Економіка природокористування. Економіка природокористування – новий розділ в екології (економіці), в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів
Економіка природокористування – новий розділ в екології (економіці), в якому вивчаються питання економічної оцінки природних ресурсів, негативний вплив забруднення природного середовища процеси та явища суспільного життя, викликані нестачею природних ресурсів, величезним зростанням виробництва й забрудненням всіх сфер землі.
Основною базою економіки природокористування є знання основних екологічних законів розвитку природи і суспільства.
Економіка природокористування вивчає характер співвідношення позитивних і негативних змін природних умов, рівні використання суспільством природного середовища, в зв’язку з виробничими відносинами між людьми за даними конкретних економічних наук, а також геології, біології, ґрунтознавства, лісівництва, демографії, метеорології, гідрології і інших наук.
Для розвитку економіки будь-якої країни важливі 3 основні фактори:
1) трудові ресурси;
2) засоби виробництва;
3) природні ресурси.
Одним із принципових моментів при вирішенні завдань економіки природокористування є необхідність застосування інтегрованого підходу до збереження і раціонального використання природних ресурсів.
Існують 3 шляхи соціально-економічного зростання:
1) нарощування маси ресурсів, що застосовуються в процесі відтворення, без зміни ефективності їх використання;
2) нарощування маси тих самих ресурсів одночасно з підвищенням ефективності використання;
3) підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів без нарощування їх виробництва.
Основними питаннями, які розглядає сучасна економіка природокористування є такі:
- особливості (характер, територіальне розміщення, обсяги, запаси, вартість, господарське значення, технічне добування) всіх природних ресурсів – земельних, лісових, водних, повітряних, мінеральних, паливно-енергетичних, їх еколого-економічна оцінка й охорона;
- охорона довкілля від викидів та впливів транспорту;
- охорона природного середовища під час видобування та транспортування паливно-електричних ресурсів;
- охорона середовища в процесі виробництва конструкційних матеріалів та будівництва;
- охорона середовища від викидів та діяльності металургійної промисловості;
- ресурсозбереження з використанням альтернативних видів енергетики;
- економічне стимулювання природоохоронної діяльності;
- НТП як основа раціонального природокористування; основи економічного нормування (водопостачання, водовідведення, паливно-енергетичних ресурсів);
- відходи виробництва; переробка вторинної сировини;
- управління та контроль за природокористуванням та охороною природного середовища;
- розміщення виробництва з урахуванням екологічних вимог, територіальні промислові комплекси, проблеми й перспективи;
- урбанізація, народонаселення та продовольство, глобальні екологічні проблеми.
В екології використовуються економічні критерії, використання яких направлено на реалізацію головного принципу - не максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість екосистем.
Екологічне забезпечення збереження здорового природного середовища включає в себе:
а) державне фінансування заходів з охорони природи;
б) ліцензування;
в) нормування;
г) створення екологічних фондів;
д) систему плати за користування природними ресурсами;
е) економічні санкції (платежі, штрафи) за забруднення навколишнього середовища;
є) економічне стимулювання за зниження забруднень, пільгові кредити для реалізації екологічних робіт;
ж) пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні технології та отримують чисту продукцію;
з) право на продаж екологічно чистої продукції.
На сучасному етапі розвитку суспільства на перший план висувається система екологічних показників. Вона полягає в оплаті збитків, які завдаються природному середовищу даним підприємством та карного штрафу.
Існують 3 основні підходи до економічної компенсації екологічних збитків:
а) рентний;
б) витратний;
в) оптимізаційний.
У багатьох країнах світу прийнятий витратний принцип екологічних платежів, відповідно до якого розміри плати за забруднення виводяться з розмірів витрат, що необхідні для уникнення забруднення або ліквідації його наслідків.