НАРОСТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ В ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
У Східній Галичині склалися кращі умови для національного життя, ніж на українських землях під владою Російської імперії.
1. Не було заборони друкувати книжки українською мовою.
2. Тут існувало українське шкільництво.
3. Діяли культурно-освітні та наукові заклади.
4. Українською мовою друкувалися книжки, газети і журнали, багато з яких нелегально вивозилося в Наддніпрянську Україну.
5. Поряд із культурно-просвітніми та господарськими організаціями виникли молодіжні організації, щоб фізично й духовно загартовувати молодь: "Сокіл" (1902 р.), "Січ" (1900 р.).
1902 р. — ці товариства масово виникали в містах і селах Східної Галичини, стаючи зародком майбутнього українського війська.
6. Активізувався студентський рух.
Липень 1900 р. — відбулося друге студентське віче у Львові, яке висунуло вимогу політичної самостійності України, зазначивши, що потрібна "тільки самостійна, національна держава".
1901 р. — виступили студенти Львівського університету. Вони вимагали від уряду Австро-Угорської монархії скасувати обмеження на вільний культурний розвиток українського народу; надати українцям право навчатися рідною мовою.
7. Здійснювалися ювілейні культурно-просвітницькі заходи. 1898 р. — святкування у Львові 100-річчя української
літератури (від часу появи "Енеїди" І. Котляревського). До цього ювілею М. Грушевський підготував і видав перший том "Історії України — Руси", яка мала велике значення для зростання національної свідомості українського народу.
Широко відзначалося 25-річчя літературної діяльності І. Франка.
1903 р. — у Києві та Львові відзначено 35-річчя музичної творчості композитора М. Лисенка.
Такі урочистості сприяли піднесенню національного руху в Західній Україні, а завдяки всеукраїнському значенню і єднанню українського народу.
8. Мережа культурно-просвітніх і господарських організацій охопила всі повіти краю.
1914 р. — товариство "Просвіта" налічувало 77 місцевих відділень та близько 3 тис. читалень.
9. Учасники національно-визвольної боротьби ставили політичні завдання.
Політична боротьба точилася навколо питань:
відокремлення Східної (української) Галичини від Західної;
створення українського університету у Львові;
проведення виборчої реформи, яка збільшила б кількість представників-українців у Галицькому сеймі;
політичних прав і свобод для українців;
здобуття політичної самостійності України. Лютий 1914 р. — завдяки активним діям Андрія Шептицького було досягнуто польсько-українського компромісу, українці мали одержати третину місць у Галицькому сеймі та повноправне представництво у різних сеймових комісіях.
ВИСНОВКИ
1. З виникненням наприкінці XIX ст. перших українських партій національна ідея вийшла за межі інтелігентського середовища і проникла в народні маси.
2. Однією з основних особливостей національного відродження на початку XX ст. було пожвавлення зв'язків між Галичиною та Наддніпрянською Україною.
3. Поряд із культурно-просвітницькою роботою ставились і політичні завдання:
• відокремлення Східної (української) Галичини від
Західної (польської) та створення на її території адміністративно-політичної одиниці — Коронного краю;
• проведення виборчої реформи;
• політичні права і свободи;
• створення українського університету у Львові;
• здобуття політичної самостійності України.
4. Досвід українського національного відродження початку XX ст. мав велике значення для подальшої боротьби за українську державність.
5. Він наочно продемонстрував, що українська нація могла формуватися і розвиватися навіть за найскладніших умов, ніякі перепони не могли перешкодити цьому.