідей щодо розв'язання проблеми;

- евристичні: прийняття рішення через «осяяння» (засновані на логіці, досвіді, здоровому глузді);

- репродуктивні: використовують відомі й раніше вживані способи розв'язання проблеми (відтворюються раніше прийняті рішення).

За ступенем структурованості:

- структуровані;

- слабоструктуровані;

- неструктуровані.

Управлінські рішення мають відповідати певним вимогам:

- здатність до реалізації;

- своєчасність;

- оптимальність (економічність, ефективність);

- наукова обґрунтованість;

- однозначність;

- об’єктивність;

- правомочність і законність;

- простота, чіткість, стислість викладання.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• Далее ⇒