Основні принципи та методи теорії логістики

Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту, фінансів і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, що має підвищити . ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність.

Основні принципи для підприємницької логістикиможуть бути такі1:

— погодження логістики з корпоративною стратегією;

— удосконалення організації руху матеріальних потоків;

— забезпечення надходження необхідної інформації та сучасної технології її обробки;

— прагнення до ефективного управління людськими ресурсами;

— підтримка тісного зв'язку з іншими фірмами у виробленні стратегії;

— облік прибутку від логістичної діяльності в системі фінансових показників;

— визначення оптимальних рівнів логістичного обслуговування з метою підвищення рентабельності виробництва;

— ретельна розробка логістичних операцій;

— прагнення до укрупнення партій товарів;

— сприйняття логістики як унікальної сфери творчості для стратегічної орієнтації фірми;

— оцінка ефективності діяльності логістичних підрозділів.

Методи дослідження. Методологія теорії логістики як навчання про комплекс методів і засобів вивчення її об'єкта і предмета дослідження має кілька рівнів - від методологічної бази логістики у формі парадигми - системи концепцій до спеціальних методів дослідження.

Логістика ґрунтується на таких методологічних дисциплінах:

1) загальна теорія систем;

2) кібернетика;

3) дослідження операцій;

4) прогностика.

Загальнонаукові методи, що використовуються в логістиці:

1) матеріалістична діалектика з її причинно-наслідковою логікою;

2) аналіз і синтез систем;

3) метод переходу від абстрактного до конкретного.

До конкретних логістичних підходів і методів належать:

1)потоково-процесний метод, який полягає втому, що будь-яка господарсько-економічна, підприємницька і комер­ційна діяльність спершу може бути представлена у формі потоку конгломерату процесів, різних за своєю природою і субстантною сутністю (інтелектуальної роботи: наукових до­сліджень, проектно-конструкторських робіт; організаційної роботи: документообігу, менеджменту; фізичної роботи: на-вантаження-розвантаження, складування, просторове перемі­щення), а потім на його основі синтезується система в межах досліджуваного циклу (або його періоду) змістовної цільової діяльності. Зважаючи на те, що будь-яка економічна діяль­ність - це слабко структуроване (або навіть поляризоване) се­редовище, цей логістичнии метод (прийом) усе-таки дає змогу наближатися до адекватного моделювання досліджуваного об'єкта (у рамках реалістичної фактології) та до можливості

кількісного виміру, аналізу й оцінки досліджуваних у такий спосіб процесів з метою їх удосконалювання;

2) методи статистико-економічного аналізу (балансовий, графічний методи, групування, порівняння, прийоми елімінування);

3) математичні методи вирішення логістичних завдань:

— лінійне програмування;

— теорія черг;

— імітаційне моделювання;

— експертні оцінки;

— транспортні матриці;

— теорія керування запасами;

— мережні моделі;

— математична оптимізація;

— методи прогнозування попиту.

Види логістики

З метою формалізації наукових досліджень і практичних розробок логістика класифікується за такими ознаками1:

1) характер зон управління:

— зовнішня;

— внутрішня.

Зовнішня логістика займається питаннями регулювання потокових процесів, які виходять за рамки діяльності, але перебувають у сфері впливу суб'єкта господарювання.

Внутрішня логістика спрямована на координацію й удосконалення господарської діяльності, пов'язаної з управлін­ням потоковими процесами в межах підприємства або корпо­ративної групи підприємств;

2) характер господарської діяльності (функціональні області):

— закупівельна;

— виробнича;

— розподільча;

— транспортна;

— складська;

— запасів;

— інформаційна і т. ін.

Зазначені сфери застосування логістики будуть розглянуті нами докладніше в наступних темах;

3) масштаб розроблюваних проблем (рівні логістики):

— макрологістика;

— мікрологістика.

 

Сутність мікро логістики

У сферу досліджень макрологістика включаються процеси, які протікають на регіональному, міжрегіональному, загальнонаціональному і міждержавному рівнях.

Мікрологістика займається комплексом питань з управ­ління матеріальними, інформаційними та іншими потоками, ґрунтуючись на інтересах окремого підприємства або корпоративної групи підприємств, об'єднаних загальними цілями щодо оптимізації господарських зв'язків.

Мікрологістика є внутрішньовиробничою логістикою, що пов'язана з нормальним функціонуванням конкретної фірми.

Усі ці види логістики обов'язково передбачають наявність логістичного інформаційного потоку, що включає надходження даних про матеріальний потік. Мікрологістика, на думку А.Г. Кальченко1, в свою чергу поділяється на три види:

1) логістика, пов'язана із заготівлею чи закупівлею товарів (заготівельна логістика);

2) виробнича логістика;

3) логістика, що спеціалізується на реалізації продукції (розподільча логістика).

Сфери і функції мікрологістики полягають у таких процесах:

1) планування виробничих завдань із детальним розкладом випуску виробів;

2) розподіл плану випуску продукції за виробничими дільницями підприємства;

3) контроль за якістю праці;

4) переробка вантажів, що транспортуються;

5) управління запасами;

6) організація інформаційних потоків;

7) пакування виробів, їх зберігання;

8) складування;

9) вантажно-розвантажувальні операції та комплектація партії вантажів;

 

10) маркетингові дослідження ринку — вивчення ринку, ор­ганізація служби постачання, фінансування та розрахунки, матеріальне заохочення;

11) проектування замовлень на постачання продукції, скла­дування запасів, постачання споживачів, фінансування замовлень.

Мікрологістична система вирішує питання в межах окремих функціональних елементів логістичної системи (інтегруються процеси планування, виробництва, збуту, транспортно-складських та вантажно-розвантажувальних робіт, фінансування, інформаційного забезпечення).

 


Розділ 2

КЛАСИФІКАЦІЯ ФОРМ ЛОГІСТИЧНИХ УТВОРЕНЬ

2.1. Логістичні ланцюги.

2.2. Види логістичних ланцюгів розподілу.

2.3. Основні інструменти управління логістикою.

2.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах.

 


2.1. Логістичні ланцюги

У вітчизняній і закордонній літературі широко використо­вуються поняття "логістичний ланцюг" і "логістичний канал". У багатьох випадках ці поняття не дуже чітко розмежовані, а іноді вживаються як синоніми.

В англо-американській літературі з логістики використо­вують поняття: логістичний канал, канал розподілу та ін.

У Німеччині дуже поширеним терміном є логістичний ланцюжок, що відображено в одному з національних стандар­тів.

Ґрунтуючись на визначенні А.Г. Кальченко1, дещо розши­римо його (включивши інформаційні та фінансові потоки). Воно виглядатиме так:


На рис. 2.1 наведено приклад простого логістичного ланцю­га прямого збуту, який включає такі ланки логістичної систе­ми (ЛЛС): фірму — виробника готової продукції (ГП), спожи­вача (покупця) і логістичного посередника, який доставляє товар покупцю1.

 

 

 

 

 

Виробник ГП Перевізник ГП Споживач
     
Продавець ГП ^     -^ Покупець
  ЛЛС1   ЛЛС 2   ЛЛСЗ
               

 


Логістичний ланцюг — це лінійно упорядкована чисельність фізичних чи юридичних осіб (виробників, посередників, складів то­що), які виконують логістичні операції, спрямовані на доведення матеріальних потоків від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача та оптимізацію супутніх їм інформаційних і фінансових потоків.

Логістичний канал — це частково впорядкована множина різних посередників, які реалізують доведення матеріального пото­ку від конкретного виробника до його споживачів2.

Таким чином, основною відмінністю логістичного ланцюга від логістичного каналу (каналу розподілу) є те, що ланцюг включає і виробника, і посередників, і обслуговуючі структури (склади, транспортні організації), а канал — лише посередни­ків і виробника.

1 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 21.

8 Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.


Інформаційний і фінансовий потоки

Рис. 2.1. Приклад простого логістичного ланцюга:ЛЛС — лан­ки логістичної системи; ГП — готова продукція.

•

У цілому в логістичному ланцюзі виділяють такі головні ланки:

— постачання матеріалів, сировини і напівфабрикатів;

— зберігання продукції та сировини;

— виробництво товарів;

розподіл, включаючи відправлення товарів зі складу го­тової продукції;

— споживання готової продукції;

— сервісне обслуговування споживачів чи замовників. Організаційна побудова логістичних ланцюжків може бути

різноманітною і залежить від2:

1) розмірів підприємств;

2) масштабів їх діяльності;

1 Сергеев В.И. Логистика в бизнесе: Учебник. — М.: ИНФРА-М,
2001.—С. 63.

2 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. —
284 с.


 




3) концепції управління;

4) матеріаломісткості; 5)галузі економіки.

Логістичні мережі— це складні логістичні утворення взаємо­пов'язаних ланок, які поєднують кілька логістичних ланцюгів'.

2.2. Види логістичних ланцюгів розподілу

Між маркетологами і логістами виникають суперечки з при­воду того, до якої сфери (маркетингу чи логістики) належить канал розподілу.

Маркетинговий канал утворюють фірми, котрі беруть участь у процесі купівлі-продажу. Завдання маркетингу в цьо­му разі — проведення переговорів, укладення контрактів та управління угодами купівлі-продажу.

Логістичний ланцюг — це мережа робочих взаємозв'язків, котрі забезпечують оптимальний рух та розміщення запасів. До складу логістичних операцій входять також транспорту­вання, збереження запасів, вантажопереробка, обробка замов­лень, а крім того, різні види послуг, що створюють додаткову вартість.

 

Канали розподілу, як логістичні, так і маркетингові, мають дві
такі характеристики:      
— довжина;      
— ширина.      

Рівень каналу розподілу — це будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо наближення товару і права власності на нього до кінцевого споживача. Декілька каналів різної довжини зображено на рис. 2.2.

Довжину каналу визначає кількість рівнів.

1 Пономарьова Ю.В. Логістика: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2003. — 189 с.


Рис. 2.2. Характеристика каналів розподілу


Канал нульового рівня має місце, якщо фірма використовує пряму систему розподілу "виробник — споживач", де відсутні посередницькі ланки в ланцюзі руху товарів і сировини.

Однорівневий канал включає одного посередника: "вироб­ник — роздрібна торгівля — споживач", "виробник — торго­вельний агент — споживач".

Дворівневий канал представлений двома посередниками: "виробник — оптовик — роздрібний торговець — споживач" (схема, за якою діють виробники споживчих товарів); "вироб­ник — брокер — роздрібний торговець — споживач" і т. ін.

Ширина каналу — кількість посередників на кожному рів­ні каналу розподілу. Тобто ширина каналу визначається тим, скільки незалежних учасників каналу розподілу є на окремо­му рівні збутового ланцюга: скільки оптових покупців буде притягнуто до збуту, скільки збутових агентів потрібно та ін.

2.3. Основні інструменти управління логістикою

Інструменти управління логістикою та основні логістичні показники розглянуті в праці А.Г. Кальченко1.

До основного інструментарію управління логістикою нале­жать:

1)бюджет логістики, що враховується як складова загально­го бюджету фірми при плануванні її господарської діяльності;

2) показники логістики;

3) планування номенклатури товарів згідно з методом ABC;

4) методи дослідження операцій.

У розвинутих країнах до основних логістичних показниківналежать:

1) частота оборотності всіх запасів, що визначається як від­хилення розміру товарообороту до обсягу складських запасів;

2) загальні витрати на матеріально-технічне забезпечення, що припадають на одиницю товарообороту;

1 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 21.


 

3) ступінь готовності постачальника (у %), який визнача­ється як частка від поділу обсягу потреб, що задовольняються у визначений строк, на загальний обсяг потреб;

4) витрати на логістику (у % від загальних витрат);

5) швидкість обороту матеріальних ресурсів для окремих складів;

6) витрати на відправлену одиницю продукції;

7) витрати на тонно-кілометр вантажів, що перевозяться;

8) завантаження складу та парку транспортних засобів;

9) ступінь ризику, пов'язаного зі складуванням запасів.

2.4. Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах

Між учасниками одного каналу, а також між різними кана­лами можуть спостерігатися:

1) різні ступені співпраці;

2) конфлікти;

3) конкуренція.

Співпрацяхарактерна для учасників одного каналу розподі­лу. Завдяки співпраці вони мають змогу гостріше відчувати, краще обслуговувати й повніше задовольняти цільовий ринок.

Конфліктуватиможуть:

1) представники різних рівнів одного й того самого каналу;

2) фірми одного рівня. Конкуренціяможе виникати між:

 

1) фірмами і системами, що намагаються обслуговувати одні й тісамі ринки;

2) комплексними системами, що обслуговують конкретний ринок.

Останнім часом як засіб уникнення конфліктів між учасни­ками товароруху виникли вертикальні маркетингові системи (ВМС).

Традиційний канал розподілу складається з незалежного виробника, одного чи кількох оптових та одного або кількох


роздрібних торговців. Кожен член каналу — це окреме підпри­ємство, яке намагається забезпечити собі максимальний при­буток, навіть на шкоду отримання максимального прибутку системою в цілому. Жоден із членів каналу не має повного чи навіть достатнього контролю над діяльністю решти членів.

Вертикальна маркетингова система складається з вироб­ника та одного або кількох роздрібних торговців, що діють як єдина система. У цьому разі один із членів каналу є або власни­ком роздрібних торговців, або надає їм торговельні привілеї, або має можливості забезпечити їх певну співпрацю. Доміну­вати у межах вертикальної маркетингової системи може або виробник, або оптовик, або роздрібний торговець.

Основні типи вертикальних маркетингових систем1:

1)корпоративні — в межах корпоративної ВМС послідовні ета­пи виробництва та розподілу перебувають в одноосібному воло­дінні;

2) договірні — складаються з незалежних фірм, що пов'язані між собою договірними відносинами і координують програми своєї діяльності для спільного досягнення більшої економії та вищих комерційних результатів;

3) керовані — координують діяльність ряду послідовних етапів виробництва та розподілу товарів завдяки могутності та розмірам одного з їх учасників. Виробник основного марочного товару в змозі співпрацювати та досягти міцної підтримки з боку проміжних продавців цього товару. __

 

1 Кальченко А.Г. Логістика: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 31


НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Короткі методичні рекомендації до вивчення теми

Основні терміни: логістичний ланцюг, логістичний канал, логістична мережа, канал розподілу, дистрибуція, вертикаль­ні маркетингові системи.