Методи психологічного дослідження
Методинаукового дослідження – це ті прийоми й засоби, за допомогою яких отримуються факти, що використовуються для доведення положень, з яких, у свою чергу, складається наукова теорія.
Б. Г. Ананьєв [1] запропонував таку класифікацію методів психологічного дослідження:
1. Організаційні методи, які визначають стратегію дослідження:
1.1. Порівняльний (зіставлення окремих груп досліджуваних із метою встановлення подібності та розбіжностей між ними).
1.2. Лонгітюдний (багаторазове обстеження тих самих осіб з метою виявлення динаміки досліджуваних якостей).
1.3. Комплексний (реалізація міждисциплінарних дослідницьких програм, у яких беруть участь представники різних наук, з метою встановлення зв’язків між явищами різного типу, наприклад між фізіологічним, психологічним і соціальним рзвитком особистості).
2. Емпіричні методи:
2.1. Обсерваційні: спостереження і самоспостереження.
2.2. Експериментальні: формуючий, природний і польовий експеримент.
2.3. Психодіагностичні: тести, анкети, опитувальники, соціометрія, інтерв’ю, бесіда.
2.4. Біографічні.
2.5. Моделювання.
2.6. Аналіз процесу та продуктів діяльності.
3. Методи обробки даних:
3.1. Кількісний (статистичний) аналіз.
3.2. Якісний аналіз (диференціація матеріалу по групах).
4. Інтерпретаційні методи:
4.1. Генетичний (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням окремих фаз, стадій, критичних моментів становлення психічних новоутворень в філогенезі та онтогенезі).
4.2. Структурний (встановлення структурних взаємозв’язків між досліджуваними характеристиками).
Основними методами емпіричного дослідження є спостереження та експеримент.
Спостереження – цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ зовнішнього світу, метод наукового пізнання. Використовується у психології для вивчення психічної реальності та її феноменів. Позитивна риса спостереження – безпосередній зв’язок з об’єктом дослідження, негативна – пасивність дослідника, який не втручається в перебіг процесу, який вивчається.
Спостереження виступає в двох основних формах: зовнішнє об’єктивне спостереження та самоспостереження. Різновидами спостереження є аналіз продуктів діяльності та узагальнення незалежних характеристик.
Вимоги до організації спостереження:
– збереження природних умов трудової, навчальної або ігрової діяльності людини;
– цілеспрямованість спостереження: наявність мети та завдання;
– системність;
– фіксація фактів у щоденнику;
– люди, за якими ведеться спостереження, не повинні знати про це;
– дослідник не повинен втручатися в діяльність досліджуваного.
Експеримент –спосіб чуттєво-предметної діяльності в науці, метод пізнання психічної реальності, при якому психічні явища вивчають у спеціально створених або контрольованих дослідником умовах.
Під час проведення експерименту потрібно бути упевненим, що змінні, тобто всі змінювані фактори, які варіюються, дійсно пов'язані з досліджуваним явищем, а не з якимись іншими факторами. Це:
– незалежні змінні, які введені експериментатором і на які не можуть впливати досліджувані;
– залежні змінні, пов'язані з поведінкою досліджуваних;
– проміжні змінні, які слід враховувати при інтерпретації даних: психологічний стан під час експерименту, інтерес або байдужість тощо.
Експериментувати – це варіювати незалежні, фіксувати змінювання залежних, враховувати проміжні змінні.
В експерименті ще більше, ніж у спостереженні, простежується роль гіпотези. Експеримент – засіб, призначений винятково для перевірки гіпотез. Якщо спостереження дає факти, то експеримент призначений для встановлення механізмів і закономірностей. Експеримент втрачає будь-який сенс за відсутності гіпотези. Гіпотеза повинна бути сформульована однозначно, інакше її перевірка неможлива.
При інтерпретації даних експерименту можливе виникнення помилок, пов’язаних з ефектом упередженості експериментатора,коли він, сам того не усвідомлюючи, підкріплює певні типи поведінки досліджуваних.
Для запобігання помилок застосовують сліпий метод (експериментатор не знає, яка група контрольна) і подвійний сліпий метод (експериментатор не знає, яка група контрольна, а досліджуваний не знає мети й гіпотези експерименту).
До допоміжних методів дослідження належать опитування та тести. Опитування – метод отримання первинної вербальної інформації,
заснований на безпосередній (інтерв'ю) чи опосередкованій (анкета) взаємодії між дослідником і опитуваним (респондентом). Сфери застосування:
1. На ранніх стадіях дослідження, у процесі робіт розвідувального плану для встановлення змінних, висування гіпотези.
2. Як основний засіб збору первинних даних, дозволяє вимірити взаємозв'язок досліджуваних змінних.
3. Для уточнення, розширення і контролю даних, отриманих як іншими методами, так і шляхом тієї чи іншої форми опитування.
Тести(від англ. test – проба, випробування, іспит) – система прийомів для випробування та оцінювання окремих психічних властивостей людини. Застосовується як у наукових, так і в практичних цілях. Неодмінними для здійснення дослідження є: 1) обов’язковий для всіх досліджуваних комплекс випробувальних завдань; 2) чітка стандартизація зовнішніх умов, у яких здійснюється тестування; 3) наявність більш-менш стандартної (фіксованої) системи оцінювання та інтерпретації одержаних результатів; 4) використання при оцінюванні певних норм, якими є середні показники виконання даного тесту представницькою вибіркою досліджуваних за певною віковою, статевою або професійною категорією.
Психологічні тести поділяються на тести:
1) здібностей – використовуються для оцінювання певних здібностей того чи іншого індивіда. На відміну від тестів успішності, призначених оцінювати вже наявні знання або вміння, тести здібностей мають за мету прогнозування того рівня знань або умінь, досягнення якого є імовірним для досліджуваного за певних умов навчання;
2) інтелекту – визначення рівня інтелектуальних здібностей і темпу їх розвитку в дитини;
3) успішності – визначення рівня знань або вмінь, фактично здобутих індивідом у певній галузі навчальної або професійної діяльності.
Лекція 3. Психіка й мозок
3.1. Уявлення про взаємозв’язок психіки й мозку.
3.2. Будова та функції нервової системи.
3.3. Рефлекторна діяльність мозку.