Наукове пізнання психічних явищ його результати
Якщо буденне пізнання психічних явищ початково спирається на безпосередньо-чуттєві дані і емоційні переживання, що у повсякденному досвіді суб'єкта, то наукове пізнання психіки передбачає со-
блюдение ряду строгих процедур і вимог, яких дотримуються в будь-якій сфері наукової діяльності (див. вище).
Пошук об'єктивних методів дослідження і обгрунтування способів аналізу і пояснення психічних явищ - це проблеми, що зберігають свою актуальність з моменту появи наукової психології. Причиною цього виступає своєрідність онтології психічних явищ. Труднощі у виділенні онтологічних аспектів психіки не завжди дозволяють поширювати на психічні явища гносеологічні принципи аналізу з інших природничо-наукових областей пізнання. Тому при вивченні психічних явищ виникає необхідність у побудові конкретно-наукової методології.
Зауважимо, що в даний час широкого поширення набули способи теоретичного аналізу психічних явищ, які застосовуються в рамках методологічних підходів, які ігнорують онтологічні особливості психіки. Це пов'язано з тим, що не існує повної згоди між науковими напрямками в тому, що таке психіка, що відносити до категорії психічних явищ. Разом з те'м в даний час існують також активні спроби «розчинити» природно-наукові аспекти аналізу психічних явищ в рамках методологічної організації гуманітарних і соціальних досліджень (Розін, 2000). Тому корисно поставити питання про те, які особливості сучасних науково-психологічних знань і в чому полягає зміст основних методологічних підходів у рамках природно-наукового аналізу психічних явищ.
Які основні форми психологічних знань і способи їх отримання? Який склад і структура сучасних наукових психологічних знань?
Сучасна психологія має широким діапазоном описових і пояснювальних знань. Разом з тим психологічні знання мають різну ступінь вериф-
Можна вказати два джерела отримання описових знань про психічні явища. По-перше, це реєстрація психічних явищ, які суб'єкт фіксує і описує на основі самоспостереження, інтроспекції, рефлексії. Результати такого пізнання носять суб'єктивно-описовий (феноменологічний) характер і називаються феноменами. По-друге, це емпіричні об'єктивно-описові знання, одержувані шляхом реєстрації, вимірювання та фіксування різних параметрів поведінки, дій, способів спілкування. Коли такі результати фіксуються за допомогою приладів і методів вимірювання, вони отримують статус наукових фактів.
Поряд з описовими знаннями в психології існують знання пояснювальні, теоретичні, які спрямовані на встановлення причин, що лежать в основі фактів і феноменів. Такі знання необхідні для побудови пояснень з метою передбачення певного кола явищ. За ступенем обгрунтованості та способам використання корисно розрізняти різні способи пояснення психічних явищ.
Якщо в самій загальній формі спробувати розвести різні пояснення (теорії), на які спираються в психології, то можна виділити пояснення, засновані на знанні емпіричних закономірностей, і пояснення, що спираються на гіпотези (гіпотетичні предмети, моделі , зв'язку), - теоретичні пояснення. Останні, в свою чергу, можна розділити на: а) звичайні пояснення, засновані на припущеннях і припущеннях "здорового глузду" і феноменології суб'єкта, б) умоглядно-містичні і релігійно-містичні пояснення, що посилаються на недостатньо обгрунтовані або недоступні пізнанню, трансцендентальні основи; в) наукові пояснення і теорії (див. вище).
Таким чином, результати наукового пізнання фіксуються за допомогою знаково-символічних засобів і включають:
- описові знання про психічні явища , які скла дивает з двох джерел: -
емпіричні знання (об'єктивно-описові): ре єстрації і фіксування результатів, одержуваних шляхом безпосереднього чуттєвого сприйняття різних параметрів поведінки, дій, спосо бов спілкування людей. Коли такі результати фіксую ються за допомогою методів вимірювання та приладів, вони отримують статус наукових фактів; -
феноменологічні знання (суб'єктивно-описувач ниє): суб'єктивна реєстрація та опис психиче ських явищ (феноменів), які суб'єкт наблюда ет і пізнає шляхом «заглядання всередину себе» - на основі самоспостереження і інтроспекції.
Результати такого пізнання називають феноменами;
- знання пояснювальні, які спрямовані на встановлен ня причин (пояснення) фактів і феноменів. При цьому слід розрізняти різні способи пояснень: -
емпіричні пояснення: в таких поясненнях причи ни явищ наблюдаеми і являють собою інші явища. Такі спостережувані причинно-наслідкових ні відносини і зв'язки між явищами називають емпіричними закономірностями; -
теоретичні пояснення (психологічні теорії): пояснення фактів і феноменів будується на основі припущень (гіпотез) про неявних, неспостережуваних причини, підставах , сутності.
Які вимоги пред'являються до сучасних науково-психологічних теорій?
- Чітке формулювання пояснювальних принципів теорії: гіпотез, постулатів, моделей. При цьому враховується обо-
скутість, переконливість і ступінь експериментальне підтвердження теоретичних пояснювальних принципів. -
Вказівка ??предметної віднесеності: діапазон психологи чеських фактів і явищ, які можна пояснити, опи раясь на теорію (у порівнянні з іншими альтернативними психологічними теоріями). -
Можливість здійснювати прогноз на основі теорії: передбачення нових явищ і фактів, які виводяться з системи теоретичних припущень і обнаружива ються в ході спостережень і експериментів.
В якості постулатів і пояснювальних принципів в психології використовуються теоретичні припущення (гіпотези), в яких фіксуються передбачувані причини у формі складовою-структурних, функціональних і генетичних особливостей протікання і формування психічних явищ.