Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга

В основі діяльності нервової системи лежить здійснення рефлекторних реакцій, або рефлексів. Рефлексом (від лат. reflexus - відбиття) називається закономірна реакція організму на подразнення, здійснювана через ЦНС. Рефлекторні реакції організму можуть виникати у відповідь на найрізноманітніші впливи як зовнішнього, так і внутрішнього середовища і можуть проявлятися у виникненні або зміні діяльності будь-якого органу або їх системи. Шлях, по якому збудження, що виникло в рецепторі, передається до робочого органу, називається рефлекторною дугою(рис. 67).
У складі рефлекторної дуги розрізняють 5 ланок:

Рис. 67. Схема рефлекторної дуги: 1 - рецептор (наприклад, у шкірі); 2 - чутливе волокно - периферичний відросток чутливої нервової клітини; 3 - тіло чутливої клітини (міститься в нервовому вузлі); 4 - центральний відросток чутливої клітини; 5 - ділянка нервової системи (вставний нейрон, який міститься в спинному мозку); 6 - відцентровий руховий нейрон; 7 - аксон рухового нейрона; 8 - м‘яз (ефектор).
1. Рецептори (від лат. receptor - той, що сприймає) – чутливі нервові закінчення, які сприймають подразнення. Рецептори різні за своєю будовою, місцезнаходженням і функціями. За місцем розташування рецептори поділяються на:

· екстерорецептори (від лат. exter – зовнішній, receptor - той, що сприймає), які сприймають подразнення зовнішнього середовища; до них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри, органів нюху, смаку;

· інтерорецептори (від лат. interior – внутрішній, receptor - той, що сприймає), які сприймають зміни внутрішнього середовища організму; розташовані в тканинах внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин);

· пропріорецептори (від лат. proprius – власний, особливий, receptor - той, що сприймає), які сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м’язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

2. Доцентровий (чутливий) нейрон - аферентний нерв, який передає збудження від рецептора в ЦНС.

3. Ділянка нервової системи (нервовий центр, ЦНС), де збудження, зазнавши складних змін, передається на відцентровий нейрон;

4. Відцентровий (руховий) нейрон - еферентний нерв, що несе збудження від центральної нервової системи до робочого органу;

5. Ефектор (виконавчий орган), який відповідає на подразнення (м’язи, залози, кровоносні судини).

Згідно з ученням І.П. Павлова, будь-який рефлекторний акт складається з трьох ланок: подразник → мозкова робота → виконавча діяльність організму у відповідь на цей подразник. Такий тричленний рефлекс названо дугоподібним. Але будь-який рефлекс не закінчується роботою виконавчих органів у відповідь на зовнішнє подразнення. Між ЦНС і робочим, виконавчим органом існують як прямі, так і зворотні зв’язки. Коли виконавчі органи здійснюють ту чи іншу рефлекторну роботу, вони, в свою чергу, посилають в мозок аферентні (чутливі) сигнали, які інформують його про те, які зміни відбуваються в організмі. П.К. Анохін назвав цей потік інформації зворотною аферентацією. Таким чином, рефлекс відбувається не за принципом дуги, а кільцеподібно: подразник → мозкова робота →діяльність організму у відповідь на подразник → зворотна аферентація → нова мозкова робота → нові уточнені "накази" виконавчим органам і т.д. Рефлекторна реакція не припиняється зразу ж після припинення дії подразника, а ще якийсь час до робочого органа від ЦНС надходять збудливі імпульси. Це — післядія.

Нервові центри легко втомлюються, що виявляється в поступовому зниженні і повному припиненні рефлекторної відповіді при тривалому подразненні рецептора. Вважають, що стомлення нервових центрів пов’язане з порушенням передачі збудження в міжнейронних синапсах. При цьому відбувається зменшення запасів синтезованого медіатору в нервових закінченнях і зниження чутливості до медіатору постсинаптичної мембрани.