Рівень іноземних інвестицій у Вінницькій області

Вид діяльності Освоєно (використано) інвестицій в основний капітал
січень-червень 2011р, тис. грн. у % до
січня-червня 2010р. січня-червня 2010р.
Усього 169,3 100,0
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство 324,7 30,1
Промисловість 219,7 29,9
Будівництво 194,8 1,3
Торгівля 162,4 5,4
Діяльність транспорту та зв’язку 136,3 11,2
Операції з нерухомим майном 79,3 17,8

Джерело: Державна служба статистики в Україні

 

У 2011 р., порівняно з 2010 р., розмір іноземних інвестицій в основний капітал усіх видів діяльності збільшився на 169,3%, зокрема в сільському господарстві - на 324,7%. Найбільше інвестицій у 2011 р. припадає на сільське господарство (638293 тис. грн.), а найменше – на будівництво (27641тис. грн.).

Розглянемо динаміку зміни обсягу інвестицій в основний капітал України та сільського господарства зокрема (рис. 1).

У 2010 році спостерігається найменший обсяг інвестицій в основний капітал України, у порівнянні з 2009 р. та 2008 р. він скоротився відповідно на 3,27 млрд. грн. та 82,47 млрд. грн. Рівень вітчизняних та іноземних інвестицій в основний капітал сільського господарства збільшився у 2010 р. порівняно з 2009 р. на 0,237 млрд. грн., проте відповідно до 2008 р. знизився на 4,476 млрд. грн.

Проаналізувавши рівень вітчизняних та іноземних інвестицій протягом останніх років, можна зробити висновки про те, що обсяги інвестицій значно зменшились. Зниження інвестиційної привабливості сільського господарства зумовлене міжгалузевими диспропорціями, передусім, через недосконалість економічних механізмів. Внаслідок порушення цінового паритету у взаємовідносинах з виробниками та постачальниками матеріально-технічних ресурсів, їх неврегульованості з переробними підприємствами, їх закупівельною та обслуговуючою сферою сільське господарство недоотримало значні обсяги прибутків, відбувався відтік не тільки капіталу, трудових ресурсів, але й скорочувалися площі землі в обробітку та знизилася її родючість.

Рис. 1. Обсяг інвестицій в основний капітал України та сільського господарства зокрема[6]

 

Шляхом легальних та тіньових механізмів прибутки, які повинні залишитись в сільському господарстві, перерозподілялися на користь переробних, обслуговуючих галузей економіки та посередницьких структур. Це і відображається на низькій прибутковості сільськогосподарських підприємств, дефіциті у них власних коштів для відтворення виробництва, низькій зацікавленості сільськогосподарських товаровиробників у нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробництво.

Поряд з цим, згідно з дослідженнями UNCTAD World investment Survey 2009 - 2011, перспективи відновлення інвестиційної активності в сфері прямого інвестування вітчизняних сільськогосподарських підприємств залишаються невтішними. У 2011 р. близько 50% респондентів планують посилити інвестиційну діяльність, тоді як інша частина – зменшити інвестиційні потоки або ж дотримуватися поточного рівня інвестування. Найбільш вагомими факторами ризику є наступні: волатильність обмінних курсів (77% респондентів), волатильність цін на нафту і сировину (66%), інфляція і дефляція (59%), загальне падіння економічного зростання (56%), зростаюча фінансова нестабільність (50%), зміна кліматичних умов (29%), загрози збереження бізнесу (тероризм, криміналітет) (25%), продовольча криза (21%), військова та політична нестабільність (20%)[7].

Покращити рівень активності інвестиційних процесів у аграрному виробництві можна лише за умов проведення комплексу заходів на всіх рівнях господарювання. На рівні країни необхідно, насамперед, законодавчо визначити пріоритетні напрями інвестиційної діяльності, забезпечити збільшення обсягів державного інвестування при посиленні його цільової спрямованості, заохочення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання шляхом створення плану дій щодо формування сприятливого інвестиційного клімату та упровадження дієвих податкових та амортизаційних стимулів інвестиційної діяльності. На регіональному рівні першочерговими заходами є здійснення стратегічного планування соціально-економічного розвитку аграрного сектору регіону; реалізація регіональної інформаційної політики, спрямованої на формування сприятливого інвестиційного іміджу аграрного сектору регіону. Підвищенню інвестиційної привабливості підприємства сприяє розробка ефективної стратегії його розвитку та її обґрунтування за допомогою бізнес-плану.

Висновки. Таким чином сільськогосподарські підприємства України залишаються інвестиційно-привабливими. Однак у останні роки має місце зменшення обсягів інвестицій у сільське господарство, що зумовлено низькою прибутковістю підприємств та високою ризикованістю інвестування. Підвищення рівня інвестиційної привабливості та поліпшення інвестиційного клімату в аграрній сфері економіки потребує спільних зусиль держави і підприємств усіх галузей і секторів економіки, створення привабливих умов для інвесторів, що сприятиме піднесенню с.-г. виробництва, зростання його конкурентоспроможності й активізації інвестиційної діяльності на селі.


[1] Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

[2] Інвестиційне забезпечення діяльності підприємств: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. / Я.А. Шевцова. – Луганськ, 2003. – 20 с. – с. 7.

[3] Напрями формування інвестиційної привабливості аграрних підприємств /О. М. Борсук //Вісник ХНТУСГ ім. П. Василенка – Харків – Вип. 97. – 2010. – С. 7 – 34. – с. 9.

[4] Інвестиційний клімат та інвестиційна привабливість регіонів/ Л.Г. Гулько// Збірник наукових праць НУДПСУ. – 2010. - №1. – С. 88.

[5] Проблеми іноземного інвестування аграрного сектору економіки України/А.М. Прилуцький, Г.М. Ґудзь//Збірник наукових праць студентів. – 2011. – №2. – С. 102.

[6] http://www.ukrstat.gov.ua

 

[7] Міжнародна рейтингова оцінка інвестиційної привабливості України / М. О. Дуда // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - №1(32). – Полтава, 2009.