Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою

У цивільному праві особи віком від 14 до 18 років визнаються деліктоздатними, тобто здатними нести цивільно-правову відпові­дальність. Отже, неповнолітня особа у віці від 14 до 18 років відпо­відає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах (ч. 1 ст. 1179 ЦК України).

Самостійний дохід неповнолітнього може складатися із заро­бітної плати, доходу від підприємницької діяльності, відсотків від акцій тощо. Власним майном такої особи є кошти, внесені до кре­дитних установ на її ім'я, подароване, успадковане або будь-яке інше майно, яким неповнолітній володіє на законних підставах.

Однак особи віком від 14 до 18 років не завжди мають майно і доходи, на які може бути звернено стягнення для відшкодування

завданої шкоди. Тому у випадку відсутності в неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шко­да відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не дове­дуть, що шкоди було завдано не з їх вини. Так само, якщо неповно­літня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад повинен відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини (ч. 2 ст. 1179 ЦК України).

Така відповідальність батьків має характер субсидіарної (додат­кової) відповідальності. Потерпілий спочатку пред'являє вимогу про відшкодування завданої шкоди до основного боржника — непов­нолітньої особи, яка завдала шкоду, а у разі незадоволення нею ви­мог повністю або частково — до батьків (усиновлювачів) або піклу­вальника неповнолітнього.

Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього віком від 14 до 18 років покладається на обох батьків за принципом рівної часткової (дольової) відповідальності.

Якщо шкода завдана спільними діями декількох неповно­літніх, має місце два види відповідальності:

- дольова відповідальність самих неповнолітніх;

- субсидіарна - їх батьків, піклувальників.

Що стосується відповідальності неповнолітніх у разі заподіяння шкоди їх спільними діями, то розмір (частка) відшкодування кож­ної особи встановлюється за домовленістю між ними або за рішен­ням суду (ч. 1 ст. 1182 ЦК України).

У випадку завдання шкоди декількома особами, одна з яких перебуває під наглядом закладу, який здійснює щодо неї функції піклувальника, то цей заклад відшкодовує завдану шкоду в частці, яка визначається за рішенням суду (ч. 2 ст. 1182 ЦК України).

Якщо шкода завдана неповнолітнім як з вини його батьків (уси­новлювачів), піклувальників, так і з вини навчальних, виховних чи лікувальних закладів, то застосовується принцип часткової (до­льової) відповідальності фізичних та юридичних осіб залежно від ступеня вини кожного.

Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклу-

вальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнен­ня повноліття стане власником майна, достатнього для відшкоду­вання шкоди (ч. З ст. 1179 ЦК України).

Оскільки батьки (усиновлювачі) чи піклувальники несуть відпо­відальність за власну неправомірну винну поведінку, то вони не мо­жуть вимагати від своїх дітей повернення сплачених ними коштів, навіть коли їх діти на цей час досягли 18 років.

8.3. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності

ЦК України (ст. 35) містить положення, за яким при настанні певних обставин фізичній особі, яка не досягла 18 років, може бути надана повна цивільна дієздатність. Існування такої норми має до­сить суттєвий вплив на зміст відповідальності за шкоду, завдану неповнолітніми особами іншим фізичним та юридичним особам. Наприклад, якщо особою завдано шкоди у віці 13 років, то нести відповідальність згідно з ЦК України будуть її батьки (усиновлю­вачі), але якщо така 13-річна особа записана як батько (чи мати) дитини в актових записах про народження дитини та їй у встанов­леному законом порядку надано повної дієздатності, то вона нести­ме самостійну відповідальність.

Таким чином, шкода, завдана неповнолітньою особою після на­буття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією осо­бою самостійно на загальних підставах (ч. 1 ст. 1180 ЦК України).

Проте із загального правила про самостійну відповідальність не­повнолітнього після набуття ним повної цивільної дієздатності існує виняток. Зокрема, у разі відсутності в неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для від­шкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в ча­стці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усинов­лювачами) або піклувальником (ч. 2 ст. 1180 ЦК України). Цією ж нормою передбачено, що покладення обов'язку на батьків (усинов­лювачів), піклувальника за шкоду, завдану неповнолітнім має місце лише за умови надання ними згоди на набуття цією неповнолітньою особою повної цивільної дієздатності. Тобто, якщо неповнолітнім

набуто повної цивільної дієздатності за рішенням суду без згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, то останні звільняють­ся від обов'язку відшкодувати завдану шкоду.

Щодо припинення обов'язку батьків (усиновлювачів) чи піклу­вальників з відшкодування шкоди, то він припиняється у момент досягнення неповнолітнім, якого наділено повною цивільною діє­здатністю, 18-річного віку.