ФІЗІОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ОСНОВА МЕДИЦИНИ

Фізіологія

ЛЕКЦІЯ № 1 Тема: ФІЗІОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РЕГУЛЯЦІЇ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ

 

ПЛАН

ФІЗІОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ОСНОВА МЕДИЦИНИ.. 1

МЕТОДИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.. 3

ФІЗІОЛОГІЧНА РЕГУЛЯЦІЯ.. 4

ТЕОРІЇ НЕРВІЗМУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ... 5

 

ФІЗІОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ОСНОВА МЕДИЦИНИ

Ми приступаємо до вивчення предмету «Фізіологія». Разом з анатомією фізіологія є одним із основних розділів біології. Сучасна фізіологія являє собою складний комплекс загальних і спеціальних наукових дисциплін: загальна фізіологія, фізіологія людини нормальна і патологічна, вікова фізіологія, фізіологія тварин, психофізіологія та ін.

Фізіологія (грецьк. physis – природа, logos – учення) – наука, що вивчає закономірності функціонування живих організмів та їхніх окремих структур (клітин, тканин, органів і функціональних систем).

З погляду фізіології функція – це специфічна діяльність органу або системи. Наприклад, функцією м'язової тканини є скорочення. Але фізіологія вивчає не тільки самі функції, але й механізми їх регуляції, які змінюють активність функції залежно від потреб організму в конкретних умовах існування.

Фізіологія вивчає процеси життєдіяльності, що протікають в організмі на всіх його структурних рівнях: клітинному, тканинному, органному, системному, апаратному та організменому.

Основне завдання фізіології – розкриття специфічних фізіологічних законів діяльності систем організму людини, що необхідно для розробки способів управління всіма проявами життя організму.

Фізіологія – наукова, теоретична основа медицини. Без глибокого знання законів життєдіяльності клітини, значення нормальних змін її молекулярної будови, її обміну речовин із зовнішнім середовищем, законів життєдіяльності тканин і органів, взаємовідносин організму з зовнішнім світом, визначальної ролі умов життя у здійсненні всіх його функцій неможливо розкриття закономірностей порушення функцій, попередження хвороб та їх лікування.

Фізіологія лежить в основі формування у майбутніх медсестер клінічного мислення, а також закладає основи збереження здоров’я, ведення здорового способу життя та профілактики порушення функцій в процесі життєдіяльності. Тому фізіологія є необхідною складовою навчального процесу медичних сестер.

Розкриття закономірностей фізіології людини – необхідна умова збільшення тривалості життя, раціональної організації оздоровлення і полегшення умов праці і побуту, відкриття нових методів попередження і лікування захворювань. Попереджувальна (профілактична) і лікувальна медицина, боротьба з алкоголізмом, курінням тощо засновані на знанні нормальних функцій організму людини та її органів в умовах трудової діяльності та здорового побуту. Наприклад, знання фізіології праці дозволяє попередити перевтому, фізіології крові – організувати переливання крові тощо.

Коротко розглянемо основні поняття фізіології.

Живий організм є цілісною системою, здатною до самоорганізації та саморегуляції. Життєдіяльність організму можлива лише за умови безпосереднього постачання його енергією, необхідною для нормального функціонування всіх його систем. Цю енергію організм отримує з органічних речовин їжі: білків, жирів, вуглеводів, продуктів їх розщеплення і окислення. Обмін речовин і енергії забезпечує неперервну діяльність органів і систем організму, його розвиток, ріст і функцію розмноження.

Живі системи всю свою вільну енергію витрачають на підтримку стану функціональної активності, рівень якої визначається конкретними формами взаємодії із зовнішнім середовищем. Розрізняють два види функціональної активності: збудження і гальмування.

Всі системи організму мають таку властивість як подразливість, тобто здатність під впливом подразнення переходити від стану фізіологічного спокою в стан активності (збудження). Подразнення – це вплив на живу тканину різних подразників – чинників зовнішнього чи внутрішнього середовища, під впливом яких виникає активна реакція живої системи.

Активним процесом, протилежним збудженню, є гальмування, яке виражається в ослабленні або припиненні активності живої системи. Окрім того, виділяють ще стан фізіологічного спокою – відсутність зовнішніх ознак специфічної функції (скорочення м'язів, секреції тощо).