Вольові стани та вольові якості особистості
У кожному конкретному випадку вольова регуляція виявляється через вольові стани, до яких можна віднести:
1. Стан мобілізаційної готовності. Цей стан характеризується як досить стійкий, триває від декількох годин до декількох днів і відбиває виникнення цільової домінанти, що направляє свідомість людини на досягнення високого результату, та готовність боротися з будь-якими труднощами під час майбутньої діяльності. Це готовність виявити максимум вольових зусиль, не допустити розвитку несприятливого емоційного стану, направити свідомість не на переживання значимості майбутньої діяльності й очікування успіху чи невдачі, а на контроль своїх дій. Даний стан відбиває самонастроювання на повну мобілізацію своїх можливостей, причому саме тих, які забезпечують досягнення результату в даному виді діяльності.
2. Стан зосередженості – навмисна концентрація уваги на предметі діяльності.
3. Стан рішучості – готовність до дії, крім емоційної й інтелектуальної сторін, у стані рішучості має місце специфічне переживання, завдяки якому сама людина відносить цей стан не до почуттів, а до вольової сфери.
4. Стан стриманості – психічний стан, при якому поведінка підкоряється розумному контролю. Стриманість як може бути вираженням самодисципліни, вихованості людини, а може відбивати її боягузтво. Але в будь-якому випадку це вольовий стан, тому що він пов'язаний з придушенням виниклої потреби за допомогою вольового зусилля.
Ознаки вольового зусилля:
· відчуття внутрішнього напруження;
· спрямованість уваги на виконувану дію;
· напруга м'язів, що не беруть участь у виконанні дії (у т.ч. і мімічних);
· вегетативні прояви, у тому числі і видимі (здуття кровоносних судин, потовиділення на чолі і на долонях, почервоніння обличчя або, навпаки, виражена блідість).
Вольові якості – це особливості вольової регуляції, які виявляються в конкретних специфічних умовах, обумовлених характером труднощів, що подолаються.
Усі вольові якості мають вертикальну та горизонтальну структуру. Вертикальну структуру утворюють:
· природні задатки – нейродинамічні особливості;
· вольове зусилля;
· соціальні, особистісні фактори – мотиваційна сфера, насамперед моральні принципи людини.
Горизонтальну структуру вольових якостей утворюють задатки, у ролі яких виступають типологічні особливості властивостей нервової системи. Кожна вольова якість має свою психофізіологічну структуру, що в одних компонентах може збігатися в різних вольових якостях, а в інших – розходитися.
Вольові якості особистості характеризуються:
– широтою: кількість діяльностей, у яких ця якість чітко виявляється;
– силою: рівень прояву вольового зусилля, спрямованого на подолання труднощів;
– стійкістю: ступінь сталості прояву вольового зусилля в однотипних ситуаціях.
До основних вольових якостей особистості належать: цілеспрямованість, самовладання, складні морально-вольові якості, а також якості, що з ними пов’язані.
Вольові якості, пов’язані з цілеспрямованістю.Цілеспрямованість – свідома спрямованість особистості на досягнення більш-менш віддаленої за часом мети. Цілеспрямованість пов'язана з проявом двох видів вольових зусиль: а) які стимулюють зусилля, спрямовані на досягнення мети; б) які спрямовані на придушення спонукань, що перешкоджають досягненню мети. Терплячість – однократна тривала протидія несприятливим факторам (в основному – фізіологічним станам), що викликають стомлення, гіпоксію (недолік кисню) чи почуття голоду, спраги, біль. Завзятість і упертість:завзятість – прагнення досягти “тут і зараз”, тобто в один момент, бажаного чи необхідного, у тому числі й успіху в діяльності, всупереч наявним труднощам і невдачам. Воно має характер одноразового прикладання вольового зусилля для досягнення конкретної і близької (оперативної) мети; упертість – це теж вольовий прояв, але він має негативну спрямованість, принаймні здається таким (правда, не з погляду самого суб'єкта). Наполегливість – систематичний прояв сили волі, пов’язаний з прагненням людини досягти віддаленої в часі мети, незважаючи на виникаючі перешкоди і труднощі.Прояв наполегливості значною мірою залежить від:
· ступеня впевненості людини в досяжності мети;
· мотивації досягнення (прагнення до успіху);
· наявності вольових установок на подолання утруднень.
Вольові якості, що характеризують самовладання.Самовладання є збірною вольовою характеристикою, що містить у собі витримку, сміливість і почасти рішучість, тобто ті вольові якості, що пов'язані з придушенням негативних емоцій, які викликають небажані для людини спонукання. Самовладання пов'язане із самоконтролем і саморегуляцією емоційної поведінки, із самообмеженням емоційного реагування і залежить від співвідношення між афектом і інтелектом. Витримка– стійкий прояв здатності придушувати імпульсивні, необмірковані емоційні реакції, не піддаватися спокусі, тобто придушувати сильні потяги, бажання. В цьому виявляється гальмівна функція волі. Сміливість– здатність людини придушувати захисні реакції при виникненні страху, остраху і якісно здійснювати свої наміри в об'єктивно або суб'єктивно небезпечних для життя, здоров'я чи престижу ситуаціях. Рішучість – вольова якість, що характеризується мінімальним часом ухвалення рішення в значимій для людини ситуації.
Складні морально-вольові якості.Це синтетичні якості особистості, до яких належать: самостійність та ініціативність; дисциплінованість й організованість; принциповість; старанність (ретельність) та енергійність; героїзм і мужність; самовідданість.
Усі перераховані вольові якості є, власне кажучи, узагальнюючими характеристиками вольової поведінки, в якій важко розмежувати прояви, з одного боку, різних вольових якостей, а з іншого, вольових і моральних якостей людини. Експериментально доведене, що прояв одних вольових якостей не припускає наявність інших і не спричиняє їх прояв. Тому не можна давати узагальнену характеристику “сили волі” людини (вольовий – невольовий).