Економічні межі кредиту: поняття, причини та наслідки їх порушення
Економічними межами розповсюдження кредитних відносин є межі, в яких їх існування об’єктивно необхідно і в яких вони зберігають свої особливі риси. На макроекономічному рівні виділяють декілька видів меж кредиту, що обумовлено складністю сутності кредитних відносин, великою кількістю його проявів. Макроекономічні межі кредиту показують межі розповсюдження відносин з приводу акумуляції і розміщення позикового капіталу в цілому. Кожна з них має кількісну характеристику. З позицій теорії кредиту кількісний аналіз його макроекономічних границь повинен включати не встановлення конкретних параметрів останніх, а розробку методологічних підходів до їх визначення: виділення факторів, що впливають на функціонування кредиту в даних економічних умовах; встановлення тенденцій розвитку кредитних відносин; вираження кількісної характеристики границь кредиту у вигляді визначених загальноекономічних пропорцій. Перш за все виділяють зовнішні та внутрішні межі кредиту.
Під зовнішніми (міжкатегоріальними) межами кредитних відносин розуміють їх якісне відокремлення в часі та просторі від всіх інших відносин. Зовнішні межі містять в собі всю сукупність кредитних відносин, показують об’єктивні межі їх функціонування, місце кредиту в економічних відносинах суспільства. Разом з тим через ці межі здійснюється взаємозв’язок кредиту з іншими економічними категоріями, причому даний взаємозв’язок є одним з факторів, який визначає ці межі. Так, параметри кредитної сфери залежать від об’єму бюджетного фінансування суспільного господарства, розмір кредитних грошей впливає на загальну грошову масу і тощо.
Фактори, які впливають на зовнішні межі кредиту, дуже багатоманітні та різнопланові. До них відносять: рівень розвитку виробництва; обсяг та структуру кредитних ресурсів; ступінь повноти госпрозрахунку підприємств; потреби постачання до грошового обороту розрахункових засобів; фінансове становище господарюючих суб’єктів, співвідношення використовуваних форм кредиту, соціально-економічну політику держави, структуру кредитної системи, діючий кредитний механізм, систему ціноутворення, рівень цін та багато інших факторів. Всі вони в тій чи іншій мірі (і в кожний період по-різному) впливають на попит на кредит, а також на можливості його пропозиції. В самому загальному вигляді кількісна характеристика зовнішніх меж кредиту визначається співвідношенням між обгрунтованою потребою економіки в кредиті та реальною можливістю кредитування, що, в свою чергу, залежить від ресурсів і ефективності функціонування кредитної системи.
Внутрішні межі показують допустиму міру розвитку окремих форм кредиту – банківського, комерційного, державного, споживчого, міжнародного – в зовнішніх межах кредитних відносин, тобто показує співвідношення часток в рамках єдиного цілого. Співвідношення між формами кредиту в середині кредитної сфери має рухомий характер і залежить від великої кількості причин як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Кількісні характеристики внутрішніх меж кредиту складаються під впливом загальних факторів, що в різній мірі впливають на розвиток конкретних форм кредиту і мають щодо них інколи специфічне значення.
Виділення внутрішніх меж кредиту обумовлене специфікою прояву різних типів кредитних відносин, які в силу притаманних їм якісних особливостей не можуть бути повністю взаємозамінні. Однак форми кредиту знаходяться в тісному зв’язку одна з одною і через внутрішні межі реалізується їх взаємовплив. Розвиток комерційного кредиту, наприклад, створює передумови щодо звуження сфери банківського кредитування; в той же час непряме банківське кредитування є важливим фактором розвитку комерційного кредиту. Взаємозв’язок форм кредиту на базі внутрішніх меж проявляється в тому, що необгрунтовано надмірний розвиток однієї з форм кредиту призводить не тільки до перекручення суті даного типу кредитних відносин, а й звужує можливості розвитку інших форм в рамках зовнішньої межі, або деформує цю межу.
Зовнішні та внутрішні межі кредиту діалектично взаємопов’язані. Це проявляється в тому, що, по-перше, вони змінюються під впливом одних і тих самих факторів; по-друге, зміна одних з них призводить до зміни інших. Виходячи з функцій, які виконує кредит, виділяють його функціональні межі – перерозподільчу та емісійну. Функція економічної категорії, яка є проявом її суті, має об’єктивні межі реалізації. Поняття функціональної межі кредиту є поняттям його зовнішньої границі, так як кожна функція віддзеркалює не всю сукупність проявів суті кредиту, а лише поняття внутрішньої границі, тому що функція характеризує специфічний прояв всіх форм кредиту, його суті як єдиної економічної категорії. Перерозподільча межа показує об’єктивно обгрунтовані межі перерозподілу коштів на базі кредиту. Її кількісна характеристика визначається обсягом кредитних ресурсів суспільного господарства. На практиці це означає, що активні операції банків повинні відповідати їх депозитними операціями. Перерозподільча межа не співпадає з зовнішньою, так як об’єктом перерозподілу можуть виступати тільки вже акумульовані за допомогою кредиту тимчасово вільні грошові ресурси. Однак в якості джерела кредитування використовуються і новостворені ресурси, тобто імітовані засоби. В цьому випадку проявляються антиципаційні якості кредиту, що полягають в його здібності випереджувати у часі накопичення у товарній і грошовій формах. Емісійні кредити видаються під майбутні затрати під ще не виготовлену продукцію і прямо впливають на грошову масу. Зрозуміло, що їх об’єм не може бути довільним і визначається об’єктивно обгрунтовано емісійною границею кредиту.
Зміст економічно обгрунтованих границь кредитування на мікрорівні розкриває поняття кредитоспроможності позичальника, ліквідності банку. Кредитоспроможність у самому загальному вигляді представляє собою економічно обгрунтовану кредитоємність господарюючого суб’єкту. Кредитні відносини є об’єктивно необхідним атрибутом репродуктивного процесу, тобто використання позикових засобів являє собою нормальне явище в діяльності господарюючих суб’єктів і носить постійний характер. Однак обсяги кредитних вкладень, які отримує окремий учасник репродуктивного процесу мають економічну межу, яка базується на такій сутнісній якості кредиту, як поверненість. Так як природні якості кредиту передбачають необхідність обов’язкового повернення позикових коштів, то кредитоспроможність позичальника обмежена його можливостями повернення позики.