ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ. Вступні зауваження. Самостійна робота планується як форма навчання, що має на меті надати допомогу у вивченні додаткової рекомендованої літератури

Самостійна робота студентів, підходи до якої потребують докорінних змін, на сучасному етапі повинна стати основою вищої освіти, важливою частиною підготовки фахівців.

Як складне педагогічне явище – це особлива форма навчальної діяльності, спрямована на формування самостійності студентів і засвоєння ними сукупності знань, вмінь та навиків, що здійснюється за умови запровадження відповідної системи організації всіх видів навчальних занять.

Згідно з Положенням “Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, самостійна робота студента є основним засобом вивчення навчального матеріалу у час, вільний від обов‘язкових навчальних завдань.

Педагоги-практики довели, що тільки ті знання, які студент здобув самостійно, завдяки власному досвіду, думці і дії, будуть насправді міцні. Під час викладання навчального матеріалу засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків – слух і зір.

Якщо навчальний матеріал опрацьовується власноручно, самостійно (індивідуально) виконується завдання від його постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації.

Саме тому вища школа поступово, але неухильно переходить від передавання інформації до керівництва навчально-пізнавальною діяльністю, формування у студентів навичок і вмінь самостійної творчої роботи.

Отже, навчання у вищому навчальному закладі – це, насамперед, створення надійного фундаменту для подальшої самостійної професійної та пізнавальної діяльності людини протягом усього життя. Внаслідок кропіткої самостійної роботи студент повинен отримати надійний багаж знань, що допоможе йому досягати успіху у власній самореалізації.

Зміна концептуальної основи й розширення функцій самостійної роботи студента не тільки веде до збільшення її обсягу важливості, а й викликає зміну у взаємовідносинах між викладачем і студентом як рівноправними суб‘єктами навчальної діяльності, тобто коригує всі засоби забезпечення самостійної роботи студентів (психолого-педагогічні, організаційні, методичні).

Основними видами самостійної роботи студентів є:

- робота над конспектами до проведення лекційних занять і після них;

- робота над підручниками, навчальними посібниками, першоджерелами в ході навчальних занять і у позанавчальний час (конспектування, реферування, складання тез тощо);

- робота на практичних заняттях, над документами тощо;

- виконання вправ, розв‘язання завдань, самостійні спостереження, написання творів та переказів;

- підготовка доповідей, наукових повідомлень, переклад спеціальної літератури;

- виконання індивідуальних завдань (курсові, кваліфікаційні роботи, науково-дослідна робота у позанавчальний час);

- підготовка до модульного контролю, заліків чи іспитів.

Кожен із зазначених видів потребує від студентів наполегливої самостійної праці.

Умовами ефективної організації самостійної роботи студентів є такі:

- комплексний підхід до організації самостійної роботи студентів в усіх видах і формах навчальної роботи;

- поєднання усіх рівнів самостійної роботи студентів;

- забезпечення контролю за якістю виконання (вимоги, консультації);

- варіативність форм контролю та ін.

Умовами успішного виконання самостійної роботи є такі:

- умотивованість виконання студентом навчального завдання (для чого, навіщо, яка користь, чому сприяє);

- чітка постановка навчально-пізнавальних завдань;

- чітке, алгоритмічне виконання роботи, знання студентом способів її виконання;

чітке визначення педагогом обсягу роботи, термінів її подання та форм звітності;

- визначення видів консультаційної допомоги (тематичні, настановні, проблемні консультації тощо);

- критерії оцінки роботи;

- види та форми контролю (індивідуальні завдання, контрольні роботи, тести, семінар, практикум тощо).

Існують такі рівні самостійної роботи студентів:

1. Репродуктивний – поглиблення та розширення знань, формування інтересу до пізнавальної діяльності, оволодіння прийомами процесу пізнання, розвиток пізнавальних здібностей.

2. Стандартизований – тренувальні самостійні роботи за зразком: виконання завдань, застосування таблиць, схем, трансформація розв‘язання навчальних завдань, складання планів, тез, анотацій, написання рефератів.

3. Креативний (творчий) – аналіз проблемних ситуацій, самостійний вибір методів та засобів вирішення проблем, підготовка кваліфікаційних робіт.

Самостійну роботу студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни (підручник, навчальний посібник, конспект лекцій, методичні вказівки чи рекомендації, практикум тощо).

Теми для виконання самостійних робіт (у формі доповіді, реферату)

1. Взаємозв'язок правосвідомості та правової культури.

2. Правовий нігілізм та правовий ідеалізм та шляхи їх подолання.

3. Співвідношення правової культури суспільства та правової культури особи.

4. Функції професійної правосвідомості.

5. Природа людини і правосвідомість.

6. Людська гідність як категорія у праві.

7. Деформація моральної і правової свідомості юриста.

8. Морально-правові почуття юриста.

9. Єдність моральної культури правника з правовою культурою як загальнолюдська цінність.

10. Запобігання впливу негативних чинників, які призупиняють розвиток та знищують правосвідомість юриста.

11. Правовий нігілізм. Проблема формування поваги до права.

Питання для самостійного опрацювання

Завдання для самостійної роботи студентів