Форми організації державної влади та форми організації держави

У різні періоди людської історії сформувалися різні форми правління.

Це, передусім, абсолютна монархія (самодержавство), за якої верховна державна влада юридично належить одній особі — монархові, що обіймає цю посаду, як правило, в за­веденому порядку престолоспадкування. За абсолютизму неминучі є сваволя чиновників і безправність народу. Нині абсолютна монархія збереглася в Саудівській Аравії, Катарі, Омані, Об'єднаних Арабських Еміратах.

Перехідною формою правління є дуалістична монархія, коли буржуазія ділить владу з феодалами. За цієї форми правління співіснують дві політичні установи: феодальна монархія й буржуазний парламент, повноваження якого обмежено монархом, що наділяється правом вето й розпус­ку парламенту. Дуалістична монархія існує нині в Йорданії, Кувейті, Марокко.

конституційна монархія є буржуазною формою прав­ління. Буржуазія тут владарює і в економіці, і в політиці. Уряд формується парламентським шляхом і відповідає за свою діяльність тільки перед законодавчим органом. Конс­титуційна монархія нині діє у Великій Британії (найти-повіший приклад), Бельгії, Данії, Швеції, Норвегії, Японії, Іспанії.

Президентська республіка виникла в США на підставі Конституції 1787 року. За такої форми правління президен­та наділено повноваженнями глави держави й глави уряду. Посада прем'єр-міністра відсутня. Функції різних гілок вла­ди чітко поділено. Президент, який обирається позапарла­ментським шляхом, формує уряд. Він не має права розпус­кати парламент. Система вищих органів державної влади США діє на засаді принципу стримань і противаг, згідно з якими Президент, Конгрес і Верховний суд наділяються та­кими повноваженнями, що дають їм змогу впливати один на одного. Президент США — глава виконавчої влади, він фор­мує уряд — з участю конгресу. Водночас Конгрес є носієм законодавчої влади, але Президент щодо законопроектів має право вето, для подолання якого необхідна кваліфікована більшість обох палат Конгресу. Крім того, в США широко розвинена незалежна судова влада.

Парламентська республіка. За цієї форми правління про­голошується верховенство парламенту. Парламент формує уряд, який очолює лідер тієї партії, що має більшість у пар­ламенті. Глава держави, як правило, обирається парламен­том. Будь-які дії Президента, аж до розпуску парламенту й вето, можливі лише за згоди уряду. Отже, проголошується верховенство парламенту, який фактично працює під жорстким контролем уряду. Парламентські республіки існу­ють в Італії, ФРН, Австрії, Швейцарії, Фінляндії, Туреччині та деяких інших "країнах. До речі, термін «парламент» як назва вживається у 40 державах; «народні (національні) збо­ри» — в 37; «конгрес» — у 16; «національна (народна) асамб­лея» — у 15; «державні збори» — в 14. У ряді держав назви вищих органів народного представництва індивідуальні: «са-бор», «кнесет», «ландтаг», «генеральні кортеси», «риксдаг», «скупщина», «сейм», «сенат» тощо.

У практиці деяких держав значного поширення набули змішані форми правління, коли поєднуються елементи й пар­ламентської, й президентської республіки. Типовим прикла­дом змішаного правління є Франція. Конституція 1953 року, іберігши певні атрибути парламентаризму, фактично офор­мила встановлення режиму особистої влади. Центральною фігурою в системі вищих органів державної влади Франції є Президент, який від 1962 року обирається прямими вибора­ми. Уряд формується Президентом і відповідальний лише перед ним. Президент головує в Раді міністрів, а прем'єр — у Кабінеті міністрів, який лише готує рішення для Ради міністрів. Президент, маючи право розпускати парламент, наділяється фактично більшою владою, ніж глава прези­дентської республіки.

Складовою частиною політичної системи є форма ор­ганізації держави, пов'язана з її територіальною структурою, тобто залежить від того, з яких частин вона складається та якими є відносини центральних і місцевих органів влади. З огляду на це, виділяють просту (унітарну) та складну (феде­ративну й конфедеративну) форми організації держави.

Характерними рисами унітарної форми організації дер­жави є: єдині Конституція, система органів державної вла­ди, громадянство, судова система, поділ території на адміністративно-територіальні одиниці. Унітаризм передба­чає централізацію всього державного апарату, прямий конт­роль над місцевими органами влади. До унітарних держав належать Україна, Франція, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Японія тощо.

Федеративна форма передбачає наявність державних ут­ворень, наділених відповідною юридичною й політичною самостійністю. Характерною рисою федерації є те, що тери­торія складається з територій суб'єктів, які зазвичай уста­новчою владою в межах визначеної для них компетенції наділяються правом видання законодавчих актів; федератив­на судова система, як правило, формується за єдиним зраз­ком. Федеративна форма існує в США, Канаді, ФРН, Австрії, Росії, інших країнах. Федеральному парламенту в них влас­тива двопалатна структура, хоча у деяких унітарних держа­вах (наприклад, Іспанії, Італії, Хорватії, Польщі, Чехії, Біло­русі, Казахстані, Киргизстані) парламент також двопалатний.

За конфедеративної форми кожна складова держави знач­ною мірою є незалежною, але мають вони й спільне (валю­та, мито, єдиний економічний простір). Приклад конфеде­рації — Європейський Союз, у майбутньому — СНД.