Переваги управління витратами за допомогою системи центрів відповідальності та вимоги до їх формування
Переваги системи управління витратами за допомогою системи центрів відповідальності:
1)вона дає змогу скористатися всіма вигодами децентралізованого управління об'єктом (вивільнення вищого керівництва, що дає йому можливість зосереджуватися на глобальних питаннях; прийняття компетентніших рішень, оскільки управлінці на місцях більш інформовані, часто краще розуміють проблему; можливість оперативно, а отже, й своєчасно приймати рішення на відповідних рівнях управління; посилення мотивації та управлінський розвиток керівників середньої і нижньої ланок);
2) система дає змогу зробити контроль дієвим завдяки персоніфікації відповідальності;
3) вона забезпечує підвищення точності обчислення витрат за носіями.
Формування центрів відповідальності за витратами має здійснюватись із дотриманням таких вимог :
1) порівнянність планових і звітних результатів виконання роботи за певний період; 2)однозначне обчислення планових і фактичних витрат за розрахунковий період на основі обґрунтованих методик і раціональної системи обліку;
3)чітке визначення меж повноважень і відповідальності керівника центру відповідальності. Керівник може відповідати лише за ті витрати, на які він може впливати (які для нього є регульованими);
4) персоніфікація документації внутрішньої звітності;
5)участь керівників центрів відповідальності у складанні планів (кошторисів).
Сутність системи управління витратами «бенчмаркінг»?
Досить новим методом управління витратами є бенчмаркінг витрат. Бенчмаркінг - це спосіб оцінки стратегій і цілей роботи організації порівняно з успішними підприємницькими організаціями для визначення свого місця на конкретному ринку. Перевагами бенчмаркінгу витрат є відсутність потреби у винаході власних способів зменшення витрат і вдосконалення процесів у діяльності підприємства, тому що це вже зроблено лідером ринку або підприємством, взятим за зразок; можливість комбінування різних методів, що забезпечили успіх у зменшенні витрат іншим підприємствам. Основним обмеженням у використанні бенчмаркінгу є обґрунтованість вибору підприємства-еталона. Якщо як еталон вибирають реальне підприємство, то потрібно обов'язково враховувати його особливості, умови його зовнішнього середовища. В іншому разі результати бенчмаркінгу витрат не можна використовувати. Якщо ж вибраний еталон є абстрактним ідеальним варіантом перебігу процесів, то дуже важливою є оцінка рівня досяжності ідеалу. Неправильний вибір вихідного еталона в бенчмаркінгу витрат може стати основною причиною, через яку цей метод може не дати результатів. Крім того, існують труднощі в отриманні інформації про діяльність підприємства-ета-лона, яка найчастіше є комерційною таємницею. Цей метод можуть використовувати підприємства, яким необхідно прийняти рішення щодо свого позиціонування на ринку й вибору стратегії розвитку. Крім того, дослідивши процес формування витрат на еталонних підприємствах - лідерах галузі, використовуваних управлінських орієнтирів і методів управління витратами, можна поступово поліпшити управління витратами, ґрунтуючись на їх досвіді й технологіях.
Витрати на збут.
Витрати на збут – це витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Витрати на збут включають витрати, пов’язанi з реалiзацiєю (збутом) продукцiї (товарiв, робiт, послуг), а саме:
1) витрати на утримання підрозділів підприємства, що пов’язані зі збутом ; 2) витрати на утримання, ремонт та експлуатацію основних засобів, пов’язаних зі збутом продукції, амортизаційні відрахування; 3) витрати пов’язані з транспортуванням, перевалкою та страхуванням готової продукції; 4) витрати пов’язані з забезпеченням правил техніки безпеки та охорони праці; 5) витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів, на дослідження ринку збуту, 6) витрати на зберігання , навантажування, розвантажування й пакування продукції.
До складу витрат на збут у торговельних організаціях включаються витрати, пов’язані з організацією збуту товарів, за винятком адміністративних, інших операційних та фінансових витрат.
Витрати на збут не формують собівартості виробленої і реалізованої продукції, а покриваються за рахунок валового прибутку підприємства або збільшують валовий збиток.