Система організації відпочинку як цілісний комплекс послуг, що необхідні для інтенсивного поновлення фізичних та духовних сил

У багатьох випадках культурно-дозвіллєве середовище цілком визичається діяльністю. Прикладом такого роду може бути театраіьний спектакль з акторами на сцені, декораціями, костюмами,із залою для глядачів і т. ін. Це усе створює особливу якість певного культурно-дозвіллєвого простору. Діяльнісне освоєння людиною різних культурно-просторових ситуацій і вплив цих ситуацій на її поводження і діяльність є, мабуть, центрально" проблемою віднощення до культурно-дозвіллєвого середовища.

У певному культурно-дозвіллєвому оточенні людина поводиться по-особливому: активно переживає й оцінює це оточення, виробляє до нього емоційне відношення, зберігає в пам'яті його образи, наділяє його різними асоціаціями і символами. Людина сприймає оточення, в якому перебуває і з яким взаємодіє, у нерозривності зв'язків усієї цілісності культурно-дозвіллєвого середовища як системи. Якщо людина зосередить свою увагу на предметі мистецтва для того, щоб його оцінити, то вона свідомо, підсвідомо або несвідомо сприймає його в системі зв'язків з іншими предметами, дією, часом, який розгортається в культурно-дозвіллєвому середовищі.

Специфічними ознаками культурно-дозвіллєвого середовища є предметність і просторовість. За цими ознаками культурно-дозвіллве середовище наповнюється змістом предметних мистецтв: художнього та рекреаційного дизайну. До просторових видів мистецтв культурно-дозвіллєвого середовища відносяться: мистецтво інтер'єра, виставочне мистецтво, музейне мистецтво, мистецтво ансамблю й т. ін. Проміжне місце займають прикладні і декоративні види мистецтв, які, у свою чергу, включають такі підвиди: мистецтво свят, карнавальне мистецтво, різні святкові ходи і т. ін. До спеціалізованих утворень можуть бути віднесені пластичні мистецтва, народні мистецтва, оформлювальні мистецтва: декоративна, прикладна творчість народні й художні промисли та ремесла.

Предметно-просторове оточення в культурно-дозвіллєвій установі, яке насичене творами мистецтва і відповідає дизайнерському задуму високого художнього рівня, не може завжди являти собою культурно-дозвіллєве середовище. Щирий зміст воно здобуває лише тоді, коли людина включається в художнє життя цього предметного простору. Лише у взаємодії з людьми предмети мистецтва, усе культурно-дозвіллєве середовище ніби одухотворюється і починає жити.

Без людей, без людини, без діяльнісного початку культурно-дозвіллєве середовище являє собою неживий предметно-художній простір. Виходячи з цього, дозвіллєві програми установ культури повинні бути орієнтовані на різні форми участі людини в художньому житті. Ігрове розуміння занять, елементи театралізації, реальне або внутрішнє, духовне включення людини в хід спектаклю або концерту, емоційне переживання у виставочних залах і таке інше створюють ситуацію сюжетно-рольового поводження людини. Це дає людині можливість усвідомити, що вона може змінитися, стати кращою.

Отже, культурно-дозвіллєве середовище як самокоштовне явище являє собою органічну єдність предметного оточення і процесу діяльності, активної участі в ньому людини і несе в собі певне значеннєве навантаження. Культурно-дозвіллєве середовище є чинником активного формуючого впливу на людину. Створюючи стійке культурно-просторове середовище, дозвіллєві установи в цілому формують певне емоційне відношення до навколишнього середовища, і до діяльності людини в цілому. Таким чином, культурно-дозвіллєве середовище виступи в ролі простору для діяльності, де здійснюються переживання ціннісного стану, що виявляє собою культуру і духовні цінності. Це, в свою чергу, є основою особистості і її способу життя.

Створення культурно-дозвіллєвого середовища установами культури - це розроблення культурних, виховних програм і в кінцевому результаті - ситуацій діяльності в цьому середовищі. У цих установах предметне, культурно-дозвіллєве середовище завади повинно формуватися з урахуванням конкретних занять. Людина, знаходячись у контакті з культурними цінностями ніби переноситься в пережитий світ і в той же час зберігає (відомість своєї присутності в реальному світі.

Ще однією важливою умовою удосконалювання діяльності сучасних центрів дозвілля є знання специфічних особливостей сприйняття культурно-дозвіллєвого середовища. Сприйняття можна розглядати як почуттєвий образ зовнішніх характеристик предметів і процесів матеріального світу, що безпосередньо впливають на людину.

Гармонійність культурно-дозвіллєвого середовища зумовлюється дотриманням основних критеріїв її сприйняття й оцінок:

а) усвідомлення (людиною) себе в культурно-дозвіллєвому середовищі, здатність орієнтуватися в ньому, у його культурному значенні; самооцінка, яка виражається у відчутті спокою, упевненості, натхненності, комфорту, ідентифікації себе з естетикою даного культурно-дозвіллєвого середовища

б) власна естетична оцінка, яка спричинює почуття радості, здивівання; образ культурно-дозвіллєвого середовища, його естетичне наповнення визначає відчуття причетності не тільки до культурно-дозвіллєвого середовища, а й до зовнішнього, навколишнього середовища - будинку, міста, краю;

в) оцінювання соціальної значимості культурно-дозвіллєвого середовища включає: усвідомлення значимості історичного культурного минулого, сучасності, пам'ять про події і людей, пам'ятники культури, мистецтва, почуття гордості, поваги і самоповаги, відчуття причетності до культури, мистецтва й історії;

г) оцінка практичної зручності і психологічного комфорту, мікроклімату культурно-дозвіллєвого середовища, що, в свою чергу, формує загальне уявлення про міру взаємної відповідності (або невідповідності) рівня культури людини і культурно-дозвіллєвого середовища.

Культурно-дозвіллєві програми, які розраховані на масову аудиторію, завжди породжують різні ігрові форми поводження як наслідок сприйняття інших присутніх людей як персонажів дії. Це можуть бути групи й окремі знайомі і незнайомі люди. Самітність у публічних заходах не виключає, а скоріше підсилює рольову діяльність.

У наш час йде розвиток позитивних тенденцій по створенню культурно-дозвіллєвого середовища, адекватного сучасним соціально-культурним потребам суспільства. Створення нових типів установ культури таких, як соціально-культурних центрів і центрів дозвілля, пов'язане з якісними змінами потреб населення. У таких установах культури з метою утворення позитивного культурно-дозвіллєвого середовища повинно гарантуватися: висока якість наданих населенню культурних послуг; постійне відновлення і розширення форм дозвіллєвої діяльності; демократичність умов включення особистості в активну культурну діяльність.

Таким чином, основні функції сучасного центра дозвілля, які визначають його внутрішню структуру, безпосередньо пов'язані з феноменом культурно-дозвіллєвого середовища і можуть бути виражені такими напрямами своєї діяльності:

- організація і забезпечення умов для проведення культурного дозвілля у всій його повноті і розмаїтості відповідно до потреб, інтересів і можливостей усіх груп населення;

- розроблення і поширення нових технологій дозвіллєвої діяльності, взаємодія з іншими типами установ культури, відпочинку, спорту для забезпечення ефективності, якості й інтенсивності роботи всієї сфери дозвілля в цілому;

- апробація, відпрацьовування і впровадження нової техніки, які розробляються промисловістю для їх використання в сфері дозвілля

- виділення приміщень для фізкультурно-оздоровчого дозвілля в складі клубу;

- об'єднання різних видів розважальних програм (танцювальних, атракціонних, комп'ютерних і т. п.);

- пристосування існуючих будівель, спочатку не призначених для утворення культурно-дозвіллєвого середовища: реконструкція житлових будинків, особняків, дозвіллєвих споруд, використання дворів і т. ін.;

- використання паркових зон, непроїзних вулиць, які прилягають до клубних територій;

- створення спеціалізованих клубів: туристів, молоді, любителів тварин, філателістів, нумізматів тощо, організація аматорських клубів і студій, дискотек, виставок.

Основні види відпочинку.

Необхідно звернути увагу на те, що при створенні сучасного, позитивного культурно-дозвіллєвого середовища особливе значення надається розробленню дозвіллєвих програм у культурно-дозвіллєвих центрах. А саме: необхідності значення не тільки психологічних закономірностей взаємодії людей у клубних об'єднаннях, обліку різноманіття зв'язків між ними в процесі спілкуванні, особистих і групових інтересів, мотивів відвідування, але й хоча б загальних особливостей дозвіллєвої орієнтації людей, яка складається стихійно, незалежно від діяльності тієї чи іншої клубно-дозвіллєвої установи. У цьому зв'язку продуктивне звертанні до типології форм поводження в дозвіллі. Цю типологію можна представити у виді, поданому в табл. 1.

Таблиця 1

Форми поводження в дозвіллєвій діяльності

Рекреаційно-орієнтоване поводження як тип дозвіллєвого поводження допускає відновлення біопсихічних ресурсів особистості, витрачених у сфері виконання обов'язків на виробництві, побуті і т. ін. Тут часто не настільки важливий рівень володіння, який досягається тією чи іншою діяльністю, скільки сугубо рекреаційний, оздоровчий ефект, пов'язаний зі зняттям стомлення, одержанням яскравих вражень, боротьбою з гіподинамією, психофізіологічними перевантаженнями. До занять, де частіше реалізується таке поводження, можна віднести прогулянки на природі, оздоровчі програми, ігри, розваги і тощо. Але це не означає, що даному типу дозвіллєвого поводження (як і іншим, розглянутим нижче) можна завжди однозначно приписати твердий набір занять. Наприклад, для людини з розвинутим музичним смаком рекреативний ефект може бути досягнутий і при сприйнятті класичної музики. Мова може йти скоріше про деякі переважні тенденції заповнення "рекреаційних ніш" оздоровчими й розважальними програмами. Але головна характеристика рекреаційно-орієнтованого поводження все-таки не в цьому.

Важлива (незалежно від складу занять) сама орієнтація на власне здоров’я, психологічне самопочуття, позитивні емоції. У свідомості ж людини ця орієнтація усвідомлюється як потреба в ігровому, видовищному, оздоровчому дозвіллі. Психічні навантаження нестримно наростають, кожному важливо не перевтомлюватися, а якщо таке вже трапилося, то необхідно уміти швидко їх знімати, відновлюватися. Зараз варто вести мову про прищеплювання навичок психотренування більшості населення. Особливо мають потребу в цих навичках люди, які не навчилися регулювати свою активність і часто потрапляють у стресові ситуації. У таких випадках незамінні психотренування, за допомогою яких можна домагатися відчуття спокою, внутрішній розкутості і впевненості в собі.

Можна стверджувати, що в силу соціальних і економічних причин (соціальна напруженість, психофізичні перевантаження, неповна зайнятість частини населення) роль програм з дозвілля, що реалізують рекреаційну орієнтацію, буде зростати. Таким чином, буде розширюватися саме культурно-дозвіллєве середовище.

Особливе значення при реалізації рекреаційно-орієнтованого поводження має гра. Вона сама характеризується розважальністю, видовищністю, емоційністю, розслабленням. Кожна гра багатофункціональна. У життя людини вона здатна внести значний інтерес: навчити творчо мислити, активно діяти, розвити особливі уміння. Тут людина виступає вільною від природної залежності і здатною самій виступати як суб'єкт, який творить, не підданий якому-небудь примусові. Важлива характеристика гри полягає в тому, що вона протікає в просторі і часі, відособлених від інших сфер і знаходиться поза звичайним життям. Гра потребує відокремлення учасників від повсякденного життя, від виробничої діяльності, від нормативного соціального середовища. Принадності гри полягають у тому, що кожному учаснику необхідно виявити багато особистісних якостей: волю, ризик, наполегливість, спритність та ін. Цим гра імітує саме життя, де індивіду нерідко доводиться виявляти ті ж самі властивості. У той же час гра створює ситуацію швидко мінливої зміни психічних відчуттів і станів: азарт ризику, очікування, нетерпіння, напруженість, радість перемоги, гіркота поразки. Такі ситуації не тільки сприяють емоційній розрядці, а й заряджають новою енергією.

Соціально-орієнтоване поводження- це дозвіллєве поводження, основу якого становить інтерес до іншої людини. Основна форма реалізації цього інтересу - неформальне спілкування, яке не залежить від тих чи інших "офіційних" ролей у суспільстві (насамперед від виробничих ролей, обов'язків), саме ця орієнтація є основним клубним "ферментом", що забезпечує виникнення і самозбереження клубних спільнот, які об'єднують людей їхньою соціально-культурної самоідентифікаціею.

Неформальне дозвіллєве спілкування є основним способом прилучення до культурної діяльності, формування особистості, її соціалізації в різних сферах життєдіяльності. Це спілкування відбувається не в твердих рольових однозначно обкреслених межах, а в процесі реальних дозвіллєвих ситуаціях, які складаються. Такі клубні об'єднання володіють вищим порівняно з традиційними дозвіллєвими самодіяльними колективами (хореографічними, театральними й ін.) ступенем самоорганізації і самоврядності. Вільний вибір видів діяльності, емоційно-насичені відносини, рухливі межі між культурно-пізнавальними, культурно-творчими і рекреаційними елементами значно прискорюють і полегшують процес адаптації індивіда до аматорських видів дозвіллєвої діяльності. Як характерні ознаки таких об'єднань можна назвати загальний інтерес до будь-якого виду групової вільної діяльності, суспільну спрямованість діяльності, злиття особистіших інтересів, спільність мотивів діяльності учасників, яка зумовлена соціально-значимими цілями.

В організаційному плані до таких об'єднань тяжіють "салони", вітальні, клуби з фіксованим соціально-демографічним складом. З огляду на соціальне розшарування суспільства, яке останнім часом підсилюється, можна стверджувати, що значення таких об'єднань зростатиме.

Культурно-орієнтоване поводження - домінує орієнтація на придбання знань, умінь і навичок у тому чи іншому виді дозвіллєвих занять. У цьому випадку менш значимим для учасників дозвіллєвої програми є рекреаційний елемент і соціальний склад об'єднання. Головним залишається процес просвіти і навчання. Не можна не відзначити збільшення кількості нових навчальних утворень у клубі, що є наслідком перебудови. Це насамперед різноманітні курси менеджерів, іноземних мов, програмування, бізнесу, стенографії і т. ін.

Демократизація громадського життя знайшла своє відбраження і в посиленні орієнтації на самостійний вибір дозвіллєвих занять, прагнення освоїти нові технології дозвіллєвої активності, які властиві суспільству споживання.

Такий вид дозвіллєвої активності притаманний людям, які бажають у досконалості опанувати певним заняттям, дозвіллєвою кваліфікацією. Деякі клуби й аматорські об'єднання навіть організують відповідні форми занять. Наприклад, кожен член "Клубу юних моряків" повинен опанувати навчальною програмою, комплексом теоретичних і практичних занять, здати своєрідний іспит. І тільки після цього він може вважатися моряком-початківцем.

Також є клуби садівників, автолюбителів, по ремонту житла, побутового дизайну тощо. Для їхніх членів читають лекції фахівці, проводяться практичні заняття і влаштовуються виставки. Але головним критерієм діяльності таких клубів і об'єднань є те, що вони являють собою своєрідне митецького виховання. Адже кожний із членів цього об'єднання прагне передати людям свої знання й уміння. Спілкування в колі однодумців сприяє збагаченню, взаємовихованню. Інтерес до занять перетворюється на інтерес до людей. Людина прийшла до клубу, щоб навчитися чомусь, а навчившись, залишається, тому що по-справжньому здружується з людьми. Тут прив'язує особлива атмосфера рівності, доброзичливості і самодіяльності. Найбільш типове втілення цієї тенденції представлено в дитячих та підліткових об'єднаннях художньої самодіяльності, краєзнавства, фольклору, центрах естетичного виховання.

Крім типів орієнтації дозвіллєвого поводження з погляду самоцінності предмета заняття можна визначити форми орієнтації поводження з погляду визначеності предмета заняття. Виділяються дві такі форми: цільова і пошукова. Цільова форма означає, що учасник тієї чи інший дозвіллєвої діяльності ясно усвідомлює свій інтерес у його речовинному, матеріальному втіленні (конкретна книга, атракціон, інша людина, оздоровча програма). При пошуковій формі дозвіллєвого поводження індивід фіксує у своїй свідомості цей інтерес, але не пов'язує його з конкретним предметом дозвіллєвої активності.

Перетинання типів орієнтації дозвіллєвого поводження з погляду самоцінності вибраного заняття і форм орієнтації, з погляду предмета дозвіллєвої діяльності породжує такі поєднання:

- рекреаційно-орієнтоване цільове поводження, тобто орієнтація на заздалегідь обраний конкретний вид рекреації, розваги;

- рекреаційно-орієнтоване пошукове поводження - відвідування об'єкта розваг, відпочинку без заздалегідь наміченої програми;

- соціально-орієнтоване цільове поводження - запланований заздалегідь соціальний контакт із конкретною особистістю або групою людей;

- соціально-орієнтоване пошукове поводження - прагнення зав'язати нові знайомства, розширити соціальні контакти;

- культурно-орієнтоване цільове поводження - відвідування заздалегідь вибраної культурної програми;

- культурно-орієнтоване пошукове поводження - прагнення розширити свій кругозір, збагатитися новими знаннями без запланованої заздалегідь орієнтації на конкретний вид заняття.

Безумовно, можливо і поєднання усіх цих типів орієнтації (їх виходить досить багато, якщо мати на увазі і комбінації за ознакою цільово-пошукове поводження). Поки ж обмежимося цим переліком як вихідною типологією дозвіллєвого поводження, що дає змогу оцінити типологію розвитку клубної спільності, яка може застосовуватися в культурно-дозвіллєвих установах (табл. 2).

Таблиця 2

Типологія дозвіллєвого поводження

Аналіз діяльності культурно-дозвіллєвих установи показує, що в практиці найменш поширені пошукові дозвіллєві программа Тим часом значна частина населення орієнтована насамперед на них. Це необхідно враховувати в роботі культурно-дозвіллєвих установ, створюючи багатоступінчасту систему клубного обслуговування на двох основних підставах: від рекреації через соціальну до культурної активності і від пошукових до цільових форм дозвіллєвого поводження. При цьому зовсім не обов'язково, щоб кожен відвідувач пройшов усі етапи (для деяких досить і разової участі в окремих типах дозвіллєвих програм). Саме ця головна ознака сприятиме утворенню сучасного культурно-дозвіллєвого середовища.

Важливо, щоб усі ці можливості були представлені в одному регіоні, місті, селі і забезпечували збереження демократичних починань в організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Деякі розвинуті аматорські об'єднання надають своїм членам одночасно усі види дозвіллєвого поводження. Слід створити розгалужену клубну мережу, в якій була б спеціалізація установ, що входять до неї, залежно від характеру соціокультурних орієнтацій місцевих жителів.

Залежно від місцевих умов можна об'єднувати різні типи клубів-установ у єдині культурно-дозвіллєві центри, комплекси.

Підводячи підсумок, скажемо, що сучасні культурно-дозвіллєві центри виступають як місце певної концентрації соціально-культурної діяльності людей у сфері дозвілля, де люди здобувають навички самореалізації, самоствердження у творчості, досвід дозвіллєвого поводження. І вони постійно повинні піклуватися про якісне поліпшення змісту і форм своєї діяльності, про створення позитивного культурно-дозвіллєвого середовища. Для того щоб цього досягти, необхідно відмовитися від заорганізованості, одноманітності і шаблонності культурно-дозвіллєвих форм, в основу діяльності покласти структуру і характер запитів людини, постійно прагнути розробляти і включати в практику нові, нетрадиційні і нестандартні форми розваг, освіти, спілкування і творчості різних верст населення.

Відсутність цих форм у багатьох культурно-дозвіллєвих центрах негативно позначається на їхньому престижі.

Модель культурно-дозвіллєвого середовища виступає не тільки як упорядкованість, але і як образне представлення культурного простору культурно-дозвіллєвих установ; культурно-дозвіллєва установа і її культурне середовище являють собою художньо-естетичний об'єкт, композиційну структуру, об'єкт образного рішення художньої творчості фахівця установи культури. Принципи створення композиційної структури культурно-дозвіллєвого середовища культурно-дозвіллєвих установ полягають у виявленні духовного змісту, сутності проектованого культурно-дозвіллєвого середовища, обліку особливостей установи культури, його функціонально-культурних завдань, пошуку художнього образу об'єкта культури, його структури і форми вираження.

Таким чином, у наш час відбувається розвиток позитивних тенденцій по створенню культурно-дозвіллєвого середовища, адекватного сучасним соціально-культурним потребам суспільства. Сучасні культурно-дозвіллєві центри повинні стати носіями цілісного культурно-дозвіллєвого середовища. А воно, у свою чергу, буде позитивно впливати на характер і зміст усієї діяльності з організації дозвілля і викликати в людей потребу активної участі в ній.

• ⇐ Назад
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• 101112
• 13
• 14
• 15
• 16
• 17
• 18
• 19
• Далее ⇒