Основні етапи розвитку грошових систем розвинутих країн

Гроші виникли у IV—III тисячолітті до н. е., а грошові системи — лише із зародженням капіталістичного способу виробництва.

Грошова система — форма організації грошового обігу, що історично сформувалася у країні й закріплена в національному законодавстві. Сформувалася грошова система в XVI—XVII ст., хоч окремі її елементи (наприклад, види державних грошових знаків) існували й раніше. У розвитку грошової системи виділяють два етапи: коли загальний еквівалент безпосередньо перебував в обігу й виконував функції грошей; коли роль золота як загального еквівалента знижується, воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.Грошову систему формують:1) грошова одиниця країни (американський долар, англійський фунт стерлінгів та ін.). Нині у світі налічується понад 300 найменувань національних грошових одиниць;2) масштаб цін — вагова кількість валютного металу, прийнятого в країні за грошову одиницю;3) види державних грошових знаків (металевих або паперових), які мають законну силу, порядок їх випуску й обігу (випуск, вилучення та ін.);

4) регламентація безготівкового обігу;5) порядок обміну національної валюти на іноземну (валютний паритет) і регульований державою валютний курс;6) державне регулювання грошового обігу.Існують грошові системи двох типів: металевого грошового обігу, за якого такий грошовий товар виконує всі функції грошей; паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.У свою чергу, металеві системи поділяють на біметалеві системи, при яких за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквівалента; і монометалеві системи, за яких роль загального еквівалента виконує один метал (золото).У другій половині XIX ст. утвердилася система золотого монометалізму, за якої лише золото є загальним еквівалентом. Виокремлюють чотири різновиди золотого монометалізму:1) золотомонетний стандарт, якому були властиві: обіг золотих монет, виконання золотом усіх функцій грошей, вільне чеканення золотих монет із фіксованим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золоті монети та ін.;2) золотозливковий стандарт, за якого банкноти розмінювалися на золото лише при поданні суми, встановленої законом (в Англії — 1700 фунтів стерлінгів за зливок золота вагою 12 кг, у Франції — 215 тис. франків);

3) золотодевізний стандарт — банкноти обмінювалися на іноземну валюту (девізи), яка, у свою чергу, обмінювалася на золото. Ця форма була запроваджена у 30 країнах світу. У другому й третьому різновидах золотого монометалізму в обігу відсутні золоті монети, монетарне золото зосереджується в руках держави, а золото не виконує функцій засобу обігу й платежу;4) золотодоларовий стандарт, за якого розмін банкнот на золото був скасований в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ. У 1971 р. було припинено обмін доларів на золото.Існують такі основні види грошей: повноцінні (золоті або срібні монети) і неповноцінні (білонні) монети; паперові (білети державної скарбниці) та кредитні гроші (вексель, чек, банкнота).Повноцінні гроші — це гроші, номінальна вартість яких переважно відповідає вартості металу, що в них міститься, а самі вони виконують всі функції грошей (роль загального еквівалента). Ними є насамперед золоті монети. Щоб надати їм міцності, монети карбували з домішками інших металів. Незважаючи на це, вони стиралися і поступово перетворювалися на неповноцінні. Щоб запобігти значному відхиленню фактичної ваги золотої монети від законодавчо встановленої, держава визначала межу такого відхилення (вона переважно не перевищувала 1% ваги монети).Неповноцінні (білонні) гроші — це монети з міді, алюмінію тощо, номінальна вартість котрих перевищує вартість металу, який у них міститься, і витрати на карбування, їх використовують для обслуговування роздрібного товарообігу. Виготовлення монет із металу, що належить державі, забезпечує їй отримання монетного доходу — різниці між номінальною вартістю металу та витратами на чеканення і його ринковою ціною.

До наявних грошей належать банкноти, білети державної скарбниці й монети: до безготівкових грошей — кошти на рахунках у банках; різноманітні вклади (депозити) у банках; депозитні сертифікати; державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів.Значного поширення у розвинутих країнах світу (певною мірою і в Україні) набули кредитні картки — платіжно-розрахункові документи, які видає банк своїм вкладникам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит. Банки у цьому випадку беруть на себе ризик термінової оплати, а вкладник, як правило, повертає позичку впродовж місяця. За недотримання цієї умови нараховуються відсотки з обігу. Сучасні кредитні картки вміщують інформацію до 8 тис. знаків (дані про стан рахунка вкладника у банку, сплату податків, стан здоров'я, групу крові та ін.). У 90-ті роки XX ст. в розвинутих країнах впроваджено кредитні (платіжні) картки з мікропроцесором, які мають значно вищу систему захисту.Усе більшого поширення набувають у сучасних умовах електронні гроші. Особливістю таких грошей у формі смарт-карток є те, що в них носієм інформації слугує мікросхема з великим обсягом пам'яті. Банк-емітент такої картки вносить в засекречену зону її пам'яті суму, що зараховується на рахунок клієнта. У разі покупки товару термінал (прикінцевий виносний пристрій у складі обчислювальної системи, за допомогою якого здійснюється введення інформації в систему та її виведення), який встановлений у точці платежу, з'єднується з карткою і списує певну суму з пам'яті комп'ютера. При цьому надається інформація про зміст купівлі, її місце та час. Термінали пов'язані з комп'ютерами в магазинах і банках, де здійснюються операції за розрахунками клієнтів. Смарт-карти підвищують безпеку покупців і банків, дають змогу перевірити правильність відображення суми купівель на рахунку її клієнта.Гроші і грошові системи підпорядковуються дії певних законів.