ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ ОСВІТЛЕННОСТІ
Коефіцієнт відбиття (ρ) – характеризує здатність поверхні відбивати світловий потік, що падає на неї:
(раз)
Фон – це освітленість поверхні, на якій розглядається даний предмет.
Фон вважається:
– світлим – при ρ > 0,4;
– середнім – при ρ = 0,2 ... 0,4;
– темним – при ρ < 0,2.
Контраст об’єкта з фоном (К) – це співвідношення яскравостей фону і об’єкту:
Контраст вважається:
– великим – при К > 0,5;
– середнім – при К = 0,2 ... 0,5;
– малим – при К < 0,2.
Для вимірювання світлових величин застосовуються люксметри (Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117). Ці прилади мають селеновий фотоелемент, який генерує електричний струм пропорційний світловому потоку, що падає на нього. А величина цього струму вимірюється міліамперметром, шкала якого градуйована в люксах.
Природне освітлення та його розрахунок
Природне освітлення – це пряме сонячне проміння та світло, відбите від небокраю. Воно надзвичайно сприятливо впливає на зорові зусилля працівників при виконанні ними будь якої роботи.
Природне освітлення приміщень поділяється на:
– бокове –що проходить через віконні пройми в стінах.
– верхнє –що проходить через зенітні пройми в перекриттях;
– комбіноване –сумісна дія бокового і верхнього освітлення.
Природне освітлення виробничих приміщень нормується коефіцієнтом природного освітлення (КПО) або (ен).
Цей коефіцієнт виражається у відсотках і визначає відношення величини внутрішньої освітленості приміщення (Евн) до повної зовнішньої освітленості (Езовн), що діє на відкритій місцевості поза межами даного приміщення.
 |
Але відношення (Евн / Езовн ) характеризує пропускну здібність вікон і пропорційне відношенню їх загальної площі (Sвікон) до загальної площі підлоги даного приміщення (Sпідл):
 |
Виходячи з цього можна записати:
Тому загальна площа вікон виробничого приміщення визначається як добуток нормованого коефіцієнту природного освітлення КПО (ен) на повну площу підлоги даного приміщення (Sпідл):
Величина природного освітлення залежить від географічної широти місцевості, тому для визначення КПО (ен), територія колишнього СРСР поділена на 5 світлових поясів, карта яких приведена в СНиП ІІ-4-79.
Деякі міста, що розташовані у відповідних світлових поясах:
І с.п. –Петрозаводськ, Нарьянмар, Воркута, Мурманськ.
ІІ с.п. –Тула, Магадан, Санки-Петербург, Верхоянськ.
ІІІ с.п. –Якутск, Омськ, Охотськ, Москва, Мінськ, Н-Новгород.
IV с.п. – Київ, Харків, Кишинів, Волгоград, Чита, Владивосток.
V с.п. –Сімферополь, Тбілісі, Єреван, Ташкент, Баку.
Таким чином, територія України розташована в ІV і в V світлових поясах.
Значення КПО (ен), вибирається в залежності від виду природного освітлення (бокове, верхнє, комбіноване) і розряду зорової напруженості роботи (8 розрядів), які приведені в таблиці СНиП ІІ-4-79 для ІІІ світлового поясу.
| Характеристика зорової роботи | Найменший розмір об’єкту розрізнювання (мм) | Розряд зорової напру-женості | КПО енІІІ, % | ||
| При верхньому освітленні | При боковому освітлення | ||||
| зі стійким сніговим покровом | на іншій території | ||||
| Найвища точність | Менше 0,15 мм | 2,8 | 3,5 | ||
| Дуже висока точність | 0,15 – 0,3 мм | 2,5 | |||
| Висока точність | 0,3 – 0,5 мм | 1,6 | |||
| Середня точність | 0,5 – 1,0 мм | 1,2 | 1,5 | ||
| Мала точність | 1 – 5 мм | 0,8 | |||
| Груба (дуже мала точність) | Більше 5 мм | 0,4 | 0,5 | ||
| Робота в гарячих цехах та з виробами, що світяться | Більше 0,5 мм | 0,8 | |||
| Загальні спостереження за роботою: · постійне · періодичне (з постійним перебуванням людей у приміщені) · періодичне (з періодичним перебуван-ням людей у приміщені) | 0,7 0,5 | 0,2 0,2 0,1 | 0,3 0,2 0,1 |
Отримане з даної таблиці значення КПО (енІІІ) перераховується для інших світлових поясів з урахуванням орієнтації вікон будівлі відносно сторін горизонту, за формулою:
енІ,ІІ,IV,V = енІІІ · m · c; (%)
де: m – коефіцієнт перерахунку значення КПО з ІІІ в інші світлові пояса:
| Номер світлового поясу | І | ІІ | ІІІ | ІV | V |
| Значення коефіцієнту m | 1,2 | 1,1 | 0,9 | 0,8 |
с – коефіцієнт орієнтації вікон будівлі відносно сторін горизонту.
| Світловий пояс | При орієнтації вікон відносно сторін горизонту (азимут, градус) | Зенітні ліхтарі | ||||||
| В зовнішніх стінах будівель | Прямокутні і трапецевидні ліхтарі | Ліхтарі типу “шед” | ||||||
| 136-225 | 226-315 46-135 | 316-45 | 69-113 249-293 | 24-68 204-248 114-158 294-338 | 159-203 339-23 | 316-45 | ||
| І | 0,9 | 0,95 | ||||||
| ІІ | 0,85 | 0,9 | 0,95 | |||||
| ІV північніше 500п.ш. південніше 500п.ш. | 0,75 0,7 | 0,8 0,75 | 0,95 | 0,85 0,8 | 0,9 0,85 | 0,95 0,9 | 0,95 | 0,9 0,85 |
| V північніше 400п.ш. південніше 400п.ш. | 0,65 0,6 | 0,7 0,65 | 0,9 0,85 | 0,75 0,7 | 0,8 0,75 | 0,85 0,8 | 0,9 0,85 | 0,75 0,65 |
Розрахований КПО повинен відповідати його дійсному значенню на рівні робочої поверхні в приміщеннях:
– з боковим освітленням – як мінімальне його значення (еmin), заміряне на відстані 1 м від протилежної стіни, але не далі ніж 12 м від вікна;
– з верхнім та комбінованим освітленням – як середнє його значення (есер) в будь якій точці приміщення.
 | |||
 | |||
Для цього у формулу розрахунку площі вікон вводяться коефіцієнти:
hв – коефіцієнт світлових характеристик вікон (8,0...15,0);
Kзб – коефіцієнт затінення вікон іншими будівлями (1,0...1,5);
Kз – коефіцієнт запасу (1,5...2,0);
rв – коефіцієнт відбиття світлу в середині приміщення (1,5...3,0);
t0 – коефіцієнт світло пропускної здібності скла вікон (визначається за допомогою таблиць, приведених у нормативних документах).
 |
1.
Штучне освітлення та його нормування
Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих і побутових приміщеннях у темний час доби, а також там, де недостатньо природного світла. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, та чергове.
– Робоче освітлення – це освітлення, що забезпечує нормальні умови праці, переміщення людей, та рух транспорту.
– Аварійне освітлення – призначене для продовження роботи при раптовому вимкненню робочого освітлення. Воно повинно бути не меньше 5% від робочого освітлення (не менше 2 лк в приміщені, і не менше 1 лк зовні приміщенням).
– Евакуаційне освітлення – передбачається на сходинах, в лазах, та інших небезпечних місцях, для екстреної евакуації людей при аваріях, пожежах, та нещасних випадках. Воно повинно бути в приміщеннях не менше 0,5 лк, а на території – не менше 0,2 лк.
– Охоронне та чергове освітлення – це виділена частина робочого або аварійного освітлення в неробочий час.
Джерелами штучного освітлення можуть бути газорозрядні лампиабо лампи накалювання,які розміщаються в спеціальній арматурі світильника.
Найбільш важливими функціями арматури світильників є:
1) ефективний перерозподіл світлового потоку на робочому місці,
2) застереження очей працівників від прямого світлового променю.
Світильники поділяються:
а) За розподілом світлового потоку в просторі на світильники:
– прямого світла;
– розсіяного світла;
– відбитого світла;
б) По конструктивному виконанню – на світильники:
– відкриті;
– закриті;
– захищені;
в) За призначенням – на світильники:
– загального освітлення;
– місцевого освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним або комбінованим (до загального додається місцеве) . Застосування лише місцевого освітлення – забороняється.
Мінімальна освітленість від штучних світильників установлюється санітарними нормами і правилами (СН і П) ІІ-4-79і визначається:
– по характеру зорової роботи з найменшими розмірами об’єкта;
– по контрасту об’єкта з фоном;
– по характеристиці фону.
В залежності від степені зорової напруги, зорова робота розбита на 8 розрядів, для яких визначається степінь освітленості робочого місця.
Наприклад:
І – ІII розряд – найвищої точності (розмір об’єкта від 0,15 до 5 мм)
IV–VІ розряд – роботи дуже малої точності (розмір об’єкта > 5 мм);
VII розряд – роботи з матеріалами що самостійно світяться;
VIII розряд – роботи пов’язані з загальним спостереженням за промисловим процесом з періодичною присутністю людини.
Найбільша нормована освітленість становить 5000 лк (для І розряду), і найменша – в 30 лк (для VIII розряду).