Загальнолюдське й професійне у моралі юристів

 

Що стосується юридичної праці, то слід зазначити, що вона базується на міцних теоретичних юридичних знаннях, практичних навиках, котрі становлять основу професійної діяльності.

 

Професійну діяльність юриста характеризують такі категорії: професійна орієнтація, професійне самоутвердження, професійна майстерність, талант, соціальні почуття, професіоналізм, продуктивна діяльність та ін.

 

Так, професійне самоутвердження юриста не може бути відокремленим від культурного та морального стану суспільства. Будучи ним обумовленим, воно лежить в його основі, утворюючи ціннісну серцевину, оскільки застерігає від багатьох негативних явищ. Слід зауважити, що процес самоутвердження повинен регулюватись загальнолюдськими цінностями та морально-правовими нормами.

 

Професійна майстерність юриста складається із високого рівня теоретичної підготовленості, продуктивної діяльності і таланту; високих моральних якостей спеціаліста та його вихованості, коректності, розвинутих соціальних почуттів.

 

Із цих основних рис особливої уваги заслуговує талант та соціальні почуття. Під талантом ми розуміємо високий ступінь здібностей юриста до правоохоронної роботи, яка вирізняється високою обдарованістю, а також значними результатами у службовій діяльності.

 

Талант — це вроджена якість. Зрозуміло, що талановитим юристом може бути не кожний, оскільки це більш природний чинник, шо залежить від інтелекту' особи.

 

Не менш важливою рисою майстерності є соціальні почуття юриста. Вони характеризуються професійним видом емоційних переживань, який має чітко виражений правовий і моральний характер і певну стійкість. У правоохоронній діяльності можна вести мову про здатність юриста сприймати чуже горе як власне. Але без емоцій, метушні вживати конкретних заходів до вирішення проблеми.

 

Одним із критеріїв професіоналізму юриста є вироблення власного почерку у правоохоронній діяльності, ефективність виконання службового обов'язку, постійна потреба у продуктивності праці, що характеризує такі психічні властивості як навики та звички.

 

Виходячи із цього, під професіоналізмом юриста слід розуміти ступінь знання права, практику юридичної діяльності, навички застосування правових норм, мистецтво спілкування, що відображаються у повсякденній звичці.

 

Важливість продуктивної праці у професійній культурі юриста пояснюється тим, що він прагне встановити істину і прийняти правильне рішення не традиційними засобами, а новими, прогресивними, які не принижують честі та гідності людини. Звичайно, продуктивна діяльність, яку можна назвати ще й творчою діяльністю, пов'язана з виробленням нової мети і відповідних до неї прийомів. Така діяльність повинна базуватися на глибоких та міцних теоретичних спеціально-правових знаннях, практичних навиках, котрі становлять основу професійної юридичної діяльності.

 

Розглядаючи юридичну діяльність, слід сказати, що вона має три етапи:

 

— процес усвідомлення юристом свого призначення, де проходить повна адаптація, ознайомлення з службовими та функціональними обов'язками та специфікою роботи юридичної установи. Це фактично перші службові дії під контролем наставника;

 

— процес формування юриста як професіонала. Він характеризується повною самостійністю у службовій діяльності, набуттям окремих навиків, виробленням свого стилю та культури в роботі тощо:

 

— досягнення вершин майстерності, сформованості юриста як професіонала.

Цей етап настає впродовж багатьох років (для кожного юриста по-своєму) або взагалі не настає.

 

Вказані етапи формування професійної культури впливають на професійну мораль юриста, основною метою якої є регулювання суспільних взаємин, шо має своїм завданням допомогти особі знайти правильний вибір при виконанні службових обовязків, найбільш оптимально реалізувати прийняте рішення в практичній діяльності.

 

Професійна мораль певним чином регулюється. Особливості цього регулювання диктують правила — певну поведінку, виконання функціональних обов'язків, реалізацію права. Тому професійна мораль не є чимось незмінним, усталеним. Вона динамічна, варіантна, враховує соціальні умови, напрями розвитку суспільства чи певної професії.

 

Отже, професійна мораль — це система моральних та морально-правових норм, які регулюють дії та поведінку особи у професійній діяльності.

 

Предметом професійної моралі правника є загальнолюдська мораль, наякій позначається характер юридичної роботи. Професійна мораль юриста видозмінюється у зв'язку із наповненням соціальної культури новим змістом, відродженням загальнолюдських цінностей, прийняттям нового законодавства, стажем роботи тощо. Формування професійної моралі здійснюється завдяки рівням різних видів культури, якими володіє юрист.

 

Таким чином, професійна культура — це результати трудової діяльності, які обумовлені високим ступенем професійної моралі та загальноприйнятими нормами поведінки особи. У свою чергу, професійна культура юриста — це результати професіоналізму, розуміння правових явищ, переконання у цінності права, які обумовлені науковою організацією праці, інтелектом правника, юридичною мораллю, психологічним та педагопчним вмінням і службовим етикетом.

 

Із визначення можна вивести компоненти професійної культури юриста. До них належать практично усі види культури особи юриста. Слід звернути увагу на те, шо кожний вид культури особи юриста увібрав усебе необхідні аспекти виду культури в цілому. Причому це можуть бути як правові, так і неправові аспекти, оскільки для професійної діяльності юриста важливе значення має кожне досягнення культури

 

Різні види культури юриста є також і критеріями його професійної культури, серед яких знаходиться культура професійних діїї, правових відносин, мислення, діловоде -гва і т. ін. Ці критерії велике значення мають для підтвердження правового статусу юриста.

 

Правовий статус юриста визначається Конституцією України, законами України «Про статус суддів», «Про адвокатуру», «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про нотаріат» та ін., а також відомчими нормативними документами.

Суть правового статусу юриста складають його права та обов'язки, які визначені вищезгаданими законами. Вони розкривають значення кожного юриста в суспільстві, дають можливість зміцнити свої правові позиції, обстоювати інтереси народу. Правовий статус — динамічний. Він постійно модифікується, удосконалюється в залежності від розвитку суспільства. Для професійної культури правовий статус є методологічною основою, він впливає на професійну дисципліну, поведінку юриста, законність, службові стосунки, організацію праці та ін.

 

Оскільки професійна культура юриста об'єднує всі види культури особи правника, то всі принципи та функції цих видів культури належать також і професійній культурі. Але тут є і свої особливості. Зокрема, існують власні принципи та функції.

 

Так, власні принципи професійної культури юриста мають загальний та спеціальний характер. До загальних принципів слід віднести: захист прав юриста; рівність усіх юристів перед законом; підпорядкування всіх відомчих актів закону; єдність прав та обов'язків юриста; презумпція невинуватості юриста.

 

Принцип захисту прав юриста передбачений у вищезгаданих законах. Однак для його реалізації необхідно як мінімум дві умови: притаманність юристам високих моральних якостей; віра у дії юристів під час виконання ними службових обов'язків. На даний час реалізація наданих юристам прав часто викликає сумніви з боку держави та й громадян у 'їх правомірності чи законності, що інколи виправдано. Дії даного принципу пов'язані як із добором кадрів, соціально-побутовими умовами, фінансовим забезпеченням, так і з виконанням державою своїх обов'язків перед юристами.

 

Рівність усіх юристів перед законом забезпечується ст. 24 Конституції України. Тобто незалежно від посади юрист зобов'язаний виконувати правові норми і нести юридичну та інші види відповідальності за їх порушення.

Такийпринциппрофесійноїкультуриякпідпорядкованістьусіхвідомчихактівзаконуполягаєунедопущеннівикривленоїрегламентаціїслужбовоїдіяльності. Така «деталізація» відомчих актів негативно відбивається на професійній культурі.

 

Принцип єдності прав та обов'язків гарантує міцність правових норм, забезпечує виконавську дисципліну юристів. Справа в тому, що лише одні права чи лише одні обов'язки знижують наполовину юридичні служби. Звичайно, за наявності прав обов'язкове їх використання, а при наявності обов'язків — неухильність їх виконання. Таким чином, використання та виконання є основними засадами необхідної і достатньої умови професійної культури юриста.

 

У праві кожного демократичного суспільства принцип презумпції невинуватості особи посідає чільне місце. На юристів як окрему частину суспільства теж поширюється цей загальноправовий принцип. Мова йде про недопущення поспішності у звільненні юристів з роботи у випадку порушення проти них кримінальної справи. Доже винуватість визначається тільки судом.До спеціальних принципів професійної культури юриста належать: «дозволяється те, що дозволяє закон»;

 

уміння користуватися владними повноваженнями; самовідданість юриста; оптимальність і ефективність юридичної діяльності; диференційований підхід у правоохоронній роботі; гласність, гуманізація юридичної діяльності; законність.

 

Принцип «дозволяється те, що дозволяє закон» стосується лише службових осіб, у тому числі юристів. Тут майже не відводиться місця альтернативі, плюралізму. Принцип розрахований на можливі прогалини в законодавстві, появу нових прецедентів та ін. Він має на меті забезпечити правомірну поведінку юриста, застерегти його від порушення законності. Професійна мораль у цьому випадку допомагає юристові правильно реалізувати цей принцип.

 

Однак у реалізації цього принципу чітко виявляється потреба захищеності юристів. Юрист повинен бути впевненим, що під час рішучих дій при виконанні службових обов'язків навіть після негативної, штучно створеної реакції населення, його дії будуть оцінюватися заслужено, не ставитимуться під сумнів, не підлягатимуть ревізії з боку виших чинів та інстанцій і що йому не загрожує покарання.

 

На противагу цьому принципові існують інші загальноправові принципи: «усе, що не забороняється законом, дозволяється», «дозволяється все, що не забороняє закон», «забороняється все.що не дозволяється законом». Однак ці принципи не притаманні професійній культурі юриста.

 

Уміння користуватися владними повноваженнями — принцип найбільш притаманний юристам, оскільки вони наділені значною владою. Реалізація його на практиці базується на володінні представником державної влади високими моральними якостями. Багатопрофільність юридичної діяльності вимагає оптимального вибору професійно-правових відносин із громадянами, які обумовлені нормами поведінки юристів, їх службовим етикетом, простими нормами моралі і відрізняють їх від діяльності членів інших професійних груп. Суть даного принципу професійної культури полягає у співставленні законних прав юриста з його інтелектом, здібностями, внутрішньою культурою, фізіологічними можливостями особистості тощо. При такому співставленні прослідковуються такі специфічні негативні якості: так званий «чад влади», захмеління владою, запрофесійованість, зверхність, грубість деяких юристів. Такі якості виявляються у застосуванні (правомірному чи ні) юридичних норм, обмеженні прав та свобод громадян, їх дієздатності з метою демонстрування свого правового становища у суспільстві. Визнання населенням у більшості випадків такого демонстрування влади пояснюється неповагою до представників влади, не страхом, а швидше підсвідомою готовністю підкорятися, законослухняністю та ін.

 

Розглядаючи наступний принцип, зауважу, що існують різні види самосвідомості. Однак для юриста, його професійної культури найбільш важливими є національна, моральна та правова свідомість. Як принцип професійної культури юриста слід розуміти ці види свідомості в цілому, де важливу роль відіграє самосвідомість. Самосвідомість — це якісна характеристика свідомості, вона є і критерієм професійної культури.

 

Суть принципу оптимальності й ефективності юридичної діяльності полягає в тому, щоб забезпечити успішне виконання зовнішнього і внутрішнього імперативів службового обов'язку, виконати професійні дії доволі якісно і при найменших затратах засобів та сил. Основною вимогою в реалізації цього принципу є прорахований, глибоко продуманий вибір того комплексу шляхів, форм, методів та засобів юридичної роботи, який найбільше відповідає ситуації, шо склалася.

 

Диференційований підхід у правоохоронній роботі враховує як загальну мету, так і конкретні обставини кожного правопорушення. Крім того, даний принцип професійної культури полягає й у роботі з кожним окремим суб'єктом правопорушення, в індивідуальних правовідносинах із ним. Організовуючи необхідні заходи правоохоронної діяльності, кожен юрист із високим рівнем професійної культури проводить їх із врахуванням особливостей певної категорії людей, їх морально-психолопчного стану, специфіки, характеру, способу їх життя. Так виробляється власний стиль, свій почерк юридичної діяльності.

 

Для професійної культури юриста дуже характерним є принцип гласності. Він передбачає три напрями: участь широкого кола громадськості, органів влади у виробленні заходів зміцнення правопорядку; реалізація правоохоронної діяльності за участю громадян; інформування органів влади і управління, трудових колективів, громадських організацій, населення і засобів масової інформації про свою діяльність, як цього вимагають відповідні закони України. Гласність діяльності юристів визначає рівень їх професійної культури, сприяє його підвищенню, запобігає значною мірою поширенню професійної деформації. При цьому юристові важливо уміти зберігати державну і службову таємницю, а також конфіденційність службових відомостей.

 

Гуманізація юридичної роботи як принцип професійної культури полягає у переконанні громадян, які схильні до скоєння правопорушень, у невичерпних можливостях людини та її здатності свідомо підкорятися закону, дотримуватися загальноприйнятих правил поведінки, сформованих на основі загальнолюдських цінностей.

Потрібне переконання розумом, а не силою

 

Для професійної культури юриста дуже важливий принцип режиму законності, який прийнятий в нашій державі. Законність у правоохоронних органах визначається рівнем професійної культури кожного юриста, який характеризується ступенем використання і застосування норм закону, інших правових актів. Існує залежність між професійною культурою і службовою дисципліною, які є засобом зміцнення законності в діяльності юристів. Зневага до професійної культури призводить до морального зубожіння, що в свою чергу веде до зниження рівня законності.

Найбільшповнухарактеристикутієїролі, якупрофесійнакультуравідіграєуюридичнійдіяльності, можнадатичерезаналізїїфункцій. Сама специфічна суть юридичної культури конкретно розкривається у взаємодії з традиційно сформованими функціями.

 

Тому природа професійної культури юриста розкривається у таких тісно взаємопов'язаних основних функціях: формування почуття моральної та юридичної відповідальності; сприяння дотриманню сформованого позитивного стереотипу поведінки; вироблення моральної обфунтованості службових взаємовідносин; виховання готовності бездоганно виконати свій службовий обов'язок; вироблення культури професійних дій, погодження суспільних (віддаючи їм перевагу) і особистих інтересів юриста; попередження професійної деформації; застереження від проявів бюрократизму.

 

Функція моральної та юридичної відповідальності багатогранна. Це випливає з того, шо моральна відповідальність — це вкорінений у загальнолюдських цінностях і забезпечуваний громадською думкою моральний обов'язок юриста. Моральна відповідальність настає у будь-якому випадку діяльності юриста чи його бездіяльності. Вона не знає ніяких меж і стає могутньою силою професійної культури. Юридична відповідальність — це закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали. Тобто професійна культура виконує запобіжні заходи, що полягають у недопущенні юридичної відповідальності юриста за скоєні вчинки. Це дозволяє замість юридичне забороненої поведінки юриста спрямувати його юридичне дозволену, правомірну поведінку.

 

Сформований позитивний стереотип поведінки юриста має соціальну цінність, оскільки є масовим явищем, яке корисне як для самої держави, так і для громадян. Він полягає у свідомому виконанні моральних та правових вимог, що утворює певний зразок поведінки юриста, професійну звичку. Професійна культура сприяє формуванню позитивного стереотипу поведінки, оскільки ступінь засвоєння моральних та правових категорій, високий рівень володіння юристом загальнолюдськими цінностями спонукають його до правової діяльності, правомірних дій під час виконання службових обов'язків.

 

Культура службових правовідносин у правоохоронних органах — процес, який немислимий без моральної обгрунтованості. В основі службових відносин лежить не тільки право, але й мораль, традиції, звичаї, які склалися в юридичних органах. Дієвість цих категорій забезпечується відображенням їх вимог у різноманітних статутах, інструкціях та відомчих нормативних актах, які регулюють службові відносини. Морально обгрунтовані статутні вимоги слугують основою формування юридичної культури.

 

Уміння бездоганно виконати свій службовий обов'язок дається юристам не одразу, воно виховується, формується шляхом розвитку професійної культури. Сама бездоганність потребує міцного засвоєння правових норм, вміння застосовувати їх у нестандартних ситуаціях, шо супроводжується високою культурою професійних дій. Звичайно, кожен юрист намагається виконати свій службовий обов'язок, але виконує його по-різному, на власний розсуд. Наприклад, якщо виконання обов'язку підпорядковане страху перед покаранням, то в більшості випадків принижується роль культури дій. Тому критерієм професійної культури є виховання свідомого почуття відповідальності за доручену справу, бажання працювати сумлінно, без права на помилку чи нетактовність.

 

Важливою функцією професійної культури є вироблення такого стереотипу мислення, при якому суспільні інтереси поставлені вище від особистих. Цього досягає більшість юристів, оскільки впливає контроль інстанцій за їхньою службовою діяльністю. Але мова йде про внутрішні мотиви таких дій, яким притаманна закономірність чи певне правило. Формування таких мотивів відбувається ще задовго до вибору юридичної професії, по суті, з дня народження. На перешкоді тут стають егоїзм, користолюбство та інші негативні моральні якості, які спонукають у майбутньому юриста дбати в першу чергу про свої власні інтереси. Звичайно, для попередження таких тенденцій необхідні певні соціальні умови життя та праці юристів. Роль професійної культури полягає у виробленні адекватної позиції юриста, в умілому поєднанні особистих і суспільних чинників, профілактиці зловживань службовим становищем чи порушень закону, норм моралі тощо.

 

Чи не найважливішою функцією професійної культури є попередження професійної деформації юриста, оскільки саме вона (деформація) завдає величезної шкоди правоохоронній діяльності, по суті, паралізує, виводить із ладу кожного, хто потрапив під цей вплив. Професійна деформація у правоохоронних органах спричиняється довготривалим негативним впливом правопорушників і взаємостосунками з надокучливими відвідувачами; надмірним захопленням владними повноваженнями та ін.

 

Зокрема, перший напрям характеризується звинувачувальним підходом до кожної людини з боку юриста, появою черствості,байдужості, жорстокості, навіть брутальності. Юрист із низькою загальною культурою та низькими моральними якостями звикає до тону нетактовної розмови з правопорушниками, перевірки правильності сказаного, підозр щодо кожного вчинку громадянина, сумнівів щодо кожного висловлювання тощо. Звичайно, для високого професіоналізму з метою отримання відповідної інформації такий підхід потрібний, але він повинен завжди мати відповідну сферу застосування. Професійна культура покликана до нейтралізації випадків деформації, вироблення шляхів подолання таких явищ.

 

На жаль, в юридичних органах на сьогодні доводиться констатувати у багатьох випадках наявність значної забю-рократизованості. У професійній культурі (у сфері ведення документації) повинно існувати розмежування поняття бюрократизму. Тут є два аспекти цього розуміння: допустимі елементи бюрократизму; безмежні прояви бюрок-ритизму.

 

Так, культура професійних дій інколи вимагає певної формальності, елементів бюрократизму, що регламентується законом і тільки нам. Наприклад, обов'язковими є різні протоколи, пояснення осіб, причетних до скоєння злочинів, висновки експертів, довідки, ухвали і т. ін. Однак відомчі нормативні документи шляхом «деталізування», «уточнення», «доповнення» часто насичені своєю регламентацією, власними вигадками, застереженнями у регулюванні юридичної діяльності. Також цьому сприяють різні усні вказівки інстанцій, телеграми, службові перевірки тощо. Таке поширене явище створює складності у юридичній роботі, тому шлях до його вирішення вбачається у підвищенні рівня професійної культури.

 

Отже, професійна культура юриста покликана визначати межі поширення моральних норм на службову діяльність; відтворювати загальнолюдські цінності, українські традиції та звичаї, теоретично обґрунтовувати їхню необхідність, сутність та специфіку проявів на практиці; відображати норми службової поведінки юристів; давати їй критично-ціннісний аналіз, сприяти вибору тих чи інших правил взаємостосунків та принципів професійної моралі.