Умови праці – це сукупність виробничих факторів, що впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності

– усунення небезпечних і шкідливих виробничих факторів,

Хімічні небезпечні і шкідливі фактори – це хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на:

– загально токсичні;

– подразнюючі;

– сенсибілізуючі (що занижують чутливість);

– канцерогенні (що викликають виразкові хвороби [рак]);

– мутагенні (що змінюють клітинну структуру [мутація]);

– що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

– патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки);

– продукти їх життєдіяльності;

– макроорганізми (рослини, комахи, тварини).

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі фактори – це:

– фізична втома працівника (статична і динамічна);

– нервово-психічне (розумове) перевантаження організму;

– монотонність праці;

– емоціональні спалахи працівника.

КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ ПРАЦІ

Для оцінки умов праці законодавством України розроблена “Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливих і небезпечних виробничих факторів та тяжкості і напруженості трудового процесу”.(Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 2001 р. №528).

Згідно з цією класифікацією умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас – оптимальні умови праці –при яких зберігається не тільки здоров’я працівників, але й утворюються посилання для підтримки високого рівня їх працездатності.

2 клас – допустимі умови праці – коли рівні шкідливих і небезпечних факторів не перевищують гігієнічних нормативів, а працездатність працівника відновлюється за термін необхідного відпочинку без негативного впливу на стан його здоров’я.

3 клас – шкідливі умови праці – коли шкідливі фактори перевищують гігієнічні норми, та негативно впливають на організм працівника.

3-й клас умов праці поділяється ще на 4 ступені шкідливості:

І ступінь (3.1) –коли працездатність працівника не в повній мірі відновлюється за термін відпочинку до наступної зміни, що збільшує ризик погіршення його здоров’я.

ІІ ступінь (3.2) –коли шкідливі фактори на протязі перших 10 років їх дії призводять до виробничо-обумовлених захворювань працівника без втрати його професійної працездатності.

ІІІ ступінь (3.3) –коли шкідливі фактори призводять до професійних захворювань з втратою фахової працездатності працівника в період активної його трудової діяльності.

ІV ступінь (3.4) – коли шкідливі фактори призводять до тяжких форм професійного захворювання з повною втратою будь якої трудової діяльності працівника.

4 клас – небезпечні (екстремальні) умови праці – коли на протязі однієї зміни рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів становлять надмірну загрозу для життя і здоров’я працівника (ризик тяжких захворювань, отруєнь, каліцтва, або смерті).

Оцінка умов праці базується на диференційному аналізу усіх виробничих факторів, які мають місце у даній робочій зоні. До таких виробничих факторів відносяться:

– мікроклімат виробничого середовища;

– важкість і напруженість праці;

– вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони;

– ступінь освітленості робочого місця;

– рівень шуму і промислової вібрації;

– інфразвук та ультразвук;

– іонізуюче та електромагнітне випромінювання;

– аероіонізація;

– дія біологічних чинників.

Для усіх цих факторів “Санітарні норми і правила”містять таблиці гігієнічної класифікації умов праці, які мають форму:

Пільги та компенсації за шкідливі і важкі умови праці

Ст. 7 Закону України “Про охорону праці” передбачає наступні пільги і компенсації деяким категоріям працівників за шкідливі та важкі умови праці:

– видача молока та лікувально-профілактичного харчування;

– забезпечення газованою солоною водою;

– перерви у роботі для обігрівання і відпочинку;

– скорочення робочого часу;

– щорічні додаткові відпустки;

– підвищена оплата праці;

– пільгові пенсії.

Видача молоказдійснюється на основі “Переліку хімічних речовин, при роботі з якими рекомендовано вживати молоко або інші молочні продукти” (наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР від 4 листопаду 1987 р. № 4430);

Молоко видається по 0,5 л за зміну у лише у робочі дні.

Забороняється видавати молоко за декілька змін наперед або за попередні дні, чи заміняти його іншими не молочними продуктами, або компенсувати грошима.

Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам згідно “Переліку виробництв, професій і посад, робота на яких надає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці” (Постанова Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 7 січня 1977 р № 4/П-1).

Лікувально-профілактичне харчування готується згідно спеціальних “Раціонів лікувально-профілактичного харчування і вітамінних продуктів”, а видається згідно “Правил видачі лікувально-профілактичного харчування”.

Працівникам, що отримують лікувально-профілактичне харчування, молоко за шкідливі умови праці не надається.

забезпечення газованою солоною водою покладається на підприємства, і здійснюється за його рахунок.

Основою для цього є Постанова Секретаріату ВЦРПС “Про забезпечення робітників гарячих цехів газованою солоною водою” (від 11 червня 1934 р).

В цій постанові приводиться перелік гарячих цехів:

– домені, мартенівські, прокатні, випалювальні, та інші цехи металургійної промисловості;

– гути скляних заводів;

– горни фарфоро-фаянсових і цегельних заводів;

– котельні та машинні зали електростанцій, де робота проводиться при високих температурах.

Ця постанова є обов’язковою, але не вичерпною.

Всі виробництва і цехи, де працівники мають право на отримання газованої солоної води, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником.

Норма забезпечення газованою солоною водою становить 4–5л на особу. Але це не звільняє підприємство від обов’язку забезпечення прісною водою на загальних підставах.

Перерви для обігрівання і відпочинку надаються:

– працівникам, що працюють при низьких температурах;

– вантажникам;

– та деяким іншим категоріям працівників.

Ці перерви зараховуються в робочий час, і для їх проведення обладнується спеціальне місце.

Кількість і тривалість цих перерв визначає власник за погодженням з профспілками.

Нормативними актами надання перерв є:

– для обігрівання – п.2 постанови Наркомпраці СРСР від 11.12.29 р;

– для відпочинку – п.23 Правил умов праці вантажників (затверджених Наркомпрацею СРСР 20 вересня 1931 р).

Скорочення тривалості робочого часу – це менший термін роботи при повній тарифній ставці її оплати (ст. 51 КЗпП).

Скорочений термін робочого часу встановлюється:

– для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

– для осіб віком від 14 до 16 років – 24 години на тиждень;

– для працівників зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень;

– для деяких категорій працівників (вчителів, лікарів, та інших) – згідно чинного законодавства від 6 до 3 годин на день;

– для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину інваліда – за домовленістю з власником та за його кошти.

Щорічні додаткові відпустки (ст.76 КЗпП) надаються працівникам, що працюють:

– зі шкідливими і важкими умовами праці;

– з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням;

– в особливих природних та геологічних умовах;

– в умовах підвищеного ризику;

– з ненормованим робочим днем;

– в інших випадках, передбачених законодавством.

Підвищена оплата праці (ст. 100 КЗпП) встановлюється за роботу:

– зі шкідливими і важкими умовами праці;

– в особливих природних та геологічних умовах;

– в умовах підвищеного ризику.

– Перелік цих робіт та розмір їх оплати визначається чинним законодавством.

Пільгові пенсії – заниження пенсійного віку на 5–10 років працівникам, які певний час відпрацювали:

– на підземних роботах;

– на роботі зі шкідливими і особливо важкими умовами праці;

– на території радіаційного забруднення (Чорнобильці);

– в умовах підвищеного ризику;

– в інших випадках, при роботі в умовах підвищеного психологічного навантаження (вихователі дитячих садків, вчителі, медичні робітники)

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 456
• 7
• 8
• 9
• Далее ⇒