Майстерність публічного виступу
Промовець має бездоганно володіти орфоепічними нормами, правильно вимовляти звуки та робити наголос у словах.
1. Виступ починається з етикетних формул звертання, привітання, представленн, висловлення радості.
Що таке виступ? Це монолог, проте монолог особливого типу. Тобто, монолог оратора звернений до слухачів, проте оратор не просто говорить, він спілкується, веде з ними бесіду.
Відчувати реакцію аудиторії повинен, бо хтось погоджується, хтось сумнівається, хтось категорично не згодний, оратор повинен реагувати на неї, повинен вдатися до переконання. Таким чином, виникає діалогічний монолог – монолог, адресований аудиторії і кожному слухачеві зокрема.
2. Оратор має бути готовий до встановлення з аудиторією контакту.
а) щоб привернути увагу слухача, необхідно застосувати прийом, як «чіпляючий гачок». Адже увага кожного: неука, дитини, інтелігента і навіть вченого, може бути викликана чимось простим, цікавим і близьким до того, що цей кожен відчуває. Це може бути розповідь про несподівану подію, парадокс, зверненням до аудиторії із несподіваним для неї питанням.
Парадокс – це думка, що разюче розходиться із усталеними поглядами, хоч насправді може й не бути хибною, правильно відображаючи певні факти.
Це одна із форм протиставлення або контрасту. Найчастіше формулюється у вигляді афоризму, близького до народного прислів’я.
б) необхідно зосередити увагу оратора на доброзичливому обличчі одного із слухачів. Протягом недовгого часу говорити до нього, ніби він один в аудиторії. Оратору слід вдивлятися в обличчя слухачів: це дасть можливість вчасно помітити послаблення уваги.
в) слід вдатися до прийому емоційної розрядки- запропонувати вгадати, кому належить певний вислів, розповісти анекдот, пожартувати.
3. Після чого оратор переходить до найважливішої частини виступу. Мета всіх вищеназваних прийомів – викликати або зберегти інтерес аудиторії. Виступ оратора ніби передбачає дві форми діалогу:
1. Прихована форма діалогу – вона присутня в самій структурі виступу. Вона допомагає досягнути ефекту співпереживання:
а) інтелектуальне співпереживання – це спільна розумова: діяльність оратора і слухача. Висловлюючи власну позицію, оратор публічно мислить. Така манера виступу має назву – мислення вголос. Тобто, оратор розмірковує, формулює тези, наводить аргументи, співставляє факти та погляди, при цьому включає аудиторію в процес.
б) емоційне співпереживання – якщо оратор не хвилюється, аудиторія залишиться байдужою. Чим емоційніший виступ, тим більше він впливає на почуття людей.
2. Відверта форма діалогу – звернення оратора до аудиторії із запитаннями та дати відповіді на запитання слухачів.
Мовні засоби, які вживаються під час контакту оратора із аудиторією:
- вживання займенника 1 та 2 особи: Вам відомо, що...; Я зроблю спробу пояснити...; Безперечно Вас непокоїть...; Ми переживаємо х приводу...;
- дієслів у формі 1 та 2 особи наказового способу: Спробуймо розібртися...; Звернімо увагу...; Скажімо відверто...; Відзначте собі....; Виправте, якщо я помиляюсь.
- звертання до слухачів: шановні опоненти, колеги, слухачі.
- риторичні запитання – це один із засобів пожвавлення уваги слухачів. Оратор задає запитання, хоча відповіді на нього не чекає, але слухачі від пасивного сприйняття переходять до активного обдумування поставленого запитання. Воно, по суті, стверджує певну думку з метою активізації уваги аудиторії.
Отже, думка про оратора складається в аудиторії саме під час його виступу.
Слухачі придивляються: як він стоїть, який у нього вираз обличчя, як він рухається. Промовець не повинен бути схожим на картинку з журналу. Проте зачіска має бути в порядку, руки і нігті- чисті, одяг- відпрасований. Скромність сприйнятніша за нав’язливий шик. Не повинен викликати здивування чи заздрощів. Аудиторія не любить офіційної обстановки публічної доповіді. Промовець має створити теплу і доброзичливу, дружню або ділову атмосферу спілкування. Має викликати промовець довіру слухачів.
Найважливіші фрагменти виступу можуть увиразнюватися рухом - кроком уперед або зміною положення тіла.
Найвиразніші жести – це рухи кистей руки. Такі жести підсилюють емоційність сказаного, проте вдаватися до надмірної жестикуляції неварто. Адже, жестикуляція передає настрій оратора.
Загальні правила, яких бажано дотримуватися:
* сформулювати конкретну мету спілкування, скласти план його проведення;
* створити атмосферу довіри і взаєморозуміння. Привернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми;
* уміти переконливо висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання;
* не відволікатися від поставленої мети. Уміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями;
* робити нотатки, фіксуючи одержану інформацію;
* закінчувати обговорення після досягнення мети.
Недоліки під час усного виступу.
1. Відсутність вступної фрази, яка організовує висловлювання.
2. Непродумане розташування окремих його частин.
3.Часте вживання таких слів, як ”ще”, ”ще є”, ”крім того”.
4. Невміння користуватися засобами вираження зіставних, причинно-наслідкових висловлювань.
Запитання і завдання для самоконтролю додаються.