Керівник органу досудового розслідування

1. Керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування.

2. Керівник органу досудового розслідування уповноважений:

1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих;

2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування;

3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора;

4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим;

5) погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення у випадках, передбачених цим Кодексом;

6) здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого;

7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

3. Керівник органу досудового розслідування зобов’язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі. Невиконання керівником органу досудового розслідування законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Прокурор

Прокурор — це Генеральний прокурор України, проку­рор Автономної Республіки Крим, прокурор області, про­курор міста Київ, районний міський прокурор, транспорт­ний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які діють у межах своєї компетенції.

Діяльність прокурора у кримінальному судочинстві регулюється статтями 121—123 Конституції України, За­коном «Про прокуратуру», прийнятим Верховною Радою України 5 листопада 1991 р., з подальшими змінами й доповненнями, а також кримінально-процесуальним за­конодавством.

Прокуратура України — це єдина система, на яку по­кладено: підтримку державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додер­жанням законів при виконанні судових рішень по кримі­нальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особис­тої свободи громадян.

Процесуальний статус прокурора під час проведення досудового слідства.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:

1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;

3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;

4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;

5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;

6) призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом;

7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;

8) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування;

9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;

10) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;

11) повідомляти особі про підозру;

12) пред’являти цивільний позов в інтересах держави та громадян, які через фізичний стан чи матеріальне становище, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права, у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом;

13) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

14) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

15) підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом;

16) погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому цим Кодексом;

17) доручати органу досудового розслідування виконання запиту (доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту, всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному провадженні;

18) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію), повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи законам України;

19) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи (екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;

20) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому цим Кодексом;

21) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Участь прокурора в суді є обов’язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Прокурор здійснює також інші повноваження, надані йому КПК.

Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв'язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ є для цих органів обов'язковими. Оскарження цих вказівок прокуророві вищого рівня не зупиняє їх виконання, за винятком деяких випадків, пе­редбачених КПК (ст. 227).

Склавши обвинувальний висновок, слідчий відповідно до вимог ст. 225 КПК направляє справу прокуророві.

Перевіривши справу з обвинувальним висновком, про­курор або його заступник приймає одне з таких рішень: 1) затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний висновок; 2) повертає справу органові дізнання або слідчому зі своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог статті 214 КПК.

Прокурор або його заступник мають право змінити складений слідчим список осіб, які підлягають викли­ку в судове засідання, а також скасувати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запобіж­ний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ст. 229 КПК).

Якщо прокурор (або його заступник) не згоден з обви­нувальним висновком, він вправі скласти новий обвину­вальний висновок; при цьому раніше складений обвину­вальний висновок зі справи вилучається.

У разі необхідності змінити обвинувачення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обвинува­чення за фактичними обставинами, прокурор або його за­ступник повертає справу слідчому для додаткового розслі­дування і пред'явлення нового обвинувачення.

Якщо зміна початкового обвинувачення не тягне за со­бою застосування статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і не пов'язана з істотною зміною обви­нувачення за фактичними обставинами, прокурор або його заступник складає постанову, в якій зазначає зміни, що вносяться до обвинувального висновку.

Прокурор або його заступник, затвердивши обвинуваль­ний висновок, складений слідчим, або склавши новий об­винувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення.

Участь прокурора в суді першої інстанції. Участь про­курора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків: 1) якщо розглядаються справи про притягнення до крим­інальної відповідальної особи не інакше як за скаргою по­терпілого; 2) якщо прокурор відмовився підтримати дер­жавне обвинувачення.

Прокурор, керуючись вимогами закону і своїми внутріш­німи переконаннями, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування щодо застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного.

Якщо в результаті судового розгляду прокурор переко­нається, що дані судового слідства не підтверджують пред'яв­леного підсудному обвинувачення, він повинен відмови­тися від обвинувачення і в своїй постанові викласти моти­ви відмови. В цьому разі суд роз'яснює потерпілому та його представникові їх право вимагати продовження роз­гляду справи і підтримувати обвинувачення.

Прокурор пред'являє або підтримує пред'явлений цивіль­ний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів.

Якщо в судове засідання не з'явиться прокурор і якщо неможливо замінити його іншими особами, слухання спра­ви слід відкласти.

Прокуророві, який уперше вступив у справу, суд зобо­в'язаний надати час, необхідний для ознайомлення з ма­теріалами справи і для підготовки до участі в судовому засіданні.

Про неявку прокурора в судове засідання суд повідом­ляє відповідні органи (ст. 289 КПК), наприклад прокуро­ра вищого рівня.

Участь прокурора в апеляційному провадженні. Відпо­відно до п. 8 ч. 1 ст. 348 КПК прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також проку­рор, який затвердив обвинувальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, має пра­во на апеляційне подання (апеляцію).

До апеляції прокурора додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких стосується апеляція.

Прокурор при поданні апеляції повинен додержувати­ся процесуальної форми, встановленої КПК, а саме за­значити у ній: 1) назву суду, якому адресується апеляція; 2) особу, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвалу чи поста­нову, на які подається апеляція, і назву суду, який їх постановив; 4) в чому полягає незаконність вироку, ухва­ли, постанови та доводи на її обґрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які до­даються до апеляції.

При обґрунтуванні прокурором необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Участь прокурора в касаційному провадженні. Проку­рор також має право на внесення касаційного подання (ст. 384 КПК). Касаційне подання на судові рішення, за­значені у ч. 1 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апе­ляційної інстанції, чи прокурор, який затвердив обвину­вальний висновок.

Касаційне подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, має право подати прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції, а також Генеральний прокурор України та його заступни­ки, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор об­ласті, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них проку­рори та їх заступники в межах їхніх повноважень — неза­лежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Особам, які вправі подати касацій­ну скаргу, касаційне подання, надається можливість оз­найомитися в суді з матеріалами справи для вирішення питання про внесення касаційної скарги чи подання.

Подання на судові рішення, зазначені у ч. 1 ст. 383 КПК, можуть бути подані протягом одного місяця з мо­менту проголошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які оскаржуються. Касаційні скарги і подання на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 КПК, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили.

Протягом строку, встановленого на касаційне оскаржен­ня, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції.

Дії прокурора з відновлення справи в зв'язку з нововияв-леними обставинами. Клопотання про перегляд справи в зв'язку з нововиявленими обставинами заінтересовані особи подають прокуророві. З метою перевірки такого клопотання прокурор має право витребувати справу з відповідного суду.

Прокурор у всіх випадках, коли йому стануть відомі нові обставини в справі, зобов'язаний особисто або через органи дізнання чи слідчих провести необхідне розсліду­вання цих обставин.

Про призначення розслідування нововиявлених обста­вин виноситься постанова, і розслідування провадиться за правилами, встановленими КПК для проведення досу-дового слідства.

Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор за наявності підстав для відновлення справи направляє ЇЇ разом з матеріалами роз­слідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі вже засуджені, і своїм висновком відповідно прокуророві Автономної Республіки Крим, прокуророві області, про­куророві міст Києва чи Севастополя, військовому проку­ророві (на правах прокурора області), який і вирішує пи­тання про внесення подання до апеляційного суду.

Якщо прокурор не вбачає підстав для перегляду спра­ви в зв'язку з нововиявленими обставинами, він відмов­ляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що по­відомляє осіб та підприємства, установи, організації, які внесли клопотання. Ця постанова прокурора може бути оскаржена прокуророві вищого рівня.

Суддя (суд)

Суддя — це голова, заступник голови і суддя відповід­но Верховного Суду України, апеляційного суду Автоном­ної Республіки Крим, апеляційних судів областей, апеля­ційних судів міст Києва та Севастополя, військових осіб регіонів та Апеляційного суду Військово-Морських сил України, Касаційного суду України, Вищого спеціалізо­ваного суду, народний засідатель, присяжний.

Суддя — учасник кримінального процесу, на якого покла­дено, згідно з Конституцією України, Зако­ном України «Про судоустрій України» здійснення право­суддя в Україні по кримінальних справах на основі норм КПК.

Правосуддя здійснюють професійні судді, а у визначе­них законом випадках - народні засідателі та присяжні. Судочинство провадиться суддею одноособове, колегією суддів разом із судом присяжних. Вироки та рішення суду виносяться іменем України та є обов'язковими до вико­нання на всій території держави. Суд, здійснюючи право­суддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та іншими законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інте­ресів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупере-дженим судом, утвореним відповідно до закону.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політич­них, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і харак­теру занять, місця проживання та інших обставин.

 

 

25. Слідчий суддя. Його процесуальні функції, завдання і повноваження

Слідчий суддя – це суддя, уповноважений забезпечувати законність та обґрунтованість обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі, до компетенції якого належить прийняття рішення про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення слідчих та інших процесуальних дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.

Слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду;

Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження по справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінально-процесуальної функції, визначена як забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні по кримінальній справі.

4. Повноваження слідчого судді визначаються виконуваною ним функцією. Умовно ці повноваження доцільно класифікувати на наступні групи:

- щодо вирішення питання про застосування заходів кримінально-процесуального примусу;

- щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора;

- щодо вирішення питання про проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права і свободи людини;

- інші повноваження (зокрема, спрямовані на забезпечення процесуальних прав учасників кримінального провадження, а також на вирішення питання про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами).

5. Виходячи із призначення слідчого судді в кримінальному процесі, всі слідчі та інші дії, які обмежують конституційні права людини, повинні проводитися виключно за його рішенням. Тому й в тих невідкладних випадках, коли слідчий має право провести процесуальні дії без відповідного рішення слідчого судді, останній має бути негайно повідомлений про них і з урахуванням конкретних обставин прийняти рішення про визнання отриманих фактичних даних допустимими доказами.

Має право:

Застосвувати запобіжні заходи: під час досудового розслідування за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора

Вирішувати питання про відвід

залучати відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Ухвалою застосовувати заходи кримінального провадження

Розглядати клопотання про здійснення приводу

Здійснювати судовий виклик певної особи

Скасування ухвали про накладення грошового стягнення

Вирішувати питання про відсторонення від посади

Слідчий суд дяпід час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей

Можна віднести до компетенції слідчого судді й наступні повноваження, пов’язані із забезпеченням прав учасників кримінального процесу:

вирішення питання про допуск захисника до участі у справі у разі відмови слідчого, відвід захисника та прийняття відмови захисника від виконання обов’язків; здійснення контролю при ознайомленні учасників з матеріалами кримінальної справи; прийняття рішення про забезпечення безпеки осіб, які приймають участь у провадженні по кримінальній справі тощо.

 

 

26.Повноваження суду та головуючого.

Порушення кримінальної справи

Суддя порушує кримінальні справи приватного обвинувачення про злочини, обставини яких органи дізнання встановлюють у порядку протокольної форми досудової підготовки матеріалів або коли виявляє ознаки злочину при розгляді справипро адміністративне правопорушення (наприклад, про дрібне хуліганство). Суд або суддя при розгляді ним справи одноособово вправі порушити кримінальну справу по новому обвинуваченню чи щодо нової особи якщо в ході судового розгляду кримінальної справи будуть встановлені підстави для цього або ж при розгляді цивільної справи встановить ознаки злочину.

На досудових стадіях кримінального процесу залежно від особливостей їх процесуального здійснення, характеру виникаючих правовідносин,субъектного складу, істоти рішень, прийнятих у результаті їхні реалізації та інших параметрів можна поєднати у наступні форми діяльності:

1)судовий контроль. 2) застосування заходів процесуального примусу. 3) дозвіл судом клопотань слідчого та дізнавача проведення слідчих дій. 4) винесення судом приватного постанови (визначення)

Конкретно:

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Ухвалює рішення про закриття кримінального провадження

Застосування примусових заходів медичного характеру у відношенні особи, вчинила діяння, передбачене кримінальний кодекс, - це теж виняткова компетенція суду.

Останніми роками до компетенції суду належить розгляд скарг учасників процесу на рішення, що приймаються слідчим та прокурором, а саме: на постанову про відмову в порушенні справи, "а постанову про закриття справи.

Скарги на незаконність вказаних рішень розглядаються суддею Дноосібно. За результатами розгляду скарги судця приймає одне Двох рішень: скасовує незаконне рішення слідчого або прокурора; залишає вказані рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суддя, який розглядав зазначені скарги, не може пізніше розгля- ' дати відповідну справу по суті та підлягає відводу,

На стадії попереднього розгляд справи суддею суддя одноособово за участю прокурора й інших учасників процесу здійснює процесуальну діяльність, спрямовану на перевірку повноти та правильності проведеного досудового розслідування й вирішує питання про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні.

За результатами попереднього розгляду справи суддя приймає одне з таких рішень:1) про призначення справи до судового розгляду; 2) про зупинення провадження в справі; 3) про закриття справи; 4) про направлення справи за підсудністю; 5) про повернення справи прокуророві; 6) про повернення справи на додаткове розслідування.

Суд має право самостійно та незалежно здійснювати судове слідство та судовий розгляд, визнати особу винною у вчиненні злочину та призначити їй покарання.

Виявизши в процесі судового слідства в діях обвинуваченого наявність більш тяжкого злочину або злочину, за яким обвинувачення йому не було | пред'явлено, повідомляє про це прокурора, який вправі змінити обвинувачення. Прокурор змінює обвинувачення так само й за умови, що така ; зміна пов'язана з погіршенням стану обвинуваченого. При цьому і прокурор повинен ознайомити з прийнятим рішенням обвинуваченого та інших зацікавлених у справі учасників процесу.

На стадії судового розгляду - суд колегіально чи суддя одноособово за участю сторін судового розгляду розглядає та вирішує кримінальні справи по суті, тобто вирішує питання про винуватість або невинуватість підсудного, про застосування чи незастосування покарання та деякі інші питання.

За результатами судового розгляду може бути прийнято одне з таких рішень:1) вирок (обвинувальний або виправдувальний); 2) про закриття кримінальної справи; 3) про застосування чи незастосування примусових заходів медичного характеру; 4) про застосування або незастосування при­мусових заходів виховного характеру; 5) про повернення справи на додаткове розслідування.

Під час судового розгляду суд має владно-розпорядчі повноваження та керує процесом. За непідкорення розпорядженню головуючого в суді або порушення порядку під час судового засідання громадяни несуть відповідальність за законодавством про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду справи суд має право: винести вирок (обвинувальний або виправдувальний), закрити справу, направити справу на додаткове розслідування.

Суд (суддя) має встановити об'єктивну істину та вирішити справу по суті, вживши заходів до захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб та до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Під час розгляду кримінальної справи суд не пов'язаний висновками органів досудового слідства, а також думками учасників процесу. Всі питання, що підлягають вирішенню в судовому розгляді та у вироку, судді вирішують на підставі закону, згідно з правосвідомістю, за своїм внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, за умов, що виключають сторонній вплив на суд.

Отже на суддю покладається:

1) здійснення суддею одноособово попереднього розгляду кримінальної справи, прийняття відповідного рішення за його результатами, а також вирішення питань, пов'язаних з підготовкою справи до судового розгляду;

2) дослідження з дотриманням принципів кримінального процесу всіх обставин кримінальної справи під час судового розгляду, встановлення об'єктивної істини та вирішення справи по суті;

3) вирішення питання про винуватість або невинуватість підсудного через постановлення вироку;

4) порушення лише кримінальних справ приватного обвинувачення;

5) здійснення звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав;

6) вирішення питань, пов'язаних зі зверненням вироку до виконання, інших питань, пов'язаних з виконанням вироку, питань про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру;

7) здійснення судового контролю за законністю та обґрунтованістю рішень і дій органів досудового розслідування (надання дозволу на провадження певних процесуальних дій; розгляд скарг на дії та рішення органів дізнання, слідчого, прокурора);

8) скасування чи зміна вироку, ухвали або постанови суду вищестоящими судами в особливому процесуальному порядку (апеляційного, касаційного провадження).

1. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження.

2. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.

 

Серед іншого головуючий здійснює такі дії:

- головуючий відкриває судове засідання і оголошує про розгляд відповідного кримінального провадження.

- Після виконання зазначених у статтях 342 та 343 цього Кодексу дій головуючий оголошує склад суду, прізвище запасного судді, якщо він призначений, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, обвинуваченого, захисника, цивільного відповідача, представників та законних представників, перекладача, експерта, спеціаліста, секретаря судового засідання, роз’яснює учасникам судового провадження право відводу і з’ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід.

- Після ознайомлення обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у судовому розгляді, з пам’яткою головуючий з’ясовує, чи зрозумілі їм їх права та обов’язки і у разі необхідності роз’яснює їх.

- Після закінчення підготовчих дій головуючий оголошує про початок судового розгляду.

- Головуючий у судовому засіданні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарженн

 

Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.