Imperfectum 2. Plusquamperfectum

Сполучення приголосних

Сполучення з [h] зустрічається в словах грецького походження:

сh – [х]: schola [схóля] – школа;

рh – [ф]: philosophia [фільозóфіа] – філософія;

rh – [р]: rhythmus[ рíтмус] – ритм;

th – [т]: theatrum [теáтрум] –театр;

Буквосполучення

ngu – перед голосним, вимовляється як [нгв]: lingua – [лінгва] – мова;

qu – перед голосним вимовляється як [кв]: quadrātum [квадратум] – квадрат;

suперед голосним вимовляється як [св]: consuetudo– [консветýдо] – звичка,

але [су] в словіsuus[cуус] – свій;

ti – перед голосним вимовляється як [ці]: natio – [нáціо] – нація, як [ті] після s, t, x: bestia – [бéстіа] – звір;

ti вимовляється, як [тi], якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть n:

totīus [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий;

montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора.

NB! Сполучення muta cum liquida.Німі приголосні p, b, d, t, c, g,сполучаючись з плавнимиl, r,утворюють групу неподільних приголосних.

IV. Поділ на склади

Число складів у латинській мові відповідає числу голосних звуків. Склад, який закінчується на голосний, вважається відкритим. Закритим вважається склад який закінчується на приголосний. Склади рахуються з кінця слова:

mo-nu-men-tum

4 3 2 1

Поділ на склади відбувається:

1) між двома голосними: sci-en-ti-a

4 3 2 1

2) між голосним та поодиноким приголосним: do-mus; між дифтонгом та поодиноким приголосним: cau-sa 2 1

2 1

3) перед сполученням muta cum liquida: pa-tri-a

3 2 1

4) у групі приголосних:

а) між двома приголосними: lec-ti-o, ses-si-o

3 2 1 3 2 1

б) у групі з трьох приголосних – перед останнім (крім сполучень групи muta cum liquida): sanc- tus, але doc- tri -na

2 1 3 2 1

5) префікси виділяються: de-scen-do

3 2 1

V. Наголос

Наголос у латинській мові ніколи не ставиться на першому складі від кінця слова.

Наголос ставиться на другому складі від кінця, якщо віндовгийабозакритий: a-mī-cus ma-gis-ter

3 2 1 3 2 1

Якщо другий склад від кінця слова короткий, або відкритий, наголос переноситься натретій склад:

′fe - mĭ- na prae - ′si – di – um

3 2 1 4 3 2 1

Довгота i короткiсть складу

I. Правила довготи (Наголос на другому складi від кiнця слова)

1. Голосний довгий, якщо над ним стоїть знак довготи ( ˉ ) (природна довгота):

natūra [na-tū-ra] – природа; longitūdo [lon-gi-tū-do] – довжина.

2. Дифтонги i диграфи завжди довгi: diaeta [di-ae-ta] – дiєта.

3. Голосний довгий за положенням, якщо вiн стоїть перед двома i бiльше приголосними: fundamentum [fun-da-men-tum] – основа; instrumentum [in-stru-men-tum] – знаряддя.

4. Голосний завжди довгий перед приголосними х або z:

reflexus [re-fle-xus] – рефлекс; oryza[o-ry-za] – рис.

ІІ. Правила короткостi (Наголос на третьому складi від кiнця слова)

1. Голосний короткий, якщо над ним стоїть знак короткостi ( ˘) (природна короткiсть): littĕra [lit-tĕ-ra] – буква; numĕrus [nu-mĕ-rus] – число.

2. Голосний перед голосним короткий:

obligatio [ob-li-ga-ti-o] – зобов’язання; praemium [prae-mi-um] – нагорода.

3. Голосний короткий перед h i сполученнями ch, ph, th, rh, sch:

contraho [con-tra-ho] – я стягую; philosophus [phi-lo-so-phus] – фiлософ.

4. Голосний короткий перед сполученням нiмих приголосних iз плавними: b, p, d, t, c, g зl або r (bl, br, рl, pr, tl, tr, cl, cr, gl, gr, dl, dr): cerebrum [ce-re-brum] – мозок; centimetrum [cen-ti-me-trum] – сантиметр.

Якщо довготу i короткiсть складу за положенням визначити неможливо, слiд звернутись до словника, де довгота позначається знаком ˉ, а короткiсть – ˘.

Вправи

І. Прочитайте слова. Поясніть вимову дифтонгів і диграфів:

aetas, auditorium, causa, proelium, poēta, praetor, vae, aes, praesens, роеnа, nauta, praemium, praesidium, quae, аër, аеra, Graecus, sаере, Eurōpa, Aegeus, Аеgyptus, Саuсăsus, аеternus.

II. Прочитайте слова. Поясніть правила вимови приголосного с:

aedificium, Cicěro, Cato, copia, civis, saecŭlum, punctum, crimen, dictātor, cursus, occido, receptum, cognōmen, prospectus, nascor, candidātus, caecus, саеlum, Саеsar, participium, curator, scio, vinco, dictor, coepi, cursus, dico, pactum, cibus, doctor, docens, vicinus, intellectus, cognosco, victoria, conflictus, credo, corpus, disciplina, scribo, secundus, curo.

ІІІ. Прочитайте слова. Поясніть вимову приголосних s i x:

Аsiа, discussio, illusio, basilĭca, sensus, mos, lex, bis, gens, praesidium, plus, senex, exercĭtus, exemplum, miser, secundus, honestus, usus, scribo, disco, musca, silva, si, nisi, desertor, sed, semper, casus, senātus, ferox, rosa, mensis, primus, exĭtus, extra, dexter, Xerxes, sextus, visus, exemplar, sociālis, externus, sacrficium, saltus.

IV. Прочитайте слова. Поясніть вимову сполучення ti:

antiquus, Latium, bestiа, natio, obligatio, prudentia, distantia, gratia, titŭlus, testis, stultitia, vitium, donatio, actio, sanctio, stipendium, participium, spatium, iustitia.

V. Прочитайте слова. Поясніть вимову буквосполучень ch, ph, th, rh:

Achīlles, chirurgus, architectus, schema, labyrinthus, Themis, authentĭcum, schola, triumphus, rhetorĭca, еlephāntus, symphonia, Carthăgo, thesaurus, Gracchus, Pyrrhus, sphaera, phalanx, Prometheus, Sophŏcles, delphīnus, Boristhenes.

VI. Прочитайте слова. Поясніть вимову буквосполучень su, ngu, qu :

lingua, Suebi, qui, quod, colloquium, аеquus, propinquus, pinguis, quadrātum,angŭlus, singulāris, qualificatio, quantum, quorum, consuetūdo, suavis, suasoria, summa, substantia, quamquam, qualĭtas, Sequāni, quartus, quaestor, quodlĭbet, quinque.

VII. Прочитайте слова, поділіть їх на склади. Поясніть правила наголосу:

agricultūra, alĭbi, Alexander, aqua, intervallum, humānus, gloria, fabŭla, littěra, agricŏla, collectio, Syracūsae, Lacedaemonius, qualĭtas, quantum, liquĭdus, sequester, unguis, lector, respublĭca, Romāni, Helěna, Titus Livius, Pythia, Pythagŏras, Daedălus, Germānus, sуllăbа, declāro, humānus, аrēna, Ноmērus, Cicĕro, collēga, Аthēnae, роēta, machĭna, аquĭla, аmīса, Corsĭca, domǐnus, delрhīnus, candĭdus, datīvus, valĭdus, оссĭdo, antīquus, Iuppĭter, persōna, inсŏlа, Eurōpa, atŏmus, Осtōber, saecŭlum, fortūna, tabŭla, асcūso, cirсŭlus, edŭco, еdūco, gubernātor, oсеănus, bibliothēса, Demosthēnes, Democrĭtus, Неraclītus, adverbium, argumеntum, instrumentum, genetīvus, substantīvum, pericŭlum, Italĭcus, Vercingetŏrix, vestimentum, spectacŭlum, Еpicūrus, manipŭlus, Syracūsae, Spartānus, Thermopўlae.

Заняття 2. Verbum (дієслово)

План:

1. Загальні відомості про граматичні категорії дієслова.

2. Дієвідміни.

3. Основи й основні форми дієслова.

4. Теперішній час дійсного способу активного стану (Praesens indicatīvi actīvi).

5. Наказовий спосіб теперішнього часу (Imperatīvus praesentis).

6. Наказовий спосіб майбутнього часу (Imperatīvus futūri).

І. Граматичні категорії дієслова.

І. Tempus (час) :

Система інфекта : Система перфекта :

Praesens 1. Perfectum

Imperfectum 2. Plusquamperfectum

3. Futūrum I 3. Futūrum II

II. Modus (Спосіб) :

Indicatīvus Imperatīvus Coniunctīvus

дійсний спосіб наказовий спосіб умовний спосіб

ІІІ. Genus (Стан) :

Actīvum Passīvum

активний стан пасивний стан

IV. Numěrus (Число) :

Singulāris Plurālis

однина множина

V. Persōna (Особа) :

Prima перша

Secunda друга

Tertiaтретя

Крім особових форм у латинській мові вживаються неособові форми дієслова:infinitīvus, participium, gerundium, gerundīvum, supīnum.

VІ. Coniugatio Дієвідміна

Латинські дієслова поділяються на чотири дієвідміни за закінченням основи інфекта.

Якщо від дієслів у неозначеній формі відкинути закінчення -re (1,2,4 дієвідміни), -ěre (3 дієвідміна), то ми одержимо основу інфекта.

gubernāre – gubernā- 1

respondēre – respondē- 2

legěre – leg- 3

audīre – audī- 4

III. Основи й основні форми дієслова

Усі особові і неособові форми дієслова утворюються від трьох основ, які визначаються за словниковою формою дієслова.

У словнику подаються чотири основні форми дієслова: scribo, scripsi, scriptum, scriběre – 3.

I. Praesens indicatīvi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану: scribo.

ІІ. Perfectum indicatīvi actīvi (persōna prima, singulāris) 1-а особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану: scripsi.

ІІІ. Supīnum (віддієслівний іменник середнього роду): scriptum.

IV. Infinitīvus praesentis actīvi (неозначена форма теперішнього часу активного стану): scriběre(3 дієвідміна).

NB! Якщо у дієслова відсутня одна з основних форм, то у словнику стоїть прочерк: floreo, ui,–,ēre 2 – процвітати.

NB!Щоб розрізняти дієслова ІІ і ІІІ дієвідмін, треба звернути увагу на те, що у дієсловах ІІ дієвідміни в неозначеній формі ēдовге і наголошене. У словах ІІІ дієвідміни голосний ĕкороткий і наголос переходить на третій склад від кінця слова: exercēre (II) – тренувати, вправляти

agĕre (III) – діяти, робити

habēre (II) – мати

defendĕre (III) – захищати

NB! Переважна більшість дієслів 1 і 4 дієвідмін мають певну регулярність в утворенні чотирьох основних форм.

Дієслова І дієвідміни мають перфект на -āvi, супін на -ātum, інфінітив на -āre : affirmo, āvi, ātum, āre – стверджувати

amo, āvi, ātum, āre – любити

appello, āvi, ātum, āre – називати, оголошувати

clamo, āvi, ātum, āre – кричати

erro, āvi, ātum, āre – помилятися, блукати

але do, dedi, datum, dāre – давати, дарувати, платити

Дієслова ІV дієвідміни мають перфект на -īvi, супін на -ītum, інфінітив на –īre : dormio, īvi, ītum, īre – спати

audio, īvi, ītum, īre – слухати, чути

definio, īvi, ītum, īre – визначати, обмежувати

але consentio, sensi, sensum, īre – погоджуватися

У таких випадках для регулярних дієслів у словнику дається тільки перша форма словникового запису із вказівкою на дієвідміну: affirmo1 – стверджувати, amo1 – любити, appello 1 – називати, оголошувати, dormio 4 – спати, audio 4 – слухати, чути, definio 4 – визначати, обмежувати, а для всіх інших повний запис.

ІV. Praesens indicatīvi actīvi(теперішній час дійсного способу активного стану)

Правило утворення:до основи інфекта додаються особові закінчення активного стану:

NB! У дієсловах І дієвідміни у 1-й особі однини кінцевий голосний основи ā зливається із закінченням– о: ā+o=o.

Laudāre - 1 дієвідміна (хвалити), основа інфекта laudā-:

У дієсловах ІІ дієвідміни особові закінчення приєднуються безпосередньо до основи інфекта.

Docēre - 2 дієвідміна (навчати), основа інфекта docē-:

У дієсловах ІІІа дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляються з’єднувальні (сполучні) голосні: – ĭ–(2, 3 особа, однини; 1, 2 особа множини), –u– (3 особа множини).

Scriběre–3дієвідміна (писати), основа інфекта scrib-:

У дієсловах ІІІb дієвідміни між основою інфекта і закінченням вставляється голосний –u– (3 особа множини).

Capěre–3дієвідміна (брати), основа інфекта capi-:

У дієсловах ІV дієвідміни у 3 особі множини між основою інфекта і закінчення вставляється голосний –u–(3 особа множини).

Munīre – 4дієвідміна (укріплювати), основа інфекта munī-:

V. Imperatīvus praesentis actīvi

Наказовий спосіб теперішнього часу активного стану має форми другої особи однини і множини. У 2-й особі однини І, ІІ і ІV дієвідміни вживається основа інфекта. У дієслів ІІІ дієвідміни до основи інфекта додається закінчення -е.

NB!У дієслів dicěre dic! говори!

ducěre duc! веди!

facěre fac! роби!

ferre fer! неси!

esse:es!будь!este!будьте!

У 2 особі множини до основи інфекта додається закінчення -te (I, II, IV дієвідміни) у ІІІ дієвідміні основа інфекта + ĭ + te (порівн.: укр. слухайте!).

Заперечена форма наказового способу складається із наказового способу неправильного дієслова nolo (не бажаю) у 2 особі однини чи множини і неозначеної форми дієслова.

VI.Imperatīvus futūri actīvi et passīvi

Відповідно утворюється imperatīvus futūri actīvi і інших дієвідмін.

Як показує сама назва, imperatīvus futūri говорить про дію не негайну, а бажану згодом. Тому він особливо вживаний в законах, угодах, заповітах, настановах. Часто йому передує один з майбутніх часів дійсного способу: Сum littĕras meas accepĕris, venīto. – Коли отримаєш мої листи, приходь.

Imperatīvus futūri від дієслова esse:

Censōres bini sunto. Нехай будуть два цензори.

Деякі дієслова мають тільки imperatīvus futūri actīvi: scio, scīre (знати) – scito (знай), scitōte (знайте); memĭni, meminisse (пам’ятати) – memento (пам’ятай), mementōte (пам’ятайте).

Вправи

І. Утворіть від 1-ої особи однини неозначену форму дієслів:

affirmo 1, impero 1, procuro 1, sto 1, veto 1, abstineo 2, debeo 2, deleo 2, habeo 2, maneo 2, ago 3, colo 3, corrigo 3, credo 3, depono 3, gero 3, convenio 4, custodio 4, erudio 4, finio 4, scio 4.

II. Визначте за інфінітивом дієвідміну поданих дієслів:

salvēre, sperāre, spirāre, tacēre, valēre, vetāre, vidēre, vivĕre, errāre, iurāre, separāre, nocēre, valēre, petěre, vincěre, punīre, servīre, servāre, mittěre, erudīre, corrumpěre, discěre, orāre, reperīre.

III. Визначте граматичні форми дієслів (особу, число, час):

taceo, laborat, scribis, usurpant, studēmus, clamas, ducĭtis, protegis, dividĭtis, vendo, vetat, definīmus, consentit, agis, credunt, sperāte!, noli clamāre!, vide!, fide ! valēmus, nolīte festināre!

IV. Утворіть наказову форму теперішнього та майбутнього часу:

porto 1, rogo 1, gaudeo 2, rideo 2, cognosco 3, facio 3, rego 3, audio 4, finio 4.

V. Перекладіть на рідну мову:

1. Postulāmus. 2. Bene facĭte, quod facĭtis. 3. Ut sentio, ita dico. 4. Cur male discunt ? 5. Nihil habet. 6. Fac quod dico. 7. Qui honeste vivit, bene vivit. 8. Si interrogāmus respondēte! 9. Si narro audīre debētis. 10. Semper bene laborāre debēmus. 11. Qui scribit, bis legit. 12. Quid times ? 13. Audīte multa, dicĭte pauca. 14. Bene lego, sed male scribo. 15. Quod facis, bene fac! 16. Si vales, bene est, ego valеo. 17. Bene discĭte. 18. Dum docēmus discĭmus. 19.Qui bene audit bene discit. 20. Bene discĕre debēmus. 21. Laborāre debētis. 22. Quo vadis? 23. Cur male legĭtis? 24. Semper sperāre licet. 25. Nihil audīmus.

VI. Визначте від яких латинських слів походять українські запозичення:

формувати, аплодувати, ілюмінувати, ігнорувати, тероризувати, консервувати, демонструвати, мігрувати, мілітаризувати, демілітаризувати, демобілізувати, сервірувати, адмініструвати.

VIІ. Визначте, які слова походять від латинських дієслів:

adminіstrāre, gubernāre, laborāre, studēre, docēre, conservāre, servāre, servīre, finīre, donāre, curāre, respondēre, refrigerāre, transportāre, praesiděre, licěre, sanāre, aspirāre.

Самостійна робота:Займенники // Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова. Підручник. – С. 27-30, 31-32, 33 текст, впр. 2, 3, 4. 4 год.

Заняття 3. Nomen substantivum (іменник). Declinatio 1-2

План:

1. Граматичні категорії іменника.

2. Іменники І відміни.

3. Іменники ІІ відміни.

4. Відмінювання дієслова esse(бути).

5. Порядок слів у латинському простому реченні.

І. Граматичні категорії іменника

1. Genus (рід)

masculīnum(m) – чоловічий

feminīnum(f) – жіночий

neutrum(n) – середній

Рід іменника перевіряємо за словником. Родова ознака іменника у латинській та в українській і російській мовах може не збігатися.

Наприклад: liber, bri (m) – книга, lex, legis (f) – закон

Для деяких іменників рід визначається за значенням. Так, до чоловічого роду належать назви осіб чоловічої статі, річок, вітрів, місяців: domĭnus, i (m) –хазяїн, agricŏla, ae (m) – землероб. До жіночого роду належать назви осіб жіночої статі, дерев, країн та островів: mater, tris (f) – мати, Eurōpa, ae (f) – Європа, laurus, i (f) – лавр. До середнього роду належать назви хімічних елементів, незмінні слова: Kalium, і (n), Cuprum, i (n).

У латинській мові є також імена спільного роду: aquĭla, ae (m,f) – орел, canis, is (m,f) – собака.

2. Numěrus (число)

Singulāris (Sing.) – однина

Plurālis (Plur.) – множина

Деякі іменники в латинській мові вживаються тільки в однині (singulāria tantum): pecunia, ae (f)– гроші, scientia, ae (f)– знання. Деякі слова вживаються тільки у множині (plurālia tantum): castra, ōrum (n) – табір, arma, ōrum (n) – зброя.

3. Casus (відмінок)

Nominatīvus (N., Nom.)–називний

Genitīvus (G., Gen.)–родовий

Datīvus (D., Dat.)–давальний

Accusatīvus (Acc.)– знахідний

Ablatīvus (Abl.)–орудний (місцевий, відкладний)

Vocatīvus (V., Voc.)–кличний відмінок

4. Declinatio (відміна)

Існує 5 відмін.

Історично в основі розподілу іменників на п’ять відмін лежить розрізнення основ за кінцевим звуком:

Практично відміна іменника визначається за закінченням родового відмінка однини, яке фіксується у словнику:

У словниках іменник подається у двох формах: vita, ae (f) –життя

Nom. sing.– vitaGen. sing.– vitae.

ІІ. Іменники І відміни

Правило 1.До першої відміни належать іменники жіночого роду, які у Nom. sing.закінчуються на–а,а уGen.sing. –на–ае.

terra, ae (f) – земля Roma, ae (f) – Рим

patria, ae (f) – батьківщина vita, ae (f) – життя

fortūna, ae (f) – доля magistra, ae (f) – вчитель

Правило 2.Практичну основу іменника визначаємо, відкинувши закінчення Gen. sing. –ае.

Правило 3.За І відміною змінюються також:

1) прикметники жіночого роду, які закінчуються на – а:

bona- добра

magna – велика

2) присвійні займенники жіночого роду, які закінчуються на – а:

mea – моя

tua – твоя

3) Порядкові числівники:

prima – перша tertia– третя

secunda – друга quarta – четверта

Римляни говорили „Nulla regǔla sine exeptione est“( Немає правила без винятку).

Особливості відмінювання іменників І відміни

1. До І відміни належать іменники чоловічого роду, що означають назви професій, рід занять, національність, власне ім’я:

collēga, ae(m) – товариш

agricŏla, ae(m) – землероб

nauta, ae(m) – моряк

Catilina, ae(m) – Катіліна

Numa, ae(m) – Нума

Celta, ae(m) – кельт

Persa, ae(m) – перс

Sequana, ae(m) – Секвана (Сена)

Garumna, ae(m) – Гарумна (Гаронна)

2. Деякі іменники І відміни вживаються тільки у множині.

Kalendae, ārum(f, pl.t)–Календи

nuptiae, ārum(f, pl.t) – шлюб, весілля

Athenae, ārum(f) – Афіни

3. Декілька іменників першої відміни мають різні значення в однині та множині:

Однина Множина

copia, ae (f) – багатство copiae, ārum (f) – війско

littěra, ae (f) – буква litterae, ārum (f) – лист, література

fortūna, ae (f) – доля fortunae, ārum (f) – майно, багатство

Зразок відмінювання іменників І відміни

lingua latīna(латинська мова)

ІІІ. Іменники ІІ відміни

Правило:До другої відміни належать іменники та прикметники чоловічого й середнього роду, які у Gen. sing.закінчуються на-і.

У Nom.sing.іменники і прикметники чоловічого роду мають закінчення:

1) -us: domĭnus, i (m) – хазяїн

deus, i (m) – бог

amīcus, i (m) – друг

servus, i (m) – раб

2)-er: puer, i (m) – хлопчик

liber, bri (m) – книга

vesper, i (m) – вечір

magister, tri (m) – вчитель

3) іменник на-ir: vir, i (m) – чоловік, лицар

Іменники середнього роду вNom.sing.мають закінчення -um:

decretum, i (n) – декрет

subsidium, i (n) – субсидія, допомога

oppĭdum, i (n) – місто

Примітка 1: За ІІ відміною змінюються деякі іменники жіночого роду із закінченням -usу Nom.sing.

а)назви країн, островів, міст, дерев:

Aegyptus, i (f) – Єгипет, laurus, i (f) – лавр, Cyprus, i (f) – Кіпр,

Corinthus, i (f) – Коринф

б)загальні іменники:humus, i (f) – грунт

4)прикметники чоловічого роду, які закінчуються на -us, -er:

bonus- добрий

liber - вільний

прикметники середнього роду, які закінчуються на -um:

bonum– добре

magnum – велике

2) присвійні займенники чоловічого роду, які закінчуються на -us, -er:

meus – мій

noster – наш

присвійні займенники середнього роду, які закінчуються на -um:

meum– моє

3) Числівники чоловічого та середнього роду:

primus, um – перший, е tertius, um – третій, є

secundus, um – другий, е quartus, um – четвертий, е

Примітка 2:До ІІ відміни належать деякі загальні іменники середнього роду із закінченням -usу Nom.sing. : virus, i (n) – отрута, vulgus, i (n) – натовп, юрба

Особливості іменників ІІ відміни:

1. Тільки у словах чоловічого роду на –usв однині Voc. має закінчення –е.В усіх останніх випадкахVoc. = Nom.

2. Іменники на -erподіляються на 2 групи:

а) які зберігають-ев усіх відмінках:puer, i (m) – хлопчик;

б)які зберігають -етільки в Nom., Voc. sing.:magister, tri (m) – вчитель.

3. Деякі іменники ІІ відміни вживаються тільки у множині:

castra, ōrum (n) pl.t. – табір

arma, ōrum (n) pl.t. – зброя

liběri, ōrum (m) pl.t. – діти

bona, ōrum (n) pl.t. – майно

acta, ōrum (n) pl.t. – дії

NB! Іменник deus, i (m) – бог у Voc.sing. має форму deus;

Nom.Voc.plur. dei – di

Dat. Abl.plur. deis, diis, dis

Gen.plur. deum deōrum

Зразки відмінювання іменників ІІ відміни

amīcus bonus(добрий друг)

magíster pulcher(красивий учитель)

exemplum bonum(хороший приклад)

ІV.Відмінювання дієсловаsum, fui, –, esse(бути) в Praesens indicatīvi actīvi

5.Порядок слів у латинському простому реченні

Порядок слів у латинській мові відносно вільний. Пов’язане це з тим, що багатство морфологічних форм дає можливість встановити синтаксичний зв’язок між членами речення за флексіями. Але тенденції до певного порядку слів у латинському реченні досить помітні.

а) підмет (subiectum) здебільшого ставиться на першому місці;

б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому;

в) прямий додаток стоїть тільки в акузативі без прийменника перед присудком;

г) узгоджене означення стоїть переважно після означуваного слова.

Уживання будь-якого члена речення з порушенням цих тенденцій підкреслює змістове або емоційне значення цього слова.

Дієслово esse (бути) у значенні дієслова-зв’язки не пропускається, за винятком прислів’їв, крилатих висловів, сентенцій.

Іменна частина складеного присудка може виражаєтися іменником, прикметником, дієприкметником, займенником і стоїть у номінативі, узгоджуючись із підметом.

Заперечення при дієсловах не змінює дієслівного керування і побудови речення.

У латинському заперечному реченні може бути тільки одне заперечення. Якщо в реченні є два заперечення, то все висловлювання набуває позитивного змісту.

Вправи

I.Визначте відміну іменників:

casus, us; mulier, ēris; femĭna, ae; spes, spei ; theātrum, i ; cor, cordis ; dea, ae; domĭna, ae; pater, tris ; pax, pacis ; urbs, urbis ; consensus, us ; cornu, us ; cultus, us ; dies, ēi ; domus, us ; exĭtus, us ; fides, ei ; fructus, us ; res, rei; multitūdo, ĭnis; natio, ōnis; necessĭtas, ātis ; humus, i; corpus, ōris ; cursus, us ; crudelĭtas, ātis ; tristitia, ae ; dens, dentis ; filius, i ; forum, i ; umbra, ae ; fundus, i.

II. Провідміняйте наступні іменники:

amīca, ae (f) – подруга, кохана asĭnus, i (m) – осел

domĭna, ae (f) – господиня, пані campus, i (m) – поле, пустище

incŏla, ae (m) – житель amicus, i (m) – друг

magistra, ae (f) – вчителька donum, i (n) – подарунок

puella, ae (f) – дівчина, дочка donum, i (n) – подарунок

silva, ae (f) – ліс exemplum, i (n) – приклад, зразок

pugna, ae (f) – бій, битва gladius, i (m) – меч

terra, ae (f) – земля malum, i (n) – яблуко

via, ae (f) – дорога, шлях ocŭlus, i (m) – око

bestia, ae (f) – тварина, звір verbum, i (n) – слово

ІІI. Визначте граматичні форми іменників (відмінок і число), запишіть словникову форму, перекладіть.

Зразок виконання: magistram –Acc. s.,magistra, ae(f) вчительку

pecuniā, verbo, diligentiam, amicos, vitae, amīcas, agricŏlis, incolārum, dominōrum, moram, filias, viis, amico, victoriae, malōrum, linguārum, verba, discipulōrum, concordia, oppĭda, discipǔli, servos.

ІV. Провідміняйте словосполучення:

filius adoptīvus; popŭlus opressus; puer tuus; causa publĭca, negotium bonum,

circŭlus vitiōsus, noster collēga doctus, planta magna et pulchra, tuum praemium magnum.

V. Визначте відміну, рід, число, відмінок іменників та прикметників й займенників. Зразок виконання: in oppido antiquo– Abl.sing, II в.oppidum antiquum– у давньому місті.

filiam tuam, cum liběris meis, in Romā antiquā, pro patriā nostra, in campo lato, bella iusta, unum servum, aedificia alta, a magisto vestro, suo consilio bono, ex decreto, viro modesto, exemplis malis, mei collegae boni

VI. Узгодьте прикметники і присвійні займенники з іменниками:

femĭna, ae (f) Romānus, a, um

poēta, ae (m) clarus, a, um

popŭlus, i (m) antiquus, a, um

testamentum, i (n) meus, mea, meum

filius, a, um vester, vestra, vestrum

VII. Перекладіть речення на рідну мову:

1. Italia est magna paeninsŭla Eurōpae. 2. Roma et Genua sunt in Italiā. 3. Patriam amāre et defenděre debēmus. 4. Incŏlae Italiae nautae et agricŏlae sunt. 5. Charta non erubescit. 6. Historia est magistra vitae. 7. Aurōra musis amīca est. 8. Non scholae, sed vitae discĭmus. 9. Linguam Latīnam discĭmus. 10. Ad nonnullas disciplīnas scientia linguārum antiquārum necessaria est. 11. Puer librum Latīnum legit. 12. Magistra discipŭlas docet. 13. Magistra rogat, discipŭla respondet. 14. Ex lіngua stulta incommŏda multa. 15. Pecuniam non habeo. 16. Bonam filiam habet. 17. Culpam negant. 18. Filia epistŏlam legit. 19. Domĭna non laborat. 20. Pro patriā fortĭter pugnāte! 21. Athenae in Graeciā sunt. 22. Terra nostra multas silvas habet. 23. In Italiā frumentum bonum crescit. 24. Scythi sagittas, gladios et scuta habent. 25. Italia antiqua patria multōrum populōrum est. 26. In pericŭlis amīci veri sunt praesidium firmum. 27. Oppĭda Romanōrum firmos et altos muros habent. 28. Exempla mala discipulōrum pigrōrum discipŭlis bonis nocent. 29. Templa deōrum et deārum apud Graecos et Romānos magnifĭca sunt. 30. In oppidis antiquis sunt theatra, gymnasia, templa. 31. Inter oppĭdum et hortum tuum sunt agri. 32. Romāni in pugnā multos inimīcos occīdunt. 33. Stultōrum infinītus est numěrus. 34. Fortūna apud Graecos antiquos dea est. 35. Discipŭli in schola discunt. 36. Popŭlus Romānus in Capitolio convenit. 37. Credĭte mihi, semper vobis credo.

De Germaniā antiquā

Gaius Iulius Caesar et Publius Cornelius Tacĭtus vitam incolārum Germaniae antiquae descrĭbunt. Incŏlae Germaniae antiquae agricultūrae non student et littěras neglegunt. Vita incolārum liběra est. Incŏlae Germaniae in casis parvis habĭtant. In pugnis hastas gerunt.

Слова до тексту

agricultura, ae (f) – сільське господарство

antiquus, a, um – давній, стародавній

casa, ae (f) – хата, дім, будинок

describo, psi, ptum 3 – описувати

gero, gessi, gestum 3 – нести, вести

habĭto 1 – проживати, мешкати

hasta, ae (f) – спис

incŏla, ae (m) – житель, мешканець

liber, a, um – вільний

littěra, ae (f) – літера, буква, (pl. t.) письменність, література

neglego, lexi, lectum 3 – нехтувати

parvus, a, um - маленький

pugna, ae (f) – битва

studeo, ui, -, 2 – вивчати

vita, ae (f) – життя

De Graecōrum et Romanōrum deis

Graeci et Romāni non unum deum, sed multos deos deasque colunt. Primus in numěro deōrum Iuppĭter est, Saturni filius, domĭnus mundi. Locus, ubi Iuppĭter solio sedet et mundi imperium tenet, est Olympus. Neptūnus secundus filius Saturni est. Neptūnus in Oceāno regnat. Pluto, Saturni tertius filius, horrĭdus est umbrārum domĭnus, deus inferōrum. Pluto sub terrā regnat.

Слова до тексту

colo, colui, cultum 3 – обробляти

dea, ae (f) – богиня

deus, i (m) – бог

domĭnus, i (m) – хазяїн

filius, i (m) – син

Graecus, i (m) – грек

horrĭdus, a, um – волосатий, суворий, дикий

imperium, i(n) – влада

inferі, ōrum (m) – мешканці підземного царста, мерці

Iuppĭter, Iovi (m) – Юпітер

locus,i (m) – місце

multus, a, um – численний

mundus, i (m) – світ

Neptūnus i (m) – Нептун, бог океанів, морів, річок

numěrus, i (m) – число

Oceāno i (m) – океан

Olympus, i (m) – Олімп, гора в Греції, місцеперебування богів

Pluto, ōnis (m) – Плутон, бог підземного царства

primus, a, um – перший

regno 1 – правити

Romānus, i (m) – римлянин

Saturnus, i (m) – Сатурн

secundus, a, um – другий

sedeo, sedi, sessum 2 – сидіти

solium, i (n) – престол, царська влада

teneo, ui, ntum 2 – тримати, досягати, володіти

terra, ae (f) – земля

tertius, a, um – третій

ubi – де

umbra, ae (f) – тінь

unus, a, um – один

VIII. Визначте від яких латинських слів походять українські запозичення: аграрний, адвокат, акваріум, арбітраж, арена, біс (на біс), вітамін, гербарій, гонорар, гуманний, імперія, карта, копія, лінгвіст, магістр, патріот, персона, плантація, популізм, популярний, санаторій, територія, трибун, філіал, фортуна, форум, юстиція.

IX. Визначте, які українські слова походять від латинських іменників І, ІІ відміни: causa, officium, acta, forma, fabrĭca, collega, secretum, candidātus, regŭla, bestia, concordia, ocŭlus, formŭla, industria, ornamentum, fabŭla, memoria, medĭcus, nota, poena, triumphus, sententia, tabŭla, villa, potentia, doctrīnа, ager, arbĭter, commercium, credĭtum, decretum, depositum, factum, fundamentum, humus, instrumentum, minister, momentum, praemium, subsidium, gratia, numěrus, intervallum, victoria, vita, locus, argumentum.

Самостійна робота:Прикметники I-II відмін. Присвійні займенники // Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова. Підручник. – С. 26-31 впр. 2, 3. 2 год.Синтаксис простого речення// Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латинська мова. Підручник. – С.54-55; с.57 впр.3, 4. с. 20 текст.2 год.

Заняття 4. Часи системи інфекта дійсного способу активного та пасивного стану

План:

1. Минулий час недоконаного виду дійсного способу активного стану (Imperfectum indicatīvi actīvi).

2. Майбутній час недоконаного виду дійсного способу активного стану (Futūrum I indicatīvi actīvi).

3. Часи системи інфекта пасивного стану: Praesens indicatīvi passīvi. Imperfectum indicatīvi passīvi. Futūrum I indicatīvi passīvi.

4. Інфінітив теперішнього часу пасивного стану (Infinitīvus praesentis passīvi).

І. Imperfectum indicatīvi actīvi

Imperfectum indicatīvi actīvi – минулий час недоконаного виду дійсного способу активного стану виражає незакінчену, тривалу дію, яка часто повторювалась у минулому, і відповідає на питання що робив? (читав, бачив).

Правило утворення:Imperfectum indicatīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -bā-(для І-ІІ дієвідмін) i -ēbā- (для III-IV дієвідмін) та особових закінчень :

Зразок відмінювання дієслів в Imperfectum indicatīvi actīvi

II. Futūrum I indicatīvi actīvi

Futūrum I indicatīvi actīvi – майбутній час дійсного способу активного стану називає дію, яка відбудеться в майбутньому, відповідає на питання що буде робити? що робитиме?Перекладається на українську мову майбутнім часом недоконаного або доконаного виду.

Правило утворення:а) для дієслів І-ІІ дієвідміни додаванням до основи інфекта суфікса -b-, єднальних голосних (-ĭ-, -ǔ-), та особових закінчень:

б) для дієслів ІІІ-ІV дієвідміни додаванням до основи інфекта суфікса -а-, (для 1-ї особи однини) або суфікса -ē-(для всіх інших осіб) та особових закінчень:

Зразок відмінювання дієслів у Futūrum I indicatīvi actīvi

Відмінювання дієслова esse (бути)

Imperfectum indicatīvi actīvi Futurum I indicatīvi actīvi

Singulāris Plurālis Singulāris Plurālis

1. eramerāmus 1. ero erĭmus

2. eraserātis2. eriserĭtis

3. eraterant3. eriterunt

І. Часи системи інфекта дійсного способу пасивного стану

Часи системи інфекта пасивного стану (praesens, imperfectum, futurum I ) відрізняються від часів системи інфекта активного стану особовими закінченнями.

Зразок відмінювання дієслів у Praesens indicatīvi passīvi

Зразок відмінювання дієслів у Imperfectum indicatīvi passīvi

Зразок відмінювання дієслів у Futūrum I indicatīvi passīvi

ІІ. Infinitīvus praesentis passīviутворюється за допомогою закінчень

-ri( в І, ІІ, ІV дієвідмінах), -і(ІІІ дієвідміна) :

Вправи

І. Провідміняйте дієслова у Imperfectum indicatīvi actīvi і Futūrum I indicatīvi actīvi:

divĭdo, vīsi, vīsum, ěre – розділяти, роз`єднувати

do, dedi, datum, dāre – давати, дарувати, платити

habĭto, āvi, ātum, āre – жити, мешкати

floreo, florui , – , ērе – цвісти, процвітати

moveo, movi, motum, ērе – будити, рухати

rego, rexi, rectum, ěre – керувати, правити

trado, tradidi, tradĭtum, ĕre – передавати

venio, veni, ventum, īre – приходити

12
• 3
• 4
• 5
• Следующая ⇒